казників наведено на рис. .2.

Оцінка прибутковості та активності.

-7-

Прибутковість підприємства вимірюється двома і прибутковості j показниками — прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показ-ником рентабельності.

Рентабельність — це відносний показник ефективності робо-ти підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відно-шення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресур-си (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рента-бельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (Р.) характеризує ефективність вико-ристання всього наявного майна підприємства .

Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до опо-даткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єди-ного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов'язково заз-начити, який саме прибуток узято.

Показник рентабельності сукупних активів може бути дезагре-гований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (на-приклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок :

(4) 6

де Пч — чистий прибуток підприємства; Кв — власний капітал підприємства.

Величина власного капіталу береться за даними балансу підприє-мства або його звіту про власний капітал на певну дату (після 1 сі-чня 2000 року).

Рентабельність акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верх-ню межу дивідендів на акції власних коштів

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції обчислюється також рентабельність окремих її різновидів.

Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показ-никами тут є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.

Оборотність активів ( na) — це показник кількості оборотів ак-тивів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто

Na=В/Ка , (5)

де В — виручка від усіх видів діяльності підприємства за пев-ний період; К — середня величина активів за той самий період. За цих умов середня тривалість одного обороту (ta) становитиме

ta=Дк/ na , (6)

де — кількість календарних днів у періоді. Оборотність товарно-матеріальних запасів ()виражаєть-ся кількістю оборотів за певний період:

лтмз=Ср/Мз , (7)

де С р— повна собівартість реалізованої продукції за певний період; Мз— середня величина запасів у грошовому виразі.

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами ха-рактеризується середніми термінами оплати дебіторської та кре-диторської заборгованості.

За період tодз платіжні вимоги підприємства до покупців перетво-рюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є еконо-мічно вигідним, а продовження (проти

встановленого терміну або проти минулого року) — небажаним і потребує з'ясування причин.

-8-

Скорочення за інших однакових умов не визнається позитив-ним для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. На-томість збільшення періоду оплати заборгованості може бути на-слідком різних причин: погіршання для підприємства умов розра-хунків, браку коштів, затягування оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо.

3.3 Оцінка фінансової стійкісті та планоспроможності.

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного й залученого капіталу. Для використовуються різні показни-ки, які заведено називати коефіцієнтами. З-поміж них найбільш по-ширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.

Коефіцієнт автономії (ka) обчислюється діленням власного ка-піталу на підсумок балансу підприємства:

ka=Кв/Кб (8)

де К — власний капітал підприємства; Kб— підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування).

Це означає, що активи підприємства на 62% забезпечено влас-ними коштами. Решта (38%) фінансується за рахунок боргових зобов'язань. Така величина коефіцієнта є прийнятною — борги покриваються власним капіталом. Якщо k. < 0,5, то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпечення боргів (k,) є модифікацією першого показника і визначається як співвідношення власного та залучено-го капіталу, тобто

kзб=Кв/Кз (9)

де Кз — боргові зобов'язання підприємства (залучений капітал).

На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємст-ва на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фі-нансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.

За певних умов кредити вигідно брати. Тут проявляється ефект так званого фінансового важеля (лівериджу), який виражають че-рез відношення заборгованості до власного капіталу.

Коли плата за кредит є меншою за рентабельність активів з ура-хуванням оподаткування, збільшення заборгованості (збільшення від-ношення Кз/Кв) веде до зростання рентабельності власного капі-талу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (лівериджем) підвищення ефективності діяльності підприємства.

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов'я-зання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні ак-тиви мають різну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності — загальної, термінової та абсолютної.

Коефіцієнт загальної ліквідності (kлз — це відношення обо-ротних активів (розділи II і III активу балансу за його старою фор-мою) до короткострокових пасивів (розділ III пасиву):

Kлз=Коа/Кзк, (10)

де К — оборотні активи підприємства; К ^— короткострокова заборгованість підприємства. Якщо kлз< 2, то платоспроможність підприємства вважається низькою. За надто високого його значення (k лз> 3—4), може ви-никнути сумнів в ефективності використання оборотних активів. На оптимальну величину k помітно впливає частка товарно-мате-ріальних запасів у оборотних активах. Для підприємств з невели-кими товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачувани-ми