Реферат
Реферат
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
План
1 Сутність, цілі та принципи зовнішньоекономічної по-літики Української держави.
2.
Основні методи та інструменти впливу держави на функціону-вання зовнішньоекономічного сектору.
3.
Платіжний баланс як інструмент державного регулювання.
1. Сутність, цілі та принципи зовніш-ньоекономічної політики Української держави
Зовнішньоекономічна політика — це діяльність держави, спрямована на регулювання економічних відносин з іншими краї-нами, на забезпечення ефективного використання зовнішнього фактора у національній економіці.
Державне регулювання зовнішньоекономічних відносин (передбачає створення відповідних умов та механізмів (правових, економічних, інституційних) для ефективного розвитку відносин, здійснення діяльності у цій сфері.
Об'єкти регулювання ЗЕД:
- зовнішня торгівля;
- міжнародний рух капіталів;
- валютні та кредитні відносини;
- науково-технічний обмін;
- міжнародна міграція робочої сили;
- зовнішній борг країни;
- навколишнє середовище.
Основні цілі зовнішньоекономічної політики держави:
- створення сприятливих економічних та організаційно-пра-вових умов для суб'єктів економіки у здійсненні зовнішньоеко-номічної діяльності;
- забезпечення раціонального входження економіки Украї-ни у міжнародний поділ праці (пошук власного місця у світогосподарській структурі);
- реалізація конкурентний переваг країни;
- підвищення конкурентноздатності економіки на основі струк-турної перебудови та модернізації виробництва;
- розвиток орієнтованого на експорт сектору економіки, роз-ширення експортного потенціалу країни;
раціоналізація експортно-імпортних операцій.
2. Основні форми, методи та інструменти впливу держави на функціонування зовнішньоекономічного сектору
Залежно від зовнішньоекономічної доктрини, цілей та участі держави в регулюванні зовнішньоекономічних відносин, його ме-тодів та інструментів розрізняють такі види зовнішньоекономічної політики:
Протекціонізм — політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.
Фритредерство — політика вільної торгівлі з метою лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, вільного доступу на національний ринок товарів, капіталів, робочої сили тощо.
Основні методи регулювання ЗЕД:
- правові;
- економічні (акти тарифного регулювання);
- валютне регулювання;
- адміністративні (нетарифні);
- заохочення експорту.
Митні тарифи — це систематизований перелік митних податків на товари, що ввозяться у країну чи вивозяться з неї.
Мито — це податок на товари, майно, цінності, які перево-зяться через кордон країни.
Валютне регулювання — це сукупність заходів держави та центрального банку в сфері валютних відносин, що включають:
- валютні обмеження;
- регулювання валютних курсів;
- імпортні депозити.
Шляхи стимулювання експорту
1. Економічне стимулювання:
- надання пільгових експортних кредитів (зниження ставок та подовження термінів);
- страхування експортних операцій.
2. Фінансове стимулювання:
- податкові пільги (відстрочка, знижка, часткове або повне звільнення від податків тощо);
- субсидії.
3.
Демпінгова політика.
4.
Адміністративні заходи щодо вивозу товарів.
5.
Прогнозування (виявлення перспективних ринків).
6.
Інформаційне, консультаційне обслуговування, організація виставок, ярмарків, підготовка кадрів.
7.
Засоби морального заохочення (дипломатична підтримка).
Демпінг — продаж товарів на ринках інших країн за цінами, нижчими від внутрішніх.
Методи нетарифного регулювання:
- Кількісні обмеження (ліцензування, квотування, контингентування);
- Регламентація (ускладнення) митних процедур;
- Різноманітні податки на експорт та імпорт, митні збори;
- Встановлення державних стандартів якості, норм упаковки, маркування, інші форми торговельних бар'єрів;
- Валютні обмеження;
- Антидемпінгові заходи (антидемпінгове мито, компенсаційне мито);
- "Добровільні обмеження".
Антидемпінгові обмеження — це урядові обмеження на імпорт (тарифи, квоти), які забороняють продавати на внутріш-ньому ринку імпортні товари дешевше, ніж реалізується продук-ція місцевих виробників.
Компенсаційне мито — додатковий податок на імпорт-ний товар, на виробництво якого були надані субсидії (дотації).
«Добровільні обмеження» — обмеження продажу товару за кордоном за власною ініціативою.
3. Платіжний баланс як інструмент державного регулювання
Платіжний баланс — співвідношення між валютними надходженнями у країну та зарубіжними платежами, які держа-ва зобов'язана сплачувати протягом певного часу, тобто це — статистичний звіт про результати зовнішньоекономічної діяль-ності країни за певний період, як правило, за рік.
Активний платіжний баланс (активне сальдо пла-тіжного балансу) — коли надходження у країну перевищують зарубіжні платежі країни.
Пасивний платіжний баланс (пасивне сальдо платіжно-го балансу) — коли зарубіжні платежі країни перевищують над-ходження у країну.
Структура платіжного балансу
1.
Торговельний баланс відображає експорт та імпорт товарів: товарний експорт (знак "+"), товарний імпорт (знак "-").
2.
Баланс послуг та некомерційних платежів складається з:
1)
експорту та імпорту послуг (оплата перевезень, сервісу, ту-ризму, патентів тощо);
2)
доходів від зарубіжних інвестицій країни (надходжень) і доходів від іноземних інвестицій на території цієї країни (пла-тежів);
3)
односторонніх трансфертів, некомерційних платежів (вит-рат на утримання дипкорпусу, іноземної гуманітарної допомоги, грошових переказів з-за кордон, кредиту без повернення тощо).
Сума першого та другого розділів (частин) платіжного балан-су становить поточний платіжний баланс (баланс поточних операцій).
3. Баланс руху капіталів характеризує приплив і відплив капіталів як довгострокового, так і короткострокового характеру.
Довгострокові операції:
- купівля та продаж цінних паперів (портфельні інвестиції);
- прямі інвестиції (купівля машин, обладнання тощо);
- надання та погашення довгострокових кредитів;
Короткостроковий капітал — високоліквідні засоби (поточ-ні рахунки іноземців у певній країні, казначейські векселі та ін.).
4. Баланс золотовалютних ресурсів відображає:
- використання офіційних золотовалютних резервів, тобто ресурсів, що знаходяться у розпорядженні центрального банку (зменшення "+", збільшення "-");
- зміни у зобов'язаннях країни перед іноземними банками та міжнародними фінансовими організаціями (зменшення "+", збільшення "-").
