Реферат
Реферат
Державне регулювання діяльності підприємств (організацій) на сучасному етапі
У ринкових відносинах підприємства мають максимальну свободу підприємницької діяльності. Підприємства, як са-мостійні товаровиробники, намагаються якомога вигідніше продати свою продукцію (роботи, послуги), а їхні покупці - вигідніше купити. Інтереси виробників та споживачів ре-гулюються попитом та пропозицією через механізм цін на ринку.
Система ринкової саморегуляції діяльності господарюючих суб'єктів, вільне формування виробництва на нерегульованих ринках сприяє ефективному розподілу ресурсів, оптимальному використанню досягнень науково-технічного прогресу, за-безпечує найбільш повне задоволення різноманітних потреб населення в товарах та послугах, підвищення їх якості. До сфери інтересів держави входить (рис. 2.6):
-
соціальний захист, обумовлений концепцією "соці-ального" ринкового господарства та проголошенням людини найвищою цінністю суспільства й держави. Це визначає необ-хідність соціально орієнтованого втручання держави в ринкове середовище шляхом створення систем страхування від хвороб, нещасних випадків, безробіття, встановлення трудових, соціаль-них, житлових гарантій, соціально спрямованого перерозподілу прибутків громадян;
-
захист навколишнього середовища, необхідність якого обумовлена його забрудненням;
-
захист людської гідності, прав та свобод громадян. Повага людської гідності, зокрема в економічному житті, є важливим завданням держави, яка має передбачати фізичну недотор-канність, охорону приватної власності та репутації громадян України;
-
захист демократії. У своєму прагненні до отримання прибутку підприємство не завжди звертає увагу на демократичну організацію громадських відносин, тому право участі трудового колективу у вирішенні господарських питань має бути закріплене законодавством;
-
захист інформації. Володіння інформацією обумовлює економічну владу, держава повинна вживати заходи щодо охорони прав людини на інформацію, що їй належить, а також щодо захисту підприємства від промислового шпигунства;
захист споживачів. Оскільки споживач має в ринковій економіці слабші позиції порівняно з виробником або про-давцем, то для дотримання ринкового рівноправ'я та захисту споживачів необхідне державне регулювання цими взаємо-відносинами шляхом інформування споживачів, антимонопольного законодавства, встановлення відповідальності виробників за якість виробленої продукції, здоров'я споживачів, державного регулювання рівня цін на товари, що мають велике
соціальне значення.
Рис 2.6. Взаємодія держави та підприємства в умовах ринкових відносин
Великого значення держава надає розвитку підприєм-ницьких структур. Чим більше існує підприємств-виробників, тим вищий рівень зайнятості населення в державі, вищий рівень конкуренції, нижчі ціни та вища якість товарів і послуг, що постачаються на ринок, ширший їх асортимент, більший обсяг надходжень до бюджету та позабюджетних фондів для вирішення загальнодержавних проблем і програм.
Державне регулювання підприємництва — це об'єктивна потреба, яку слід знати і враховувати. Роль держави в еко-номічному житті суспільства сьогодні значно посилюється. Це виявляється у розробці системи нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання ринку, підприємницької діяль ності, митних правил, банківської діяльності, цін і заробітної плати, соціального захисту населення.
На функціонування підприємницьких структур впливають порушення рівноваги між сукупним попитом і пропозицією, інфляція, безробіття. Багатьом суб'єктам підприємницької діяльності важко пристосуватися до такої економічної ситуації. У цих умовах виникає об'єктивна потреба активізації ролі держави в регулюванні економіки та у функціонуванні суб'єктів підприємництва.
Державне регулювання підприємництва - це вплив держати і на діяльність підприємницьких структур з метою забезпечення нормальних умов їх функціонування.
Об'єктивна потреба регулювання підприємництва сьогодні в Україні зумовлена цілями економічної політики держави, зокрема:
—
поступовим переходом до ринкової економіки;
—
створенням сприятливих умов для вільної творчої праці, реалізації підприємницької ініціативи;—
підпорядкуванням суспільного виробництва потребам та інтересам людей;
—
підвищенням престижу підприємництва;
—
забезпеченням високої ефективності діяльності під- приємницьких структур тощо.
Підприємництво, як і ринкова економіка, не має при-родженого імунітету проти монополізму, інфляції та спадів ділової активності. Якщо держава залишається байдужою, то ці процеси починають прогресувати, завдаючи чималих еко-номічних і соціальних збитків. Підприємництво також не може самостійно вирішувати складні регіональні проблеми, що виникають під впливом історичних, національних, демо-графічних та інших неринкових факторів. Для їх вирішення потрібне втручання держави, її відповідна регіональна політика.
Отже, без втручання держави, без державного регулювання підприємництво ніколи не зможе зробити виробництво еконо-мічно безпечним, гарантувати реалізацію соціально-економічних прав людини, вирівняти структурні та регіональні диспропорції та ін.
Для здійснення ефективного державного регулювання підприємництва потрібні відповідні механізми.
Механізми державного регулювання підприємництва — це система заходів, розроблених державою, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності. До цієї системи входять правовий і фінансовий механізми, механізми сти-мулювання, підтримки, сприяння, контролю; форми та методи реалізації державного регулювання, державні органи та фонди, покликані займатися діяльністю суб'єктів підприємництва.
Державне регулювання здійснюється за допомогою системи норм та заходів, які регламентують поведінку суб'єктів підпри-ємницької діяльності, використовуючи як адміністративні методи впливу (закони, укази, накази, постанови, інструкції, положення тощо), так і систему економічних методів і регуляторів (податки, ціни, банківські проценти, пільги, санкції та ін).
Державне регулювання підприємництва мас свої функції, інструменти (методи) та відповідні органи (рис. 2.7).
Основні функції державного регулювання підприємництва
зводяться до:
1) підтримки пропорційності виробництва та споживання, антициклічного регулювання;
2) підтримки та розвитку конкуренції, антимонопольних заходів;
3) перерозподілу доходів та соціального захисту під-приємців і споживачів.
До інструментів або методів державного регулювання підприємництва належать:—
податково-бюджетна система (фіскальна);
- цінове регулювання;—
кредитно-грошове регулювання;
- зовнішньоекономічне регулювання (митні збори,
ліцензії, квоти).
Органами державного регулювання підприємництва є центральні органи виконавчої влади, а також місцеві органи виконавчої влади і органи самоврядування, які реалізують державну політику щодо регулювання, підтримки та розвитку підприємництва. Зокрема, основним центральним органом влади стосовно здійснення державного регулювання і підтримки підприємництва та лі-цензування підприємницької діяльності є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Існують й інші центральні органи влади, які здійснюють державне регулювання підприємництва. Зокрема, функції координатора макроекономічної політики держави в Україні виконує Мі-ністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, функції контролю за дотриманням антимонопольного законо-давства, захисту суб'єктів підприємництва й споживачів від його порушень - Антимонопольний комітет України тощо.
За засобами впливу механізми регулювання підприємництва можуть бути прямими, тобто такими, що здійснюються за допомогою прийняття Верховною Радою України законодавчих актів, на яких ґрунтуються дії виконавчої влади, та непрямими, котрі ґрунтуються на використанні різних економічних, фінансових важелів (цін, податків, кредитів, відсотків, пільг тощо).
Органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи:
- податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і процентів за державними кредитами;
- податкові пільги, ціни і правила ціноутворення, цільові дотації;
- валютний курс, розміри економічних санкцій;
- державне мито і систему резервів, ліцензій, концесії, лізинг, соціальні, економічні та інші норми та нормативи;
- науково-технічні, економічні та соціальні загальнодержавні й регіональні програми;
- договори на виконання робіт і постачань для державних потреб.
Державне регулювання діяльності підприємств в умовах ринкових відносин здійснюється у формі розробки та прийняття відповідного законодавства, яке регламентує окремі аспекти діяльності підприємств.
Вплив держави на економіку підприємства здійснюється:
- у формі прямого державного регулювання діяльності підприємств;
- через непрямі (економічні) форми вплину (рис. 2.8).
Форми прямого державного регулювання реалізується через визначені законом вимоги до діяльності підприємств, обов'язкові для виконання всіма підприємствами.
Пряме державне регулювання діяльності підприємств здійснюється через механізм:
-
державної реєстрації створених підприємств, основною метою якої є контроль державних органів та дотриманням порядку створення підприємства, відповідністю засновницьких документів вимогам законодавства;
-
державного контролю за якісно продукції;
-
обов'язкового дотримання підприємством трудового законодавства України в питаннях забезпечення реальної рівноправності при наймі на роботу та оплаті праці незалежно від статі, раси, релігії, місця проживання; тривалості робочого дня (тижня), мінімального розміру оплати праці; мінімальної тривалості та оплати щорічної відпустки; оплати понаднормової
роботи, роботи в нічний час та святкові дні; створення умов роботи та оплати праці вагітних жінок, жінок з дітьми, не- повнолітніх громадян та інше;
Рис. 2.8. Вплив держави на економіку підприємств—
обов'язкового виконання умов соціального законо-давства, що передбачає обов'язковий порядок та розміри соціального страхування робітників підприємств, відрахувань до фонду зайнятості населення (для підтримки безробітних та створення системи їх перепідготовки, виділення визначеної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, підлітків, інших верств населення, що потребують соціального захисту; створення безпечних та нешкідливих умов праці робітникам підприємства, надання пільг молоді, що навчається тощо;
-
антимонопольного контролю за діяльністю підприємств, що визначає систему державних заходів проти концентрації виробництва, змови виробників, розформування існуючих та недопущення створення нових монопольних структур, ви-лучення до бюджету монопольного понадприбутку та інше;
-
державного контролю за пінами на товари, що визначають масштаб цін в економіці та соціальну захищеність населення України, а також на продукцію підприємств монополістів.
Держава може визначати лімітний рівень (або розмір підвищення) рентабельності, лімітним розмір торгових та оптово збутових надбавок.
Держава визначає порядок регламентації розрахунків споживачами (без електронно - касової о апарата та з ним, за національну або іноземну валюту, без декларування джерел доходу або з ним).
Держава регулює правила Продажу окремих вплів товарів, умов і термінів зберігання га реалізації, маркування, обміну тощо.
Держава контролює:
-
збереження спеціалізації торговельного підприємства після його приватизації;
-
дотримання вимог та норм з охорони праці, техніки безпеки, санітарних норм тощо;
-
обов'язкове дотримання державного порядку ведення бухгалтерського обліку та статистичної звітності; обчислення і сплату встановлених законодавством податків до бюджету, відрахувань до позабюджетних фондів.
За невиконання вимог держави і перерахованих вище питань підприємство