банків. На сьогоднішній день такий страховий фонд створено, але сформований він лише на 5,2%;
відсутність в комерційних банках підготовлених кадрів;
занадто ризикова кредитна політика керівників банків з метою отримання високих прибутків;
недостатність власного капіталу, який є ключовим фактором надійності і конкурентноздатності банківської системи в ринковій економіці. Саме банки, статутні фонди яких повністю формуються в грошовій формі, несуть найбільші втрати від знецінення національної валюти. Так, в період масового створення нових комерційних банків (1992-1993 роки) сумарний статутний капітал банківської системи України номінально зріс майже в 350 разів, тоді як в доларовому обчисленні (за ринковим курсом) за цих два роки він фактично зменшився: з 42 млн.дол. на початок 1992 року до 36,5 млн.дол. на кінець 1993 року, при цьому на кінець 1992 року він становив 75 млн.дол. Лише в кінці 1994 року цей показник досяг рівня початку 1993 року, а за останні два роки статутні фонди комерційних банків в доларовому обчисленні зросли в 5,5 рази. Як свідчать наведені дані, на період найбільшої інфляції припадає значна втрата банківського капіталу і поступове його відновлення та значний приріст по мірі стабілізації національної валюти. Адекватно проходили процеси наростання кризи платоспроможності банківської ситеми з поступовим відновленням і зміцненням її загальної ліквідності;
несвоєчасність повернення позик у звязку з погіршенням платоспроможності позичальників і, в наслідок цього, збільшення розмірів пролонгованої та простроченої кредитної заборгованості, різке зростання безнадійної до повернення кредитної заборгованості. Крім того, за період 1995-1996 років Національним банком України відповідно до розпорядження Президента України та на енергоносії було надано на цільових аукціонах кредитів на суму 66 млн.грн. і всі вони були пролонговані. Із загальної суми кредитів, проданих Національним банком України на цільових кредитних аукціонах в 1995 році комерційним банками для наступного кредитування ними санаційних програм відповідно до Указу Президента України від 09.03.95р. № 194\95 у розмірі 110 млн.грн. строком на один рік, майже половина не погашені у встановлені строки і пролонговано ще на 1 рік. Аналогічна ситуація з поверненням кредитів, проданих комерційним банкам для забезпечення розрахунків за енергоносії та для кредитування підприємств Держвуглепрому. Без вжиття кардинальних заходів по виправленню ситуації з поверненням кредитів посилюється загроза втрати ліквідності банківською системою України в цілому;
значне погіршення ліквідності в банківській системі України, що ставить під загрозу забезпечення гарантії клієнтам комерційних банків здійснювати своєчасно розрахунки за їх дорученням та по виконанню інших зобовязань банків;
відсутність законодавчої бази та розуміння незалежними аудиторськими організаціями необхідності налагодження ефективної спільної роботи щодо здійснення нагляду за діяльністю комерційних банків. Національний банк України постійно звертає увагу на зазначену проблему і неодноразово виходив з відповідними пропозиціями до владних структур.
З метою підтримки стабілізації і поступового нарощування темпів виробництва при стриманні інфляційних процесів, впровадження ринкових механізмів на грошово-кредитному ринку, реструктуризації банківської системи та вдосконалення взаємовідносин між Національним банком України та комерційними банками, які мають грунтуватися переважно на економічній основі, розроблено проект Концепції реформування та розвитку банківської системи України. Вона передбачає вдосконалення структури і функцій Національного банку України, впорядкування діяльності комерційних банків, створення небанківських фінансових установ тощо.
МІЖБАНКІВСЬКІ РОЗРАХУНКИ
Важливу роль у здійсненні вважливих перетворень у банківській системі відіграло запровадження нового порядку міжбанківських розрахунків, початком якого стала розроблена у кінці 1992 року Концепція електронного грошового обігу в Україні. Першочерговим її завданням визначалось створення та впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, а в подальшому системи масових електронних розрахунків.
Нині цю ідею вже втілено у життя створена національна платіжна система. Поступові кроки від запровадження нового порядку міжбанківських розрахунків через кореспондентські рахунки комерційних банків, створення та функціонування з червня 1993 року Центрально розрахункової палати, Центра міждержавних розрахунків та Національної платіжної ради наблизили до основної мети запровадження з 3 січня 1994 року Система електронних платежів (СЕП).
Вже третій рік працює СЕП, що дало змогу досягти світового рівня обробки інформації у сфері міжбанківських розрахунків, значно підвищити надійність, обмежити ризик обігу фальшивих грошей та скоротити до мінімуму термін проходження платежів. Ця система виключає необхідність паперової технології та дозволяє за лічені години проводити розрахунки як між окремими банками, так і в народному господарстві в цілому. Скорочення терміну проходження платежів надало умови для зменшення готівки в обігу, дало змогу банкам еффективніше використовувати свої ресурси, клієнтам свої кошти, а Національний банк України отримав інструмент контролю та регулювання грошового обігу. Інформація, яка проходить через СЕП, надійно захищена від несанкціонованого втручання, має багаторівневий захист, що постійно вдосконалюється і розвивається. Сьогодні можна констатувати, що за ступенем захисту наша система є кращою серед подібних у країнах СНД, а унікальність програмного забезпечення ставить її на одне з перших місць у Європі.
СЕП постійно вдосконалюється і основні зміни, що сталися останнім часом такі:
перехід до функціонування в мультівалютному режимі;
створення прямого інтерфейсу СЕП з іншими світовими платіжними системами, зокрема, SWIFT, з метою передачі платіжних документів за її допомогою через “шлюзові” банки в SWIFT та навпаки;
подальший розвиток моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку і створення віртуальних банківських регіонів, що дає банкам можливість управління роботою своїх філій і спільними грошовими ресурсами філій у межах України;
впровадження нового управління додаткових засобів захисту інформації типу “електронний підпис” за технологією ланцюгового перехресного закриття інформації;
створення механізму “шлюзових “ банків СЕП, що дозволяє підключати до неї банки країн СНД з власною платіжною системою з метою прозорого пересування платежів між українськими банками і
