по суті замінює кредитний договір. У тому разі, якщо кредит не буде повернено в строк, ломбард має право реалізувати заставлене майно, виручка за яке має компенсувати суму боргу разом з нарахованими процентами.
Специфіка позичкових операцій ломбардів полягає у видачі невеликих сум позик на відносно короткі строки (переважно до трьох місяців).
Іншою сферою дільності ломбардів є приймання речей на зберігання за певну плату (в основному приймаються ювелірні вироби та антикваріат).
Для здійснення усіх своїх операцій ломбарди окрім власних коштів можуть користуватися кредитами комерційних банків.
МІЖБАНКІВСЬКІ ОБ’ЄДНАННЯ
Міжбанківські об’єднання відіграють все помітнішу роль в діяльності банківської та кредитної системи. Вони утворюються банками та іншими установами за участю банків з метою координації і узгодження дій, підвищення ефективності своєї політики, для захисту своїх професійних інтересів і т.п.
Перші міжбанківські об’єднання виникли як результат появи величезних монополій в промисловості (концентрації промислового капіталу) та внаслідок розвитку конкурентної боротьби між банками. Основними шляхами створення міжбанківських об’єднань стали:
а) “злиття” самостійних банків;
б) “поглинання” одним банком своїх конкурентів.
Сьогодні у світі існує велика кількість різноманітних міжбанківських об’єднань. Їх утворення базується як на добровільному об’єднанні самостійних банків (“злиття”), так і на правах власності контролю і централізованого управління, прямого підпорядкування та залежності (“поглинання”).
Умовно, виходячи із різних критеріїв класифікації, міжбанківські об’єднання поділяються (див. малюнок 20):
а) в залежності від сладу учасників:
чисто банківські об’єднання;
об’єднання змішаного типу, учасниками яких виступають як підприємства та організації, так і один чи кілька банків;
б) виходячи із цілей об’єднання:
комерційного типу, діяльність яких орієнтована на отримання і максималізацію прибутку;
некомерційного типу, основною метою діяльності яких є надання різних видів послуг своїм членам;
в) в залежності від строків діяльності:
об’єднання, створені на певний строк;
безстрокові об’єднання, що діють постійно;
г) в залежності від ступеня залежності і підпорядкування окремих структур:
асоціативні добровільні об’єднання, членами яких виступають рівноправні по статусу самостійні банки, які за своїм бажанням делегують виконання окремих функцій створеному ними об’єднанню та його апарату;
корпоративні, основані на відносинах власності і системі участі в капіталі об’єднання, які мають жорстку ієрархічну структуру, відносини залежності між головним банком (що володіє контрольним пакетом акцій) і залежними від нього банками.
Міжбанківські об’єднання
Некомерційного Комерційного
типу типу
Асоціативні Корпоративні
структури структури
Асоціації Картелі на на
Спілки Консорціуми акціонерних пайових
Ліги Синдикати началах началах
Концерни Трести
(корпорації)
об’єднання комерційного типу
Малюнок 20. Міжбанківські об’єднання
Найбільш характерним є розподіл міжбанківських об’єднань на асоціативні і корпоративні.
Характерними рисами об’єднань асоціативного та корпоративного типу являються:
Асоціативні об’єднання | Корпоративні об’єднання
1)добровільний характер членства на
підставі спільних інтересів | 1)велика ступінь залежності та близькі зв’язки між учасниками
2)вільний вибір організаційної форми
об’єднання та виходу із складу учасників | 2)відсутність можливостей та повної свободи вибору партнерів, бо партнером стає власник паю чи акції, які продаються і купуються
3)делегування ряду повноважень
асоціативному об’єднанню на підставі
рішень, що приймаються його членами | 3)велика ступінь централізації управлінських та контрольних функцій
4)демократичний характер управління
(стосується в основному асоціативних
об’єднань некомерційного типу)
5)договірна форма організації відносин між учасниками та організацією
Головними представниками міжбанківських об’єднань є:
асоціативного комерційного типу консорціуми та картелі;
корпоративного типу концерни та трести.
Саме ці об’єднання і будуть розглянуті далі.
Банківський консорціум тимчасове об’єднання на договірній основі кількох банків для спільного проведення кредитних, гарантійних або інших банківських операцій. Організуються під головуванням найбільшого банку (голови консорціуму), який діє від імені і в інтересах всіх учасників консорціуму. При цьому об’єднанні юридична самостійність банків, що входять до складу консорціуму, не втрачається.
Головна мета консорціуму:
Збільшення обсягів операцій шляхом концентрації ресурсів.
Розподілення ризиків, що дає можливість обмежити втрати для кожного учасника консорціуму в разі неплатежів учасників.
Часто консорціальні об’єднання банків називають банківськими синдикатами, а кредити, що надаються консорціумом банків консорціальними або синдикативними. В банківській практиці синдикатами називають тимчасові банківські об’єднання, створені для розміщення значних випусків цінних паперів, обслуговування емісійно-засновницької діяльності клієнтів.
Наприклад, в 1973 р. “Рабобанк” (Нідерланди) та “Бенк оф Америка” утворили консорціум “Рабоамерика інтернешенел бенк” для фінансування різних проектів.
Банківський картель об’єднання крупних банків, в основі якого угода про розподіл сфер діяльності (узгодження і проведення єдиної політики при встановленні відсоткових ставок та виплати дивідендів, умов кредитування тощо). Умови угоди, як правило, не “афішуються”. Незалежність банків, що входять до складу картелі, зберігається.
Банківський концерн це монополістичне об’єднання акціонерних банків, при якому крупний банк (головне акціонерне товариство) володіє контрольним пакетом акцій юридично самостійних банків (дочірних товариств), тим самим фактично встановлює фінансовий контроль за їх діяльністю.
Головне і дочірні акціонерні банки утворюють банківський концерн.
Як відомо, доля акцій, зосереджена в руках одного власника, що дає можливість здійснювати фактичний контоль над акціонерним товариством (контрольний пакет акцій) теоретично складає 50% випущених акцій + 1 акція. На практиці ця доля значно менша, оскільки частина акцій не має права голосу, а дрібні власники акцій, як правило, не беруть участі в загальних зборах акціонерів.
До складу банківського концерну, крім банків, можуть входити також акціонерні товариства з різною специфікою діяльності, не залежні одне від одного, але об’єднані під єдиним керівництвом контролюючого акціонерного товариства, якому належать контрольні пакети акцій всіх акціонерних товариств концерну. Таке об’єднання отримало назву банківської холдинг-компанії.
Банківські холдинг-компанії є об’єднаннями змішаного типу. До їх складу, крім банків, входять різні парабанківські установи (страхові, лізингові, факторингові та інші компанії). Банківські холдинги стали дуже поширеними в останні роки, вони утворюються на величезних територіях, їх називають “супермаркетами” банківських і небанківських послуг.
Основна мета холдингу направляти, контролювати діяльність всього об’єднання і кожної його складової окремо, оптимізуючи прибуток.
Серед банківських холдингових