тільки один благородний метал виконує роль грошей. Поскільки за своїми фізичними і вартісними властивостями золото краще пристосоване виконувати цю роль, найпоширенішим був золотий монометалізм. Проте історія знає випадки існування срібного монометалізму. В Індії (1852-1893 рр.), в Голандії (1847-1875 рр.) та в Росії (1843-1852 рр.).
Золотий монометалізм теж пройшов декілька стадій розвитку і відповідно виступав у декількох видах: золотомонетного стандарту, золотозливкового стандарту і золотодевізного стандарту.
Золотомонетний стандарт це найбільш закінчена форма золотого монометалізму. Він характеризувався такими ознаками:
законодавча фіксація валового вмісту золота в грошовій одиниці;
безпосередній обіг золотих монет;
відкрита чеканка монет з золота;
висока питома вага в масі грошей паперових знаків банкнот;
вільний обмін банківських білетів на золоті монети;
централізація емісії банківських білетів;
формування обмінних курсів валют на основі їх золотих (монетних) паритетів.
Завдяки системі відкритої чеканки монет золотомонетний стандарт забезпечував відносну стабільність вартості грошей при гнучкому забезпеченні динамічно зростаючих потреб обігу в засобах платежу. Маючи ці властивості, система золотомонетного стандарту відіграла надзвичайно важливу роль в забезпеченні первісного нагромадження капіталу та швидкого зростання капіталістичного виробництва в епоху вільної конкуренції.
Звичайно, золотомонетний стандарт вимагав від держав значних витрат золота на забезпечення потреб обігу монетою. Для зменшення їх широко емітувалися паперові банківські білети, активно розвивалася депозитна форма грошей та безготівкові розрахунки. Внаслідок цього зменшувалася доля повноцінних монет в грошовій масі, підвищувалася здатність грошової системи гнучко змінювати пропозицію грошей відповідно до зміни попиту. Разом з посиленням гнучкості грошової системи зростала загроза порушення рівноваги на грошовому ринку, що викликало необхідність посилення державного впливу на механізм саморегулювання; запроваджена монополізація банкнотної емісії в центральному банку, законодавча гарантія обміну банкнот центрального банку на золото за їх фіксованим вмістом, запровадження закритої чеканки монет та інші. Золото поступово перетворювалося з активно працюючого в обігу металу в своєрідний якір, який утримував у стані рівноваги велетенську монетарну сферу, що обслуговувалася переважно банківськими зобов’язаннями (банкнотними та депозитними).
Золотомонетний стандарт проіснував у багатьох країнах до першої світової війни. Під час цієї війни випуск золотих монет в обіг був зупинений, а наявна там золота монета була частково вилучена державами, а частково перетворилася в скарби. Після війни золотомонетний стандарт був відновлений лише в США. де він проіснував до 1993 року. Деякі інші країни (зокрема Англія та Франція) запровадили золотозливковий стандарт, за яким золоті монети в обіг не випускалися, але держава гарантувала обмін банкнот центрального банку на стандартні зливки золота. Тим самим закон проголошував рівність грошей центрального банку з золотом і створював механізм зебезпечення такої рівності. Золото остаточно перетворювалося в якір грошової системи, не приймаючи безпосередньої участі в обігу у формі монет.
Проте більшість країн не змогли після війни відновити золотий монометалізм навіть в такій урізаній формі. Деякі з них запровадили систему золотодевізного стандарту, за яким:
держава зберігала фіксацію золотого вмісту національної валюти;
курс національної валюти до іноземних формувався на основі їх золотого паритету;
дозволявся вільний обмін національної валюти на розмінну на золото іноземну валюту (девізу). Таким опосереднюваним способом підтримувався зв’язок національних валют цих країн з золотом.
Світова економічна криза 1929-1933 рр. влаштувала надзвичайно сурові випробування для золотого монеталізму і він їх не витримав. В 1933 р. були ліквідовані останні форми цієї грошової системи як такі, що не відповідали задачам держав по виводу їх національних економік з глибокої кризи.
Розпочалася епоха регульованих грошових систем. Вони характеризуються такими рисами:
обіг обслуговують паперові та металеві грошові знаки, які не мають власної внутрішньої вартості;
поступова відмова держав від фіксації золотого вмісту грошової одиниці;
емісія грошових знаків повністю монополізована державою;
прийняття державою на себе зобов’язання забезпечувати сталість емітованих від її імені грошових знаків;
формування курсу валют відбувається ринковими методами на базі паритету їх купівельної сили;
формування особливого механізму регулювання пропозиції грошей відповідно до потреб обороту в засобах обігу.
Регульовані грошові системи також пвдрозділяються на декілька видів. В залежності від характеру механізму регулювання пропозиції грошей виділяють системи паперового та кредитного обігу.
Система паперовогрошового обігу базується на використанні емісії грошей для покриття бюджетного дефіциту. Воно може здійснюватися у двох формах: 1) емісії грошових знаків державним казначейством. У цьому випадку грошові знаки будуть мати форму казначейських білетів (характеристика їх дана в 4.1.); 2) прямого використання кредитної емісії центрального банка для покриття дефіциту державного бюджету. В цьому випадку по формі грошові знаки емітуються як банківські білети, а по суті вони мало чим відрізняються від казначейських білетів. Спільне між ними те що випуск їх в обіг, а отже зростання пропозиції грошей, визначається не попитом на гроші, а величиною бюджетного дефіциту. Ця обставина створює загрозу переповнення обігу зайвими грошовими знаками і їх знецінення. Уникнути цієї загрози можливо лише шляхом оздоровлення державних фінансів і відновою від прямого емісійного фінансування бюджетного дефіциту. В цьому зв’язку система паперогрошового обігу є неперспективною і може використовуватися як тимчасова, перехідна.
Система природного обігу базується на використанні і емісії грошей для кредитування економіки. Як відомо, кредитний механізм базується на певних, об’єктивно зумовлених принципах, в тому числі принципах забезпеченості та поверненості коштів. Це створює реальну можливість утримувати кредитну емісію на рівні реального попиту на гроші, що забезпечує передумови для підтримки сталості грошей. Більше того, система кредитної емісії забезпечує еластичність грошової пропозиції, дає можливість, на відміну від бюджетної емісії, не тільки збільшувати пропозицію грошей, а й зменшувати її відповідно до зниження попиту на гроші. Завдяки цим перевагам системи кредитного обігу неминуче приходять