будуть пред'явлені зобов'язання до запитання, тому для погашення термінових зобов'язань у банку залишається лише частина ліквідних активів. На справді ситуація буде дещо інша. Крім ліквідних активів, до моменту погашення термінових зобов'язань банк буде мати у своєму розпорядженні повернуті позички, термін за якими минув (за відрахуванням прострочених позичок по цих же термінах), і ймовірність повернення, відповідно, може значно зрости. Але, на жаль, рахунки балансу по виданих позичках не діляться по термінах, тому, аналізуючи баланс, неможливо визначити, який термін та чи інша частина виданих позичок має. Крім того, до серйозних фінансових трудностей (саме для такої ситуації і розраховується коефіцієнт) банк приводить, в основному, ризикована кредитна політика, а в цьому випадку значна частина кредитів виявляється неповернутою. Тому реально розрахунок по зобов'язаннях банку проводиться за рахунок ліквідних активів, які має банк . Якщо розмір коефіцієнта вище одиниці, то банк гарантовано спроможний погасити усі свої термінові зобов'язання перед клієнтами. Якщо розмір коефіцієнта знаходиться в діапазоні від одиниці до нуля, то банк гарантовано погасить лише частину термінових зобов'язань. У цьому випадку відіграє роль тривалість терміну по укладеній угоді. Чим коротшийтермін, тим вище ймовірність гарантованого повернення коштів по зобов'язанню. Якщо розмір коефіцієнта менше нуля, це значить, що погашення термінових зобов'язань можливо лише за рахунок виданих позичок, у міру їх повернення, і ризик неповернення коштів зростає. Допустимим вважається - 25%. Критичне значення - мінус 50%.
Генеральний коефіцієнт ліквідності по термінових зобов'язаннях (kглто) показує, яка частина термінових зобов'язань може гарантовано бути погашена як за рахунок ліквідних активів, так і капітальних вкладень. На відміну від kлсо, генеральний коефіцієнт показує, яку максимальну частину термінових зобов'язань банк гарантовано може погасити.
kглсо = (ЛА + КВ - ОВ)/Ср100%.
Допустимим є значення 50%. Критичним - 25%.
Для дуже великих банків критичні і допустимі значення допоміжних коефіцієнтів встановити складно, тому що процеси, що характеризують ліквідність у таких банках, дещо відрізняються від тих що описуються в моделі. Тому для таких банків коефіцієнти що розраховуються носять скоріше довідковий характер.
Крім того існують слідуючі коефіцієнти ліквідності, що приведені в таблиці №9:
Розділ 3. Рекомендації по підвищенню ліквідності і платоспроможності банку
У якості результатів усього вищевикладеного в даній курсовій роботі я хочу подати рекомендації, що сприяють підвищенню ліквідності і платоспроможності банку, що виявився на межі своєї ліквідності, а це можливо через помилки в його політиці, недооцінки ринку, хиб в аналітичній роботіта й в інших причинах, і який змушений прибігати до термінових заходів.
По-перше, банку з нестійким положенням можна порадити поліпшити організаційну структуру банку, тобто приділити увагу розвитку менеджменту, зокрема, створити, наприклад, службу внутрішнього аудиту, що дозволило б знизити зловживання усередині банку.
По-друге, банку необхідно оцінювати ліквідність балансу шляхом розрахунку коефіцієнтів ліквідності. У процесі аналізу балансу на ліквідність можуть бути виявлені відхилення убік як зниження мінімально допустимих значень, так і їхнього істотного перевищення. У першому випадку комерційним банкам потрібно в місячний термін привести показники ліквідності у відповідність із нормативними значеннями. Це можливо за рахунок скорочення насамперед міжбанківських кредитів, кредиторської заборгованості й інших видів залучених ресурсів, а також за рахунок збільшення власних коштів банку. Проте варто мати на увазі, що залучення додаткового капіталу у формі випуску нових акцій викликає скорочення дивідендів і несхвалення пайовиків.
З іншого боку, для комерційного банку, як і будь-якого іншого підприємства, загальною основою ліквідності виступає забезпечення прибутковості виробничої діяльності (виконуваних операцій). Таким чином, якщо фактичне значення основного нормативного коефіцієнта ліквідності виявляється набагато більше, чим установлене мінімально допустиме. то діяльність такого банку буде негативно оцінюватися його пайовиками, із погляду невикористаних можливостей, для одержання прибутку. У цьому зв'язку варто зауважити, що аналіз ліквідності балансу повинний проводитися одночасно з аналізом прибутковості банку. Досвід роботи комерційних банків показує, що банки одержують більше прибутку, коли функціонують на грані мінімально допустимих значень нормативів ліквідності, тобто цілком використовують надані їм права по залученню коштів у якості кредитних ресурсів.
У той же час особливості його роботи як установи, що засновує свою діяльність на використанні коштів клієнтів, диктує необхідність застосування показників ліквідності. Максимальна ліквідність досягається при максимізації залишків у касах і на кореспондентських рахунках стосовно інших активів. Але саме в цьому випадку прибуток банку мінімальний. Максимізація прибутку потребує не збереження коштів, а їх використання для видачі позичок і здійснення інвестицій. Оскільки для цього необхідно звести касову готівку і залишки на кореспондентських рахунках до мінімуму, то максимізація прибутку ставить під загрозу безперебійність виконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами.
Отже, суть банківського управління ліквідністю складається в гнучкому сполученні протилежних вимог ліквідності і прибутковості. Цільова функція управління ліквідністю комерційним банком полягає в максимізації прибутку при обов'язковому дотриманні встановлюваних і обумовлених самим банком економічних нормативів.
По-третє, банк повинний визначати потребу в ліквідних коштах хоча б на короткострокову перспективу. Як уже відзначалося, прогнозування цієї потреби може здійснюватися двома методами. Один із них припускає аналіз потреб у кредиті й очікуваному рівні внесків кожного з головних клієнтів, а інший - прогнозування обсягу позичок і внесків. Обидва розглянутих методи мають недолік: вони спираються на середній, а не граничний рівень ліквідності. Це може бути достатнім для оцінки ліквідності банківської системи в цілому, але воно не підкаже керівництву окремого банку, яка повинна бути його касова готівка на наступному тижні, щоб покрити вилучення внесків і заявки на кредит. Тільки аналіз