на певний строк, по закінченні якого вклад може бути вилучений у будь-який момент. Рівень процентної ставки по таким депозитам, як правило прямо пропорційний терміну зберігання коштів. Депозити з попереднім повідомленням про вилучення допускають можливість отримання коштів клієнтом лише через певний обумовлений договором строк подачі заяви. Залежно від строку повідомлення коливається і процентна ставка за депозитами.
Часто внесення коштів на строковий депозит супроводжується видачею клієнту депозитного сертифікату, що являє собою письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів і засвідчує право вкладника на отримання депозиту й нарахованих за ним процентів. Існують різні види депозитних сертифікатів, у тому числі іменні, що не можуть передаватися іншим особам, та на предявника, що можуть вільно обертатися на фінансовому ринку.
Важливою перевагою строкових депозитів для банку є можливість використання залучених коштів шляхом вкладання їх у різні високодохідні активи, прибутковість яких дає можливість сплачувати вкладникам порівняно високий процент.
Ощадні депозити призначені для тривалого нагромадження коштів, вилучення яких пов’язане з певними обмеженнями (наприклад, попереднім повідомленням). Кошти, розміщені в ощадні депозити не можуть бути використані для поточних розрахунків, а виступають лише як заощадження та засіб отримання доходу у формі фіксованого проценту.
Характерною особливістю ощадного депозиту є видача вкладнику ощадної книжки, яка засвідчує його особу та зобов’язує банк проводити відповідні виплати. Оформлення ощадної книжки може бути замінене періодичними виписками з рахунку, які надсилаються клієнту поштою.
Окремим видом ощадних вкладів є депозитні рахунки грошового ринку, що почали відкриватися комерційними банками США у 1982 р. Процентні ставки за цими рахунками щотижня коригуються відповідно до змін ринкової норми проценту. При цьому ощадна книжка не використовується, а також практично відсутні обмеження щодо вилучення коштів вкладниками.
Ощадні депозити, як і строкові, вигідні для комерційних банків, оскільки мають здебільшого тривалий характер розміщення коштів, що дає можливість забезпечити належний рівень дохідності вкладенням цих коштів у довгострокові активи.
Загалом у промислово розвинутих країнах спостерігається тенденція до поступового стирання чітких розмежувань між різними видами депозитів. З’являються рахунки, що поєднують у собі властивості як строкових депозитів, так і депозитів до запитання. Прикладом цього можуть служити НАУ-рахунки, за якими сплачується ринкова ставка проценту, а власник має право виписувати в межах залишку тратти на пред’явника, що приймаються в оплату аналогічно до чеків.
Окрім залучених коштів на депозити, комерційні банки можуть формувати ресурси шляхом отримування позик на грошовому ринку на ринку міжбанківських кредитів, у центрального банку, на ринку євровалют, шляхом випуску власних боргових зобов’язань, а також укладанням угод про продаж цінних паперів із зворотнім викупом (“репо”).
Найбільш поширений спосіб серед зазначених операцій отримання позик на міжбанківському ринку, пропозицію на якому формують ті банки, що мають тимчасово вільні ресурси, не задіяні у власному обороті. Ці позики носять короткостроковий характер і здебільшого не потребують забезбечення.
Надання позик центральним банком має на меті допомогу комерційним банкам при тимчасовій нестачі у них ресурсів. Воно може здійснюватись у формі переобліку і перезастави комерційних векселів, а також у формі ломбардного кредиту (під заставу державних цінних паперів).
Джерелом надання позик на євровалютному ринку служать вклади, виражені в іноземній валюті, що зберігаються комерційними банками даної країни і використовуються для кредитних операцій на міжнародних ринках позичкових капіталів.
Власні боргові зобов’язання носять переважно короткостроковий характер і можуть випускатися банком у формі векселів, облігацій, акцептів, комерційних паперів, що розміщуються на фондовому ринку.
Здійснббчи операції “репо”, банк продає цінні папери із зобов’язанням викупити їх через певний строк, але за більш високою ціною. Різниця між цінами складає фактчну плату за кредит, який отримує банк. Об’єктом таких операцій, як правило, виступають державні цінні папери, що мають високий рівень надійності та ліквідності.
Зазначені недепозитні способи залучення коштів комерційним банком дозволяють йому оперативно отримати необхідні ресурси у випадку непередбачених виплат (значне вилучення депозитів, надходження заявок на отримання кредитів). Тим самим забезпечується належний рівень платоспроможності банку та підтримується його фінансова стійкість.