Ланцюгова реакція захоплює інші банки і таким чином у банківській системі появляються нові і нові кредити та депозити (див.табл. 1.).

Таблиця 1. Процес кредитні та депозитні експансії у банківській системі.

Банки | Депозити | Кредити | Банківські резерви

Перший банк

Другий банк

Третій банк

//

Десятий банк

Сума решти банків

Всього для банківської системи | 1,000,0

900,0

810,0

6513,2

3486,8

10,000,0 | 900,0

810,0

729,0

5861,9

3138,1

9000,0 | 100,0

90,0

81,0

651,3

348,7

1000,0

Нарешті, після довгого ланцюга всі банки створили нові депозити, у 10 разів більші від нових резервів. Використовуючи резерви як вхідний фактор, банківська система перетворює їх у набагато більшу суму банківських грошей. Готівка плюс банківські (депозитні) гроші і становлять пропозицію грошей М1. Цей процес називається “багаторазове збільшення депозитів”.

Для комерційного банку депозит скоріше сировина. Ніж готова продукція. Пояснити це можна тим, що емітовані банком гроші переважно покидають його. Дійсно, тільки що емітовані банком гроші використовуються власниками депозитів, наприклад, для розрахунків з кредиторами, постачальниками, виплати зарплати тощо. Більшість кредиторів або постачальників мають поточні рахунки в інших банках. Тому банк повинен завжди бути спроможним (тримати кошти на кореспондентському рахунку) переказати гроші в інші банки або придбати банкноти за вимогою своїх клієнтів. Отже, перед комерційним банком щоденно стоїть проблема поступлення грошей. Якщо на коррахунку в банку грошей недостатньо для здійснення банківських операцій за вимогою клієнтів, то для поповнення своїх ліквідних коштів банк змушений враховувати (продавати) боргові зобовязання на грошовому ринку або в центральному банку. Іншими словами для кожного комерційного банку рано чи пізно виникає поблема платоспроможності банку та ліквідності балансу. Власне за цієї причини виник грошовий ринок.

Посередницька роль фінансово-кредитних інститутів.

Основне призначення фінансово-кредитних (небанківських) установ залучення тимчасово вільних коштів у широких верств населення і надання позик економічним агентам, які мають потребу в капіталах. На відміну від банків операції небанківських фінансово-кредитних установ не повязані з можливістю емісії платіжних засобів. Але вони значно впливають на грошовий обіг, шляхом депозитно-позичкових операцій вони заново пускають в оборот раніше емітовані гроші. За цієї причини, на відміну від банків, небанківські фінансові установи мають здатність якби створювати надлишок грошей в обігу і таким способом мультиплікують ефект банківської емісії платіжних засобів.

Таким чином, кредитні канали дають можливість поставити масу грошей в залежність від потреб економіки, але не можуть забезпечити повну гармонію між попитом і пропозицією (Md = Ms). Велика здатність комерційних банків на так звану вторинну емісію грошей потребує відповідної корекції на макрорівні.

Рівновага на грошовому ринку та процент.

Гроші виконують свої функції у віповідності з потребами економіки, власно, розвиток грошового механізму поступово сприяв нагромадженню капіталів та здійсненню інвестицій, які забезпечують процес розширеного відтворення. Але, якщо пропозиція грошей здійснюється у суспільстві безконтрольно, то вона може порушити гармонію розвитку економіки і привести до непередбачених наслідків. Можна сказати, що гроші “слухняно” виконують свої функції коли вони випускаються у достатній кількості, що дає можливість уникнути від “заторів” у грошовому обороті.

Дестабілізація грошової системи і звідси розвиток інфляційних процесів починається з порушення рівноваги на монетарному ринку, рівноваги між попитом і пропозицією грошей. Однак, не існує надмірної пропозиції грошей взагалі. Вона як економічне явище може розглядатися лише відносно попиту грошей. Мається на увазі ситуація Мs>Md. За відсутності такого порівняння будь-які твердження щодо перенасиченості грошової маси, позбавлені необхідної аргументації.

З цієї причини на грошовому ринку завжди виникає проблема грошової рівноваги, що вимагає від державних органів вишукувати такий грошовий механізм, який приводив би у відповідність: виробництво і споживання, нагромадження грошей та інвестиції.

Процентна Мs

ставка

r0

Md

0

Гроші

Графік 3.3. Грошовий ринок.

Принципово важливою функцією монетарного ринку є забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією грошей, за якої Md=Ms. Монетаристами спрацьовано декілька теоретичних моделей встановлення грошової рівноваги на основі взаємодії грошової маси, реальних доходів і норми процента.

Графічний аналіз грошового ринку.

На графіку 3.3. по горизонтальній осі показано загальну кількість грошей (М), по вертикальній номінальну процентну ставку. Пряма (Ms), що вертикальна ось абцис, характеризує пропозицію грошей, яка вважається екзогенною величиною; попит на гроші змінна величина, динаміка якої показана у вигляді лінії (Md), нахиленої до низу. За вищих процентних ставок субєкти ринку переміщують більшу частину своїх грошових залишків (що не приносять доходу), до високодоходних активів.

Перетин ліній Md i Ms в точці (Е) визначає не лише момент встановлення рівноваги монетарного ринку, а й показник рівноважної норми процента (ro), яка в даному разі є похідною величиною. При любій більш низькій процентній ставці рівень попиту на гроші буде перевершувати їх кількісну пропозицію. І навпаки, при любій більш високій процентній ставці пропозиція грошей перевершує рівень попиту. Тільки в точці (Е) пропозиція і попит збігається (рівний).

Тепер графічно покажемо наслідки зміни у пропозиції або попиті на гроші, що відбуваються на монетарному ринку. Скажімо, у центрального банку виникли побоювання щодо інфляції і він вирішив зробити монетарну політику більш жорсткою, продаючи цінні папери і зменшуючи пропозицію грошей. Вплив такої політики показано на графіку 3.4. Переміщення лінії (Ms) пропозиції грошей ліворуч означає, що