Особливе місце в системі оплати праці займає мінімальна заробітна плата,

що являє собою законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану

працівниками місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної

заробітної плати не входять доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні

виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання.

Мінімальна заробітна плата є основою для визначення державних тарифів у сфері оплати праці, пенсій, стипендій, допомоги та інших соціальних виплат.

Отже, в організації оплати праці підприємству рідко коли надається повна самостійність. Крім державних, існують також інші обмеження у питаннях оплати праці, які обумовлюються в колективних договорах.

Організація оплати праці на підприємстві охоплює:

- визначення форм та систем оплати праці працівників підприємства;

- розроблення системи посадових окладів службовців та спеціалістів;

- розроблення критеріїв і визначення розмірів доплат за окремі досягнення працівників та спеціалістів фірми;

- обґрунтування показників та системи преміювання співробітників.

Під організацією оплати праці слід розуміти правильне використання основних положень, які спрямовані на визначення розмірів оплати різних категорій працівників.

Принципи оплати праці зводяться до такого:

Кожна праця має бути оплачена залежно від її кількості та якості. Не можна платити за просте перебування на робочому місці.

Оплата праці повинна залежати від кваліфікації працівника. Чим вища кваліфікація та більший досвід – тим вищою має бути заробітна плата.

Рівень заробітної плати має бути таким, щоб працівник міг утримувати себе і свою сім”ю.

Заробітна плата повинна формуватися з двох частин: фіксованої, яка гарантує прожитковий мінімум, та змінної, яка залежить від досягнутих успіхів.

Джерелом коштів, що використовуються на оплату праці працівників комерційних підприємств, є частина доходу та інші кошти, отримані внаслідок їх господарської діяльності.

Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які

виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності таких організацій, та з інших джерел.

Підприємства, які є власністю об”єнання громадян, оплачують працю найманих працівників з коштів, що формуються згідно з їх статутами.

На території України, як і в інших країнах, заробітна плата виплачується

в грошових знаках, що мають законний обіг. У деяких випадках передбачена можливість виплати заробітної плати банківськими чеками у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України, або компенсація частини її натурою, за

цінами, не нижче від собівартості продукції. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов”язань і розписок у будь-якій формі забороняється законом.

2. ФОРМИ ТА СИСТЕМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ

В основі організації заробітної плати лежить тарифна система,

що являє собою сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється її

диференціація та регулювання. Основними елементами тарифної системи є:

тарифні ставки;

тарифні сітки;

тарифно-кваліфікаційні довідники.

Тарифна ставка визначає абсолютний розмір оплати праці різноманітних груп робітників за одиницю робочого часу, який виражається у вартісній формі.

Залежно від обраної одиниці виміру робочого часу встановлюються годинні,

Денні та місячні тарифні ставки. Тарифна ставка є основною нормативною величиною, яка визначає розмір оплати праці всіх категорій працівників. Вона

враховує умови та інтенсивність праці робітників у даній галузі, а також значення самої галузі в економіці.

Тарифні сітки використовуються для урахування в оплаті праці працівників рівня їх кваліфікації. Тарифна сітка являє собою сукупність складності, важливості та відповідальності робіт. Тарифний коефіцієнт показує, у скільки разів тарифна ставка відповідного розряду перевищує тарифну ставку першого розряду.

ri = Ti / T1

де ri – тарифний коєфіцієнт;

Ti – тарифна ставка і-го розряду;

T1– тарифна ставка першого розряду.

Тарифно-кваліфікаційний довідник – це збірник нормативних актів, у яких даються кваліфікаційні характеристики робіт і професій, тобто визначається

обсяг професійних знань та трудових навичок, що їх повинен мати робітник відповідного розряду та професії. Він дає змогу врахувати рівень кваліфікації

робітника, ступінь складності та точності робіт, що виконуються. При визна-

ченні середньої кваліфікації групи працівників розраховують їх середній тарифний розряд, а групи робіт – середній тарифний розряд робіт.

Середній розряд робітників визничають за такими формулами:

r c – rm

Рс = Рм + ---------------

r в – rm

або

r в – rс

Рс = Рв - ---------------

r в – rm

де Рм – тарифний розряд, який відповідає меншому з двох суміжних тарифних коефіцієнтів, в інтервалі яких знаходить середній тарифний коефіцієнт;

r c - середній тарифний коєфіцієнт, який розраховується як середня арифметична величина, зважена за кількістю робітників кожного розряду;

r в ; rm – відповідно більший і менший з двох суміжних тарифних коефіцієнтів, в інтервалі яких знаходиться середній тарифний коєфіцієнт;

Рв – тарифний розряд, який відповідає більшому з двох суміжних тарифних

коефіцієнтів.

Середній тарифний коефіцієнт розраховується так:

ri ni

rc = ----------------- ,

m

? ni

i=1

де ri – тарифний коєфіцієнт кожного розряду;

ni – чисельність робітників даного розряду.

Існують дві форми оплати праці працівників підприємства: погодинна та

відрядна.

Погодинна форма оплати праці визначається на підставі фактично відпрацьованого часу працівником.

ЗП погод = С год tф,

де С год - тарифна ставка за 1 годину відпрацьованого часу;

tф - фактично відпрацьований час працівником у годинах за визначений

період.

С міс ЗП мін

С год = -------------------- ,

М ф.р

де С міс – місячна тарифна ставка працівника, що визначається у тарифно-кваліфікаційних довідках;

ЗП мін – мінімальний гарантований розмір заробітної плати для даної категорії працівників у певній