емісії потребам обороту.
З всього сказаного випливає висновок, що сукупний грошовий оборот не є механічною сумою оборотів грошей в межах індивідуальних капіталів, а представляє собою самостійне економічне явище, безпосередньо пов’язане з процесом суспільного відтворення в цілому. Це одне з найбільш широких, абстрактних і узагальнених явищ економічного життя суспільства. Тому суб’єктами грошового обороту як його суб’єкти фактично є всі юридичні і фізичні особи, які приймають участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні валового національного продукту.
Для спрощення подальшого аналізу грошового обороту згрупуємо всіх його суб’єктів в такі 4 групи:
фірми сукупність суб’єктів, які забезпечують створення та реалізацію валового національного продукту;
сімейні господарства сукупність суб’єктів, які забезпечують виробництво національного продукту основними факторами /робочою силою, засобами виробництва, які знаходяться в приватній власності, тощо/ та є кінцевими його споживачами;
державні структури сукупність суб’єктів, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього;
фінансові посередники сукупність суб’єктів грошового ринку, які, виступаючи в ролі посередників, можуть діяти на ринку від свого імені і за свій рахунок.
Якщо абстрагуватися від відтворювального аспекту, то грошовий оборот можна представити просто як процес переміщення грошей у функціях засобів обігу та платежу між названими групами економічних суб’єктів та між економічними суб’єктами внутрі кожної з груп. Отже, грошовий оборот це процес, це рух грошей, який здійснюється безперервно, представляє собою єдине ціле, що пов’язує між собою всю різноманітність економічних суб’єктів та забезпечує реалізацію відносин між ними.
Кожний економічний суб’єкт участвує в грошовому обороті двояко як одержувач певних грошових доходів і як особа, що витрачає одержані доходи. Посківльки витрачання грошових коштів одним суб’єктом неминуче призводить до одержання доходу іншим суб’єктом і навпаки, грошовий оборот можна розглядати як процес обороту грошових доходів. Доходний підхід до розуміння грошового обороту надає його змісту певну конкретність та більшу визначеність. Адже кожний доход, навіть самий незначний, має під собою конкретні економічні чи соціальні підстави. Зокрема, одна з ланок грошового обороту, в якій формуються доходи сімейних господарств, носить назву національного доходу і є одним з найважливіших показаників розвитку економіки країни.
Відмінності в характері економічних відносин між суб’єктами грошового обороту дають підстави структуризувати його на окремі сектори. Першим, за логікою відтворювального процесу, видом економічних відносин, що реалізуються в грошовому обороті, є відносини обміну. Характерним для руху грошей, що обслуговує ці відносини, є:
еквівалентність, поскільки назустріч грошам, які передає покупець продавцю, переміщаються продукти рівновеликої номінальної вартості;
односторонність, поскільки одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб’єкту обороту;
прямолінійність, яка проявляється у постійному віддаленні грошей від того суб’єкту обороту, який використав їх для покупки продуктів, поскільки наступний суб’єкт теж витрачає їх для нових покупок.
Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, дає підстави виділити його в окремий сектор, що називається грошовим обігом.
Значна частина грошового обороту пов’язана з процесами розподілу вартості валового національного продукту. Рух грошей тут має одну суттєву відмінність від грошового обігу він здійснюється нееквівалентно, тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реальний еквівалент у формі товарів чи послуг. Цей сектор грошового обороту називається фінансово-кредитним.
Крім спільної риси нееквівалентності відносини між суб’єктами цього сектору грошового обороту мають також істотні відмінності. Частина цих відносин має характер відчуження, коли визначена законами частина доходів економічних суб’єктів вилучається у вигляді податків та інших обов’язкових платежів і надходить у розпорядження держави, яка витрачає їх при виконанні своїх функцій. В результаті виникає не тільки безеквівалентний, а й безповоротний і безплатний рух грошей, тобто одні суб’єкти ці гроші втрачають назавжди і без одержання будь-якого доходу, а інші їх одержують теж безповоротно і без виплати будь-якої ціни з них. Ця частина фінансово-кредитного обороту називається фіскально-бюджетною.
Друга частина фінансово-кредитного обороту обслуговує сферу перепозподільчих відносин, в яких власність суб’єктів не відчужується, а лише передається в тичасове користування, як наприклад, при внесенні грошей на банківський депозит, чи змінюється її форма, як, наприклад, при покупці цінних паперів. Тому для цих відносин характерне ще одержання доходу тим суб’єктом, який передає свою власність в тимчасове користування. Тобто рух грошей, що забезпечує реалізацію цих відносин, носить зворотній характр, коли власник повертає свої гроші в обумовлені строки чи може їх повернути, як, наприклад, при купівлі акцій, і крім того одержує доход у вигляді проценту чи дивіденду. Отже, це сектор грошового обороту істотно відрізняється не тільки від грошового обороту, а й від фіскально-бюджетного сектору, і називається він кредитним оборотом. Дещо вирізняється з цього сектору оборот, пов’язаний з купівлею-продежем акцій, поскільки суб’єкт, що одержав гроші через продаж акцій, не зобов’язаний повертати їх попередньому власнику як при кредитних відносинах. Тому цей участок грошового обороту можна назвати чисто фінансовим оборотом.
Грошовий обіг, фіскально-бюджетний, кредитний та фінансовий обороти як складові частини сукупного грошового обороту тісно взаємопов’язані, внутрішньо переплітаються і доповнюють один одного в забезпеченні цілей розширеного відтворення. Разом з тим вони самостійні явища, зі своїм особливим механізмом регулювання і специфічними можливостями впливу на процес відтворення.
Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий і готівковий. Хоч критерій такої структуризації грошового обігу є чисто формальним, проте між цими його частинами є істотні відмінності, які мають важливі економічні наслідки. Зокрема, в сфері готівкового обігу гроші рухаються поза