Реферат
Реферат
Підприємство як відкрита система. Його суть та функції
Підприємство як об'єкт управління розглядається не просто як соціальна система, складена із взаємодіючих елементів та підсистем, а й як активна система, що мас взаємозв'язки із зовнішнім середовищем і не тільки може впливати на його складові, а й перебувати у безпосередній залежності від нього.
Підприємство - самостійний господарюючим суб’єкт, який забезпечує планомірне виробництво більшості товарів і послуг, здійснює науково-дослідницьку, комерційну діяльність і метою привласнення прибутку.
Для здійснення своєї діяльності підприємство мас розпоряджатися певними матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами і засобами. Планомірне комбінування та використання них факторів виробництва, організація виготовлення та реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) є основою для отримання доходу (прибутку), досягнення цілей підприємства та задоволення економічних інтересів його власників.
Характерними ознаками підприємства є:
по-перше - проведення підприємницької діяльності, тобто самостійна, ініціативна, систематична діяльність, яка здійснюється на власний ризик, з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та їх реалізація з метою одержання прибутку;
по-друге - наявність статус юридичної особи, ознаками якої є відокремлене майно, можливість від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в арбітражному третейському судах. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а промислове підприємство — ще товарний знак. Підприємство не може мати у своєму складі інших юридичних осіб.
Рис. 2.3. Суть підприємства як суб'єкта господарювання
Виходячи з наведеного визначення, не є підприємствами:
1. Організації, що не займаються підприємницькою діяль-ністю, до яких належать юридичні особи, які не ставлять за основну мету діяльності отримання прибутку. Вони можуть створюватися у формі громадських або релігійних організацій, організацій орендарів та покупців, політичних партій, орга-нізацій, установ. Некомерційні підприємства можуть займатися
підприємницькою діяльністю лише в обсягах, потрібних для досягнення їхньої статутної мети.
2. Відокремлені підрозділи підприємств, до яких належать:
а) філії — структурно відокремлені частини юридичної
особи, що перебувають поза межами її розташування і ви-конують таку ж саму діяльність (виробничу, наукову), що й юридична особа в цілому. Філія має своє керівництво, яке підпорядковане керівному органу юридичної особи і діє на підставі доручення, яке отримує від відповідного керівного органу юридичної особи;
б) представництва - структурно відокремлені частини юридичної особи, які діють за межами розташування юридичної особи від її імені. Діяльність представництва обмежується виключно представницькими функціями (укладання угод, здача-приймання продукції тощо).
3. Громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.
Діяльність підприємства здійснюється, як правило, на основі статуту. Статут затверджується власником манна, а для державних підприємств — власником майна за участю трудового колективу. У статуті підприємства визначається найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет та мета діяльності, органи управління підприємством, порядок їх форму-вання, компетенція та повноваження трудового колективу, порядок утворення майна, характер організації трудових відносин, членства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.
З метою реєстрації утворення та підтвердження своєї дієспроможності підприємство проходить держави) реєстрацію за місцем його знаходження. Державний ДОЗВІЛ на проведення окремих видів підприємницької діяльності видається у формі відповідного свідоцтва, патенту або ліцей пі.
Підприємство як організаційна одиниця, яка здійснює господарсько-фінансову діяльність, існує в усіх економічних системах та типах економічних відносин. Однак характер функціонування підприємства та його організаційно-правовий статус суттєво відрізняються.
Підприємство в умовах ринку є незалежною, автономною господарюючою одиницею, діяльність якої передбачає свободу власників підприємства в розподілі та використанні отриманого прибутку, розпорядженні власним майном та капіталом. Узагальнююча характеристика порівняльних особливостей функціонування підприємства при різних економічних системах.
Таблиця 2. /
Порівняльні особливості функціонування підприємства в різних економічних системах
Порівняльна ознака | Командно-адміністрат ивна | Ринкова економіка
1 .Характер управ-ління | Централізований | Автономний
2. Статус підпри-ємства | Одиниця єдиного народно-господарського комплексу | СамостійНИй суб'єкт підприємництва
3. Мотивація діяль-ності | Виконання планових зав-дань | Максимізація отри-маного прибутку
4. Форма власності, що має перевагу | Державна | Колективна та при-ватна
5. Залежність від держави | Максимальна | Мінімально-необхід-на
6. Основний прин-цип регулювання діяльності | Тотальне державне плану-вання | Ринкова саморегуля-ція
Майнові права підприємства перебувають під охороною Господарського кодексу України від 16.01.2003 р., N 436-ІУ [62]. Цей кодекс закріпив нові принципи функціонування під-приємств, які відповідають умовам ринкової економіки, повністю змінив їх права та повноваження щодо всіх аспектів життєдіяльності підприємства.
Підприємство як самостійний господарюючий суб'єкт:
>
планує свою діяльність та визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на свою продукцію (послуги), рівня кон-курентоспроможності, а також необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення доходів;
>
здійснює матеріально-технічне постачання (забез-печення) власного виробництва та капітального будівництва через систему прямих угод (контрактів) з постачальниками та посередницькими організаціями, на товарних біржах;
>
реалізує свою продукцію, інші матеріальні цінності на основі прямих угод із споживачами, на основі бартерних угод, державного замовлення, через товарні біржі, мережу власних торгових підприємств тощо;
>
самостійно або на договірній основі встановлює ціни на свою продукцію, роботи, послуги, майно, крім випадку держав-ного регулювання цін на особливо значущі види продукції, а також при монопольному становищі підприємства на ринку;
>
визначає чисельність та структуру робітників, обирає форми і системи оплати та стимулювання їхньої праці, розміри фонду оплати праці, враховуючи встановлені мінімальні соціальні гарантії та співвідношення між темпами росту оплати праці та випуску продукції;
>
обирає банківську установу для здійснення розрахункових, кредитних та касових операцій, визначає характер і умови використання своїх вільних грошових коштів;
>
при наявності відповідної ліцензії здійснює зовнішньо- економічну діяльність, отримує та використовує валютну виручку, а при необхідності - кредити від іноземних партнерів;
>
проводить різноманітні операції з цінними паперами (випуск, реалізацію, купівлю);
>
визначає напрямки та обсяги використання отриманого прибутку.
Функціонування підприємства па ринку пов'язане з певними обмеженнями, які визначають можливість та ефективність пою господарсько-фінансової діяльності.
Діяльність будь-якого підприємства в ринкових відносинах підпорядкована реалізації основної виробничої функції -створенню максимуму товарів чи послуг для задоволення потреб суспільства за найменших витрат виробництва. Для її здійснення підприємство розгортає діяльність у різних сферах, виконуючи в кожній специфічні функції (рис. 2.4).
Виробнича функція підприємства пов'язана із забезпеченням процесу виробництва необхідними засобами та їх використан-ням, впровадженням новітніх технологій, раціоналізацією виробничих процесів і винахідництвом.
Економічна функція підприємства включає в себе управління процесами виробництва та збуту товарів, укладання контрактів, найм працівників і раціональну організацію їхньої праці, розподіл доходів (заробітної плати та прибутку), розрахунок економічної ефективності, ціноутворення, вивчення ринку.
Соціальна функція підприємства покликана забезпечити поліпшення умов праці, відпочинку співробітників, створення сприятливого психологічного клімату в колективі, надання допомоги та пільг працівникам і членам їхніх сімей, благодійну діяльність.
Оскільки підприємство бере участь у міжнародному обміні товарів, спільному з іноземними партнерами виробництві, будівництві, науково-технічному співробітництві, то воно виконує ше й зовнішньоекономічну функцію.
Підприємство може здійснювати будь-які види госпо-дарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом під-приємства. У разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільно необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги.
Підприємства і принципи їх діяльності Кожне підприємство, незалежно від розмірів, форм власності та інших критеріїв, в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки повинно отримувати доход (прибуток) від своєї діяльності. Для цього воно має діяти на принципах господарського (або комерційного) розрахунку, основними принципами якого є самоокупність, самофінансування, самозабезпечення, матеріальна заінте-ресованість, економічна відповідальність, господарська са-мостійність у межах чинного законодавства в поєднанні з контролем державних органів за його дотриманням.
Основними характеристиками комерційного розрахунку є: 1) отримання прибутку за створені товари та послуги й під-вищення ефективності виробництва; 2) економічна відпові-дальність за наслідки невмілого господарювання, неефективного використання ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових), що можуть призвести до банкрутства. Про економічну відпо-відальність комерційного розрахунку свідчить той факт, що у Великобританії впродовж першого року банкрутує кожна четверта фірма, в Японії — 7 із 10 впродовж п'яти років.
Підприємства несуть економічну відповідальність за виконання своїх договірних зобов'язань іншими підприємствами перед державою, споживачем, банками тощо. Правилом для ділової людини є дотримання нею усної обіцянки. Порушення цього правила неминуче призведе до відмови бізнесменів мати ділові стосунки з такими партерами.
Існування та функціонування підприємств як відкритих систем зумовлюють ряд характерних закономірностей.
1. Відкритість характеризує сукупність усіх об'єктів, зміна властивостей яких впливає на систему, а також на ті об'єкти, властивості яких змінюються під впливом системи.
1. Цілісність характеризує стан відносної замкнутості сукупності явиш, тобто відносну відокремленість виробничих систем, яка виражається певним ступенем відокремленості від середовища взагалі стосовно до економічної системи в цілому.
2. Інтегративність визначає ступінь єдності та відокрем-леності системи від зовнішнього середовища, а також кількість функціональних звуків системи з середовищем.
3. Обмеженість визначає інтенсивність обміну складовими між системою та зовнішнім середовищем.
4. Адаптивність характеризує властивість системи реагувати на стимули зовнішнього середовища з метою розробки сприят-ливих рішень для функціонування та розвитку.
5. Складність визначає кількість та різноманітність зв'язків всередині системи та із зовнішнім
