Реферат

Державне регулювання процесу структурної перебудови економіки та інвестиційної діяльності

План

Структура економіки як об'єкт державного регулювання.

Міжгалузевий баланс виробництва та розподілу продукції, його роль у державному регулюванні економіки.

Державне регулювання інвестиційних процесів.

1. Структура економіки як об'єкт державного регулювання.

Структура економіки – це співвідношення різних еле-ментів економічної системи, що відображають народногосподарські пропорції та стан суспільного поділу праці.

Критерії визначення структури економіки:

- обсяги виробленої продукції та наданих послуг (абсолютні чи відносні);

- чисельність зайнятого населення;

- обсяг спожитого капіталу (вартість основних фондів).

Основні види структури економіки

- Відтворювальна

- Галузева

- Територіальна

- Соціальна

- Зовнішньоекономічна

Відтворювальна структура характеризує:

- використання ВНП (ВВП) на відновлення основного капі-талу, споживання та нагромадження;

- співвідношення між виробничим та особистим споживанням.

Галузева структура виражає пропорції розвитку окре-мих галузей, підгалузей, видів діяльності, виробництв, сфер націо-нальної економіки.

У складі національної економіки України вітчизняна статис-тика та управління виділяють галузі, підгалузі, міжгалузеві гос-подарські комплекси тощо. За Класифікатором галузей економіки виділяють такі великі галузі:

Соціальна структура характеризує співвідношення між:

- організаційно-правовими формами підприємництва з ура-хуванням рівня концентрації й централізації виробництва (між великими, середніми та малими підприємствами) та на основі форм власності (між приватними, державними та колективними підпри-ємствами);

- групами населення за рівнем доходів (диференціація до-ходів різних груп населення).

Зовнішньоекономічна структура відображає пропорції між експортом та імпортом товарів, послуг, капіталів тощо.

Територіальна структура відображає розміщення ви-робництва в окремих економічних районах, що визначаються пев-ними умовами (наявністю природних ресурсів, географічним по-ложенням, кліматичними та іншими умовами).

2. Міжгалузевий баланс виробництва та розподілу продукції, його роль у державному регулюванні економіки

Міжгалузевий баланс виробництва та розподілу про-дукції (МГБ) – це економіко-математична структурна модель, яка відображає існуючі функціональні зв'язки між галузями і сферами економіки, а також взаємозв'язок між загальноеко-номічними пропорціями та пропорціями розвитку окремих галузей.

В основу МГБ покладена модель американського економіста В.Леонтьєва «витрати – випуск».

Класифікація МГБ

1. За масштабом (широтою охоплення економічних про-цесів):

- народногосподарські (національні) – характеризують на-ціональну економіку в цілому;

- регіональні – відображають взаємозв'язки між окремими економічними районами та регіонами країни.

2. За вимірниками:

- натуральні – характеризують зв'язки, що складаються у процесі виробництва і споживання всієї номенклатури продукції, яка виробляється національною економікою (у натуральних величинах);

- вартісні – відображають зв'язки щодо виробництва та розподілу створеного продукту на відновлення, нагромадження і споживання.

- натурально-вартісні – дають можливість в одній схемі відоб-разити міжгалузеві зв'язки і конкретизувати їх за найважливі-шими пропорціями й основними продуктами.

3. За характером відображення процесу виробництва:

- статичні – фіксують стан національної економіки за пев-ний період і базуються на попередніх обсягах і структурі кінце-вого споживання та наступному визначенні обсягів виробництва окремих галузей (причому обсяг інвестицій є попередньо визна-ченою величиною);

- динамічні – відображають процес відтворення у динаміці: попередньо визначається частина кінцевого продукту – невироб-ниче споживання, сальдо зовнішньої торгівлі, а далі на цій основі розраховуються обсяги виробництва, потреби та розподіл капіта-ловкладень за галузями.

З. Державне регулювання інвестиційних процесів

Інвестиції – це:

- всі види майнових, фінансових та інтелектуальних цінностей (засобів), які вкладаються в об'єкти діяльності, в результаті чого створюється продукт (прибуток) або досягається соціальний ефект (фінансове визначення інвестицій);

Процес вкладення названих цінностей називається інвести-ційною діяльністю, яку здійснюють інвестори – фізичні та юри-дичні особи, в тому числі й органи державної влади та управління.

Державна інвестиційна політика – це:

- діяльність держави щодо регулювання інвестиційної діяль-ності з метою реалізації цілей економічної, науково-технічної та соціальної політики;

- комплекс економічних, організаційно-правових та інших заходів держави, спрямованих на створення сприятливого інвес-тиційного клімату, структурну перебудову, підвищення ефектив-ності національної економіки.

-

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає:

- пряме управління інвестиціями;

- регулювання умов інвестиційної діяльності (опосередкова-не управління);

- контроль за законністю здійснення інвестиційної діяль-ності всіма учасниками та інвесторами.

Державні інвестиції фінансуються за рахунок:

- державного бюджету;

- прибутків державних підприємств;

- емісії грошей;

- випуску внутрішніх державних позик;

- зовнішніх позик уряду.

Основні принципи державного регулювання інвестиційних процесів

1. Підвищення ролі власних джерел інвестування національ-ної економіки.

2. Забезпечення мікроструктурних зрушень.

3. Децентралізація інвестиційного процесу – передача функції забезпечення інвестиціями суб'єктам господарювання.

4. Збільшення частки внутрішніх (власних) коштів суб'єктів економіки.

5. Розміщення централізованих капіталовкладень на кон-курсній основі.

6. Фінансування інвестиційних проектів відповідно до дер-жавних цільових програм (принцип адресності).

7. Обов'язкова державна експертиза кожної інвестиційної програми і проекту для визначення їхньої відповідності цілям і пріоритетам соціально-економічної політики, економічної та соці-альної ефективності.

8. Перехід від бюджетного фінансування до кредитування інвестиційної діяльності.

9. Розширення джерел фінансування інвестиційних проектів.

10. Впровадження системи страхування інвестицій.