Показники, які надаються, орієнтовані і передбачають можливість використання для оцінки діяльності позичальника. Однак, враховуючи, що позичальники розрізняються за характером виробничої, комерційної та фінансової діяльності, практично неможливо створити єдині рекомендації щодо оцінки їх кредитоспроможності. Тому вони можуть бути доповнені банком.

Комерційний банк також може використовувати при аналізі фінансового стану позичальників показники, які рекомендовані постійними радниками USAID-Barents Group.

Оборотні активи Оборотні пасиви

2. Показник миттєвої ліквідності:

Високоліквідні активи

Оборотні пасиви

3. Оборотність балансу:

Обсяг реалізації на рік

Середня валюта балансу

4. Оборотність дебіторської заборгованості:

Дебіторська заборгованість

Оборотні кошти

5. Оборотність кредиторської заборгованості:

Кредиторська заборгованість

Оборотні кошти

6. Покриття кредиторської заборгованості потоками грошових коштів:

Середня сума кредиторської заборгованості за рік

Відтік грошових коштів

Приплив грошових коштів

Обсяг реалізації за рік

8. Показник автономності субєкта підприємницької діяльності:

Залучені кошти

Власні кошти

9. Показник рентабельності інвестованих коштів засновників:

Прибуток за рік

Кошти, що внесені засновниками

10. Показник рентабельності балансу:

Прибуток за рік

Середня валюта балансу

Комерційному банку рекомендується будувати та аналізувати динамічні ряди за кожним показником. Аналіз рядів динаміки дозволяє комерційному банку простежити еволюцію фінансово-господарської діяльності позичальника та зробити припущення щодо його майбутнього стану.

Аналіз стану галузі основної діяльності субєктів господарювання передбачає визначення основного виду економічної діяльності позичальника та форми власності.

Основний вид економічної діяльності субєктів господарювання визначається органами державної статистики на основі статистичної Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД).

Також рекомендується розрізняти позичальників за формами власності.

Комерційному банку слід проводити аналіз стану роботи та ризиків, що притаманні кожній сфері економічної діяльності та кожній формі власності, оскільки від цього залежить претензійно-позовна робота банку з позичальником. Такий аналіз стане додатковим фактором при визначенні класу позичальника, оскільки можуть виникнути ситуації, коли аналіз самого позичальника дає підставу віднести його до вищого класу, тоді як загальний стан та ризиковість роботи в галузі не дозволить цього зробити.

Комерційному банку рекомендується розробити фактори додаткової оцінки позичальників в залежності від основного виду діяльності та форми власності, використовуючи при цьому досвід власної кредитної і претензійної роботи, інформацію міністерств та відомств тощо.

На підставі проведеного аналізу кількісних (системи показників) та якісних факторів (основний вид діяльності та форма власності) комерційному банку доцільно визначити клас надійності позичальника.

До цього класу відносяться позичальники, стосовно здатності яких до своєчасного та повного погашення позик та сплати відсотків за ними на момент класифікації немає претензій, але передбачена реорганізація, диверсифікація виробництва, зміна профілю діяльності, регіону роботи тощо чи зовнішні фактори (загальний стан галузі основної діяльності) не дозволяють віднести їх до вищого класу.

До цього класу відносяться позичальники, стосовно яких якість джерел погашення позик (виручка від реалізації продукції, робіт та послуг тощо) більше не влаштовує банк внаслідок появи фактів періодичної затримки погашення позики та відсотків за нею.

До цього класу відносяться позичальники, які не можуть повернути повну суму позики в строк та за умов, передбачених кредитним договором (відсутність повного забезпечення позики заставою та забезпеченням, негативні фінансові результати тощо).

До цього класу відносяться позичальники, подальше кредитування яких неприпустиме, а видані позики фактично неможливо повернути на час проведення класифікації (хоча це можна буде зробити в судовому порядку).