Злиття двох і більше підприємств в одне означає перехід прав і обов'язків кожного з них до підприємства, що виник-ло внаслідок правового акту злиття. У цьому випадку вини-кає нове підприємство.

Приєднання одного підприємства до іншого означає, що до нього переходять права і обов'язки приєднаного підприєм-ства. Нове підприємство внаслідок такої реорганізації не виникає.

Поділ підприємства є створенням на базі одного існуючого підприємства двох і більше підприємств як суб'єктів права. Це поділ усього майна підприємства. Даний спосіб реорга-нізації передбачає затвердження власником (уповноваженим ним органом) роздільного акту (балансу). Згідно з цим актом частина майна та відповідні права та обов'язки реорганізованого підприємства переходять до підприємств, створених внаслідок поділу.

Виділ передбачає, що з діючого підприємства виділяються один або більше структурних підрозділів, які створюються як самостійні підприємства. Поділу всього майна підприєм-ства цей спосіб реорганізації не передбачає. Згідно з розді-льним актом (балансом) до них переходять частини майна та відповідні права і обов'язки реорганізованого підприєм-ства.

Перетворення підприємства як спосіб реорганізації озна-чає перетворення однієї форми власності в іншу (наприк-лад, державної в колективну) і, відповідно, зміну організа-ційно-правової форми підприємства. Даний спосіб реоргані-зації масово застосовується в процесах корпоратизації і при-ватизації майна державних підприємств. При перетворенні до підприємства, яке щойно виникло, переходять права і обов'язки колишнього підприємства.

Ліквідація і реорганізація підприємства тягне за собою виключення його з державного реєстру підприємства України. З дати виключення підприємство вважається реоргані-зованим чи ліквідованим.

Статусу суб'єкта права і юридичної особи підприємство позбавляється після здійснення щодо нього заходів, які є ліквідаційним процесом, врегульованим законом. Зокрема, це такі заходи:

1. Ліквідація підприємства ліквідаційною комісією, що призначається органом (особою), який прийняв рішення про ліквідацію. Цей орган (особа) може покласти обов'язок щодо ліквідації підприємства на його органи управління.

2. Встановлення порядку і строків ліквідації. Їх встановлює орган, що прийняв рішення про ліквідацію (власник, уповноважений орган, суд, арбітражний суд). Встановлюється також строк для задоволення претензій кредиторів. Він не може бути менше двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.

3. Виконання ліквідаційною комісією своїх обов'язків: по-відомлення про ліквідацію підприємства в пресі (за місцем знаходження), про порядок і строки ліквідації; вжиття не-обхідних заходів для стягнення дебіторської заборгованості підприємства, виявлення його кредиторів та претензій ос-танніх. Кредитори та інші юридичні та фізичні особи, що мають угоди з підприємством, повідомляються про ліквіда-цію письмово.

4. Здійснення ліквідаційною комісією згідно з встановле-ним законом порядком: інвентаризації і оцінки майна органі-зації, реалізації майна, розрахунків з кредиторами і членами трудового колективу, складання ліквідаційного балансу і подання його органу, який призначив ліквідаційну комісію, або власнику.

Майнові претензії кредиторів до ліквідовуваного підприєм-ства задовольняються з його майна. При цьому законода-вець припускає, що відповідного майна для задоволення претензій всіх кредиторів може не вистачити (презумпція недостатності майна). Тому в законодавстві про ліквідацію підприємств діє загальне правило щодо черговості задово-лення боргів ліквідовуваним підприємством-боржником.

Залежно від підстав ліквідації підприємства встановлено два види черговості. Якщо підприємство ліквідується у зви-чайному порядку, діє черговість, встановлена статтею 36 Закону «Про підприємства в Україні». Вона має бути конк-ретизована статутом.

Якщо підприємство оголошене банкрутом, діє черговість, визначена статтею 21 Закону «Про банкрутство». Звичайна черговість — це першочергові та інші борги підприємства-боржника. Першочерговими є борги:—

перед бюджетом;—

витрати на відновлення природного середовища, якому завдано шкоди ліквідованим підприємством;—

розрахунки з оплати згідно з трудовими договорами (кон-трактами) ліквідованого підприємства;—

вимоги кредиторів, забезпечені заставою. Черговість задоволення інших боргів має бути встановле-на у статуті (установчому договорі). Вона повинна визнача-тися згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 36 Закону «Про підприємства в Ук-раїні», а саме:—

друга черга — за вимогами органів державного соціаль-ного страхування і соціального забезпечення. В межах цієї черги здійснюється капіталізація платежів, належних з підприємства у зв'язку з заподіянням каліцтва, іншого уш-кодження здоров'я громадянина або в зв'язку з його смер-тю;—

третя черга — своєчасно виявлені і заявлені вимоги кре-диторів, не забезпечені заставою;—

четверта черга — повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства і виплати по акціях трудового колективу;—

п'ята черга — претензії, виявлені і заявлені після закін-чення строку, встановленого для їх заявлення, а також будь-які інші вимоги.

Суть черговості полягає в тому, що вимоги кожної наступ-ної черги виконуються після повного задоволення вимог попередньої черги. Якщо в межах однієї черги майна для повного погашення боргів не вистачає, воно розподіляється між кредиторами пропорційно заявленим ними і визначе-ним ліквідаційною комісією сумам.

При ліквідації підприємства застосовується категорія так званих «погашених» претензій (ч. З ст. 36 Закону «Про підприємства в Україні»). Погашеними згідно з законом визнаються претензії: а) не задоволені за браком майна; б) не визнані ліквідаційною комісією. Останні можуть бути оскаржені до суду або арбітражного суду кредиторами. По-зови про задоволення їх вимог мають бути подані кредито-рами протягом місяця від дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензій. Майно, що зали-шається після погашення боргів підприємства, використо-вується згідно з рішенням власника майна.

Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням власника,