ПДВ сплачують споживачі продукції. Тому він є дещо завуальованим: складається враження, що платниками податків є аграрні підприємства, хоча насправді вони виступають лише збирачами податку. Таке враження ще складається тому, що ПДВ побудований таким чином, що підприємства сплачують до бюджету різницю між ПДВ, який надійшов до господарства у складі реалізованої продукції (робіт, послуг), і ПДВ, сплаченим за придбані виробничі ресурси. Таким чином виявляється чистий результат який є тотожним тому, коли б обчислена додана вартість оподатковувалася самостійно.

Акцизи сплачують тільки ті організації, які проводять підакцизні товари (винно-горілчані вироби, спирт, спиртні соки, тютюнові вироби і др.), підакцизні товари з давальницької сировини.

Один з важливих податків в українській економіці — це земельний податок. Річ у тому, що Україна має в своєму розпорядженні величезні земельні фонди, які складають 41,817 млн. га.

Результатом здійснення економічних перетворень стала поява множини землевласників: десятки мільйонів сільських і міських жителів. Вони можуть продавати, дарувати, здавати в заставу і проводити інші операції із земельними ділянками. Тому проблема управління земельними ресурсами України сьогодні особливо гостра і актуальна, від правильного її розв'язання залежить добробут всього населення.

У зв’язку з роздержавленням і приватизацією земель відбулось зменшення їх площ у державній власності і збільшення у приватній власності громадян:

1990 р. – 100% держ. вл.

1995 р. – 91,4% дв, 6,2% кв, 2,4% пв.

2002 р. – 49,7% дв, 49,4% пв, 0,9% кв.

Разом з тим, аналітики відзначають зниження родючості грунтів, збільшення площі ерозованих, заболочених і забур’янених земель, кислих грунтів. Повсюди зберігається низький рівень культури землеробства, не виконуються заходи, намічені комплексною програмою підвищення родючості грунтів.

В селянських господарствах є невикористані землі, які не обробляються за відсутністю у господарів засобів на закупівлю техніки, насіння, пального, змащувальних матеріалів.

У зв'язку з цим вчені і практики надають важливе значення платному землекористуванню. Закон У "Про плату за землю" від 8 січня 2001 р. передбачає щорічне обкладення власників землі, землевласників і землекористувачів земельним податком. За передані в оренду землі стягується орендна платня.

Основні цілі введення платні за землю полягають в стимулюванні:

раціонального використання земель;

підвищення родючості грунтів;

вирівнювання соціально-економічних умов господарювання на землях різної якості;

забезпечення розвитку інфраструктури в населених пунктах, формування спеціальних фондів для здійснення цих заходів;

освоєння і охорони землі.

Головним із видів платні за землю є земельний податок. Ставка земельного податку встановлюється з урахуванням якості землі, її площі, складу угідь, місцеположення (по землях сільськогосподарського призначення), а також місцеположення, зон містобудівної цінності, соціально-культурного потенціалу територій (по несільськогосподарських землях).

Для земель різного цільового призначення існують різні ставки податку, так ставки земельного податку з 1 га с.-г. угідь встановлюються для ріллі, сіножатей і пасовищ 0,1% від їх грошової оцінки, а для багаторічних насаджень – 0,03%, тобто величина земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності землі.

Від сплати земельного податку повністю звільнені:

наукові організації, досвідчені, експериментальні і учбово-досвідчені господарства науково-дослідних установ і учбових закладів сільськогосподарського, лісогосподарського і іншого профілю (за земельні ділянки, безпосередньо використовувані для наукових, науково-експериментальних, учбових цілей і для випробування сортів сільськогосподарських і лісогосподарських культур);

організації Української академії сільськогосподарською наук.

Пільги щодо сплати земельного податку мають:

Інваліди І і ІІ груп;

Учасники ВВВ;

пенсіонери;

громадяни, члени сімей яких проходять військову службу;

учасники Чорнобильської катастрофигромадяни, які виховують 3-х і більше дітей.

Закон про платню за землю кваліфікується по-різному. На думку ряду дослідників він не позбавлений суперечностей. Головним його недоліком є відсутність обгрунтованої методичної бази для об'єктивної оцінки земельних угідь і диференціального прибутку. Належить удосконалювати законодавчу базу земельних відносин.

В Україні сільськогосподарські виробники мають змогу сплачувати податок на добавлену вартість, акцизи, земельний податок, податок на майно, прибутковий податок, страхові внески до державних позабюджетних фондів тощо (всього 12 податків) в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку.

Фіксований сільськогосподарський податок впроваджено з метою підтримки аграрного сектора економіки. Він включає 12 обовязкових зборів і платежів:

податок на прибуток підприємств

п. на землю

п. з власників транспортних засобів

п. комунальний

збір за геологорозвідувальні роботи

з. до фонду щодо ліквідації наслідків ЧАЕС

з. на соціальне страхування

з. на будівництво, реконструкцію і ремонт доріг

з. на обов’язкове державне пенсійне страхування

з. до інноваційного фонду

з. за здійснення торгівельної діяльності

з. за використання природних ресурсів

За економічною сутністю фіксований с.-г. податок є різновидом земельного податку. Він не залежить від фінансового стану підприємства, а тому повинен сплачуватися навіть при отриманні збитків від господарської діяльності.

Перевагою цього виду податку є те, що він дозволяє власникам сільськогосподарських підприємствта потенційним інвесторам спланувати грошові потоки від вкладення коштів у сільське господарство.

Платником фіксованого сільськогосподарського податку може стати сільськогосподарське підприємство будь-якої організаційно-правової форми господарювання за умови:

Наявності сільськогосподарських угідь;

Виробництва, переробки, збуту с-г продукції;

Що виручки за звітний рік, отримана від реалізації с-г продукції власного виробництва, перевищує 50% загальної суми валового доходу.

Сплата податку проводиться щомісячно до 20 числа наступного місяця у розмірі третини суми податку, визначеного на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: у І кварталі – 10%; ІІ – 10%, у ІІІ – 50%, ІV – 30%.

3. Платежі до бюджету сільськогосподарських підприємств і можливості їхнього вдосконалення

В ході реформи були внесені численні зміни в податкове законодавство. Це сприяло впорядкуванню системи платежів до бюджету. Але багато питань далеко ще не вирішено.