Реферат

Державне регулювання соціальних процесів

План

Державне регулювання ринку праці.

Регулювання доходів та споживання населення.

Державне регулювання рівня та якості життя населення.

Система соціального захисту населення.

Завдання державного регулювання розвитку соціальної інфраструктури.

1. Державне регулювання ринку праці

Ринок праці — сукупність соціально-економічних відно-син щодо зайнятості та використання працівників у суспільному виробництві.

Значення ринку праці:

- використання потенційних можливостей для підвищення ефективності економіки;

- забезпечення працюючих доходами, що дає можливість за-довольняти їх соціально-економічні потреби та посилює соціаль-ну захищеність;

- зменшення розшарування та соціальної напруги у суспільстві, забезпечення соціально-економічної стабільності.

Державне регулювання ринку праці — система правових та організаційно-економічних заходів держави щодо забезпечення ефективної зайнятості, нормальних умов праці та раціональ-ного використання робочої сили.

Об'єкти державного регулювання ринку праці:

- зайнятість (регулювання пропозиції робочої сили та робо-чих місць);

- соціальні відносини між роботодавцями і працюючими;

- трудові відносини (оплата праці, охорона праці, умови най-му, звільнення);

- підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації працівників;

- розподіл та перерозподіл робочої сили.

Суб'єкти державного регулювання ринку праці в Україні:

- Міністерство праці та соціальної політики;

- служби зайнятості (обласні, міські, районні);

- відділи та управління з праці та соціальних питань при державних адміністраціях.

Основні функції щодо регулювання ринку праці виконує Міністерство праці та соціальної політики, а також служби зай-нятості.

Види державних програм, спрямованих на зниження рівня безробіття:

- стимулювання зростання зайнятості та збільшення кількості робочих місць;

- підготовка та перепідготовка робочої сили;

- сприяння найму робочої сили;

- соціальне страхування безробіття (допомога з безробіття).)

2. Регулювання доходів та споживання населення

Складовою механізму державного регулювання економіки є політика доходів; В умовах ринкової економіки вона стоїть в одному ряду з політикою конкуренції та політикою стабілізації економіки.

Мета державного розподілу та перерозподілу ринкових доходів — зменшення різкої диференціації за рівнем доходів і капіталу.

Складність проблеми розподілу та перерозподілу доходів обумовлена відсутністю однозначної відповіді на запитання: «Який розподіл доходів вважати правильним?»

Основною складовою грошових доходів населення є заробітна плата. Її величина:

- впливає на загальні показники соціально-економічної ефек-тивності ринкового ладу в цілому;

- є обґрунтуванням стимулів до праці.

Мінімальна зарплата (МЗП) — гарантований державою соціальний мінімум нетарифікованої праці.

Складові державної політики заробітної плати (ЗП):

- проведення глибокої структурної реформи ЗП;

- підвищення ролі тарифних угод і колективних договорів у регулюванні доходів;

- удосконалення податкового регулювання доходів населення;

- створення умов для зростання продуктивності праці;

- зростання рівня реальної ЗП;

- періодична індексація ЗП у зв'язку із підвищенням спо-живчих цін;

- ліквідація заборгованості з виплат ЗП.

3. Державне регулювання рівня та якості життя населення

Рівень і якість життя — інтегровані показники соціально-економічного розвитку країн. Для визначення рівня життя в різних країнах експерти використовують поняття індекс розвитку людського потенціалу, або скорочено — індекс людського роз-витку (ІЛР). Цей показник запропонований ООН у 1990 р. як інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни.

Індекс людського розвитку має такі три складові:

1) тривалість життя населення;

2) рівень освіти;

3) обсяг ВВП на душу населення.

Рівень життя населення — ступінь задоволення матеріальних, духовних та соціальних потреб людей.

Поняття якість життя конкретизує категорію «рівень життя (ІЛР)». В ООН було запропоновано комбінований показник — індекс якості життя, який характеризує:

- рівень освіти;

- медичного обслуговування;

- тривалість життя;

- ступінь зайнятості населення;

- його платоспроможність;

- доступ до політичного життя тощо.

З метою забезпечення нормального рівня життя держава виз-начає розмір прожиткового мінімуму. В Україні його визнано базовим державним соціальним стандартом.

При аналізі прожиткового мінімуму розрізняють:

фізіологічний мінімум — вартість товарів та послуг, необ-хідних для задоволення тільки основних фізіологічних потреб, причому протягом відносно короткого періоду, практично без придбання одягу, взуття, інших непродовольчих товарів;

соціальний мінімум (бюджет мінімального достатку) — мінімальні норми задоволення фізіологічних, соціальних і ду-ховних потреб. Це вартість товарів та послуг, які суспільство ви-знає необхідними для збереження прийнятного рівня життя.

Прожитковий мінімум визначається на основі так званого ко-шика споживача.

Кошик споживача — вартість стандартного набору товарів та послуг масового вживання середнього споживача в конкретній країні в певний час

Світова практика широко використовує і таку категорію, як індекс вартості життя — індекс роздрібних цін спеціального набору товарів і послуг, що входить в бюджет середнього спожи-вача (споживчий кошик) і становить його прожитковий мінімум.

4. Система соціального захисту населення

Соціальний захист — це:

- державна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надан-ня правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим грома-дянам (найбільш вразливим верствам населення), а також ство-рення соціальних гарантій для економічно активної частини на-селення;

Соціальне страхування — система фінансового відшкодування (часткового або повного) фізичним особам певних життєвих ризиків.

5. Завдання державного регулювання розвитку соціальної інфраструктури

Соціальна інфраструктура — система галузей народно-го господарства, діяльність яких спрямована на задоволення соці-ально-культурних, духовних та інтелектуальних потреб людини.

Соціальний захист населення та реалізація конституційних гарантій громадян здійснюється завдяки виділенню фінансових ресурсів на утримання бюджетних галузей (охорона здоров'я, ос-віта, культура, фізична культура), де комерційна діяльність свідо-мо обмежена.

Нормативи витрат (фінансування) — показники по-точних і капітальних витрат з бюджетів усіх рівнів на забезпе-чення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів.