Це досить відчутна перевага готівкового обігу за умов перехідної економіки, коли, з одного боку, з великими труднощами формується приватна власність і новий прошарок її носіїв, які виступають активними суб’єктами грошового обороту, а з другого боку, є могутні сили, які захищають державну власність і частіше за все через державні структури всіляко гальмують становлення приватних власників, використовуючи для цього і контроль за їх грошовим оборотом. У відповідь на це останні широкоо практикують між собою платежі готівкою.

У сфері безготівкового обігу гроші рухаються по рахунках в банках, не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати його, а отже впливати на відносини відповідних економічних суб’єктів, не тільки їм самим, а й третім особам банкам. Визначаючи законодавчо права та обов’язки банків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а отже на процес суспільного відтворення в цілому. В цьому головна перевага безготівкового обороту над готівковим, тому в міру закінчення перехідного до ринкової економіки періоду, забезпечення правової бази розвитку її приватного сектору буде розширюватися сфера безготівкового обороту і звужуватися готівкова.

Поки ж що, за станом на 1997 рік, співвідношення цих двох сфер грошового обороту в Україні можна приблизно визначити як 1:1, поскільки в загальній масі грошей /за агрегатом М на 1.1.1997 р. готівка складала %, а поточні депозити %. Порівняно з західними країнами в структурі грошового обороту України занадто висока питома вага готівкового обороту. Цей факт нерідко розцінюється як недолік грошового обороту та грошової системи взагалі, як негативне явище в діяльності банківської системи, зокрема НБУ. Проте це скоріше закономірна реакція грошового обороту на проблеми і труднощі перехідної економіки України. В ситуації, що склалася в економіці України в цей період, структура грошового обороту і не могла бути іншою.