центральному банку в якості обовязкових резервів. Наднормативний депозитний потенціал використовується банками для видачі кредитів. Видаючи кредит , банки перетворюють пасивні гроші в активну грошову масу. Банк відкриває рахунок з якого боржник виписує чеки для розрахунків із своїми кредиторами. Чеки поступають в інші банки, збільшуючи їх депозитний потенціал і можливості кредитування. Виходить, що депозитні суми поступаючи у міжбанківський оборот, мають властивість до самозростання чекової (грошової) маси.
Ланцюгова реакція захоплює інші банки і таким чином у банківській системі появляються нові і нові кредити та депозити (див.табл. 3.1.).
Таблиця 3.1. Процес кредитні та депозитні експансії у банківській системі.
Банки | Депозити | Кредити | Банківські резерви
Перший банк
Другий банк
Третій банк
//
Десятий банк
Сума решти банків
Всього для банківської системи | 1,000,0
900,0
810,0
6513,2
3486,8
10,000,0 | 900,0
810,0
729,0
5861,9
3138,1
9000,0 | 100,0
90,0
81,0
651,3
348,7
1000,0
Нарешті, після довгого ланцюга всі банки створили нові депозити, у 10 разів більші від нових резервів. Використовуючи резерви як вхідний фактор, банківська система перетворює їх у набагато більшу суму банківських грошей. Готівка плюс банківські (депозитні) гроші і становлять пропозицію грошей М1. Цей процес називається “багаторазове збільшення депозитів”.
Для комерційного банку депозит скоріше сировина. Ніж готова продукція. Пояснити це можна тим, що емітовані банком гроші переважно покидають його. Дійсно, тільки що емітовані банком гроші використовуються власниками депозитів, наприклад, для розрахунків з кредиторами, постачальниками, виплати зарплати тощо. Більшість кредиторів або постачальників мають поточні рахунки в інших банках. Тому банк повинен завжди бути спроможним (тримати кошти на кореспондентському рахунку) переказати гроші в інші банки або придбати банкноти за вимогою своїх клієнтів. Отже, перед комерційним банком щоденно стоїть проблема поступлення грошей. Якщо на коррахунку в банку грошей недостатньо для здійснення банківських операцій за вимогою клієнтів, то для поповнення своїх ліквідних коштів банк змушений враховувати (продавати) боргові зобовязання на грошовому ринку або в центральному банку. Іншими словами для кожного комерційного банку рано чи пізно виникає поблема платоспроможності банку та ліквідності балансу. Власне за цієї причини виник грошовий ринок.
Посередницька роль фінансово-кредитних інститутів.
Основне призначення фінансово-кредитних (небанківських) установ залучення тимчасово вільних коштів у широких верств населення і надання позик економічним агентам, які мають потребу в капіталах. На відміну від банків операції небанківських фінансово-кредитних установ не повязані з можливістю емісії платіжних засобів. Але вони значно впливають на грошовий обіг, шляхом депозитно-позичкових операцій вони заново пускають в оборот раніше емітовані гроші. За цієї причини, на відміну від банків, небанківські фінансові установи мають здатність якби створювати надлишок грошей в обігу і таким способом мультиплікують ефект банківської емісії платіжних засобів.
Таким чином, кредитні канали дають можливість поставити масу грошей в залежність від потреб економіки, але не можуть забезпечити повну гармонію між попитом і пропозицією (Md = Ms). Велика здатність комерційних банків на так звану вторинну емісію грошей потребує відповідної корекції на макрорівні.
