Тема 6. Елементи управління підприємством та їх взаємозв'язок

6.1. Процес організації управління та його складові.

6.2. Принципи організації управління.

6.3. Суть діяльності організації.

6.4. Взаємозв'язок елементів управління.

6.5. Основи реструктуризації управління:

а) реорганізація: етапи і методи;

б) реінжиніринг.

6.1. Процес організації управління та його складові

Процес управління виробництвом складається з окремих управлінських циклів, кожен з яких можна розділити на ряд самостійних операцій. Цими операціями, як відомо, є збір і передача інформації про об'єкт управління, її обробка й аналіз, вироблення на основі цього аналізу управлінського рішення, передача рішення на об'єкт управління і його реалізація цим об'єктом, порівняння отриманих внаслідок реалізації рішення показників з їх планованими величинами.

Різноманітні ситуації, з якими доводиться мати справу керівництву підприємства, взаємопов'язані. Процес управління, який реагує на вплив ситуації, викликає появу інших процесів управління, які, у свою чергу, викликають нові процеси, що тим самим утворює постійні управлінські цикли.

Основою всіх управлінських процедур є інформація та процес обміну цією інформацією.

Основний закон управління — на кожне підприємство як відкриту систему внутрішнє та зовнішнє середовище справляють різноманітний вплив, як закономірно повторювальний, так і випадковий. Щоб утримати свою цілісність та здатність до функціонування, система управління підприємства повинна відповідати на кожний такий вплив відповідною протидією і саме у відповідний час.

До процесу управління на підприємстві висувається ряд вимог. Процес управління повинен мати такі особливості, як: неперервність, нерівномірність, циклічність, послідовність, відносна змінність та сталість.

Головна вимога до організації управління на підприємстві полягає в тому, що система управління підприємством повинна мати таке ж саме або більше різноманіття та швидкодію програм дій, що відповідає можливому різноманіттю впливу середовища на систему, що управляється.

Зміст процесу управління характеризується такою спря-мованістю управлінського впливу (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Напрямки управлінської діяльності в організації

Основними елементами управління підприємством є стратегії, структура, системи, стиль, сумісність цінності, склад персоналу, сума навичок. Характеристика елементів управління наведена в таблиці 6.1 [165, с. 53 — 54].

Таблиця 6.1 Характеристика елементів управління

Елементи управління підприємством поділяються на жорсткі та м'які (рис. 6.2).

Рис. 6.2. Елементи управління підприємством

Характеристика складових процесу управління за ре-зультативного талієвого підходу наведена в таблиці 6.2.

Таблиця 6.2

Зіставлення результативного та дієвого підходу до управління підприємством

Процеси управління належать до складних явищ. Зрозуміти ж сутність складних явищ і одержати про них достовірні дані можна тільки багаторазово спостерігаючи за поведінкою дос-ліджуваного об'єкта чи явища. При цьому нам важливо не просто одержати достовірний матеріал про управлінський процес, а й оцінити якісний бік останнього.

Оскільки предметом праці управлінського персоналу є інформація, то кількісну оцінку якості управління варто давати насамперед з інформаційних позицій, а дослідження існуючих процесів управління необхідно проводити з використанням принципів системного аналізу.

Системні дослідження вимагають збереження цілісності досліджуваної системи, її єдності з навколишнім середовищем і наступної спрямованої упорядкованості елементів системи, а удосконалювання цих елементів повинно бути спрямоване на поліпшення функціонування усієї системи.

Дослідження процесів управління виробництвом скла-дається з цілком певних послідовних етапів:

а) постановка завдання і визначення цілей дослідження;

б) обстеження існуючих форм і методів управління ви-робництвом, їх оцінка і порівняльний аналіз;

в) визначення вузьких місць в управлінському процесі;

г) визначення факторів, що відіграють головну позитивну і негативну роль в управлінні досліджуваним об'єктом;

д) пошук критеріїв, що оцінюють ефективність управління; е) розробка рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності управління, і їх експериментальна перевірка. При виборі методу дослідження необхідно враховувати його здатність надавати достовірну інформацію про досліджуваний об'єкт. Крім того, він повинен грунтуватися на основах теорії управління і враховувати особливості техніко-економічних процесів на підприємствах. Метод повинен також дати можливість оцінювати величини взаємозв'язків підрозділів підприємства й окремих посадових осіб, тому що ми оцінюємо процеси управління з інформаційних позицій. Звідси випливає: цінність матеріалів дослідження визначається, головним чином, застосовуваними методами. Вони повинні забезпечувати необхідну точність конкретного дослідження, гарантувати статистичну вірогідність результатів, тобто можливість за обмеженою кількістю спосте-режень екстраполювати результати на інші об'єкти досліджуваної сукупності.

Водночас потрібно враховувати й економічність методів. Існують різні за формою й ефективністю методи дослідження управлінських процесів і організації праці керівників. Най-вагоміші з них такі: хронометраж, моментні спостереження, мікроелементне нормування, фотографії і самофотографії робочого дня тощо. Усі вони мають ті чи інші недоліки, що становлять сутність процесів управління,

Моментні спостереження неможливо застосовувати в принципі при дослідженні управлінських процесів і розподілі витрат робочого часу керівників, що дають досить об'єктивну характеристику організації їхньої праці, тому що діяльність керівників має дуже широкий діапазон, що до того ж далеко не ідентичний у різні дні. З цієї ж причини нічого не дає при вивченні витрат часу керівників і мікроелементне нормування.

Неефективна при вивченні процесів управління й розподілу часу і самофотографія. По-перше, тому шо вона сама вносить істотні перешкоди у сформований управлінський процес і вимагає від керівників значних додаткових витрат часу та постійного фіксування своєї уваги на необхідності вести певні записи. Правда, записи ці можна значно спростити, якщо підготувати спеціальні форми. Однак, як показала практика, навіть у цьому випадку самофотографія не показує реальностей процесу управління.

По-друге, керівники далеко не завжди фіксують усі елементи управління і витрати часу за конкретними напрямками, оскільки ці витрати нерідко практично дорівнюють витратам на запис і керівник не в змозі їх зафіксувати. Це веде до того, що реальне навантаження керівника в процесі виконання ним функцій управління значно більше, ніж отримане методом само-фотографії. Крім того, самофотографія не виключає суб'єк-тивного тлумачення керівниками своєї діяльності. Анкетне опитування також