здійснювані за рахунок муніципального (місцевого) і загальнодержавного бюджетів, розмір яких формується під безпосереднім впливом податкових надходжень від суб'єктів господарювання. Основними з таких заходів є: установлення й ре-гулювання мінімальної заробітної плати працівникам державних підприємств та організацій; встановлення й виплата пенсій, сти-пендій, допомоги багатодітним сім'ям, субсидій на житлово-кому-нальні послуги; індексація заробітної . -16- . плати й пенсій відповідно до динаміки роздрібних цін і тарифів; регулювання продажних цін на певні види товарів і вартості комунальних послуг; бюджетне фінан-сування державних підприємств та організацій невиробничої сфе-ри; реалізація муніципальних, регіональних і загальнодержавних соціальних програм тощо.
По-четверте, конкретне визначення рівня соціальної ефектив-ності має охоплювати не тільки ті заходи, які піддаються кількісно-му вимірюванню, а й ті, щодо яких кількісне вимірювання прямо-го ефекту є неможливим. Стосовно таких заходів вимірювання соці-альної ефективності полягає в обчисленні непрямого економічно-го ефекту і витрат на його досягнення з наступним їх порівнянням, а також у якісній характеристиці, тобто більш-менш детальному словесному описі їхнього реального (можливого) впливу на результа-тивність виробництва (діяльності) і життєвий рівень населення. Взагалі результати кількісного вимірювання соціальної ефектив-ності завжди треба доповнювати якісними характеристиками за-ходів, що впливають на неї, і на цій підставі формулювати конк-ретні висновки щодо її рівня та динаміки.
17.5. ЧИННИКИ ЗРОСТАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА (ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА)
5.1 Класифікація та загаль на характеристика.
Рівень економічної та соціальної ефективності виробництва (діяльності) залежить від багатьох чинників. Тому для практичного розв'язання зав-дань управління ефективністю важливого значення набуває класи-фікація чинників її зростання за певними ознаками. Класифікацію чинників зростання ефективності (продуктивності) виробничо-еко-номічних та інших систем діяльності доцільно здійснювати за трьо-ма ознаками: 1) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищен-ня); 2) напрямами розвитку та вдосконалення виробництва (діяль-ності); 3) місцем реалізації в системі управління виробництвом (діяльністю). Саме таку класифікацію чинників зростання ефек-тивності наведено на рис. 4.
Групування чинників за першою ознакою уможливлює достатньо чітке визначення джерел підвищення ефективності: зростання про-дуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці), а також раціональ-не використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці). Активне використання цих джерел підвищення ефективності виробництва (діяльності) передбачає здійснення комплексу заходи, які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдоско-налення виробничо-комерційної діяльності суб 'єктів господарюван-ня (друга класифікаційна ознака). Визначальними напрямами є:
прискорення науково-технічного та організаційного прогресу (підвищення техніко-технологічного рівня виробництва; удоскона-лення структури виробництва, організаційних систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування та мотивації);
підвищення якості й конкурентоспроможності продукції (послуг);
3) усебічний розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяль-ності суб'єктів господарювання.
Практично найбільш важливою треба вважати класифікацію чинників ефективності за місцем реалізації в системі управління діяльностю (третя ознака групи чиників) .
Класифікація внутрішніх чинників на «тверді» і «м'які» є до-сить умовною, але широко використовуваною в зарубіжній прак-тиці господарювання. Специфічну назву цих груп чинників за-позичено з комп'ютерної термінології, відповідно до якої сам комп'ютер називається «твердим товаром», а програмне забез-печення — «м'яким товаром». За аналогією «твердими» чинни-ками називають ті, які мають фізичні параметри і піддаються вимірюванню, а «м'якими» — ті, що їх не можна фізично відчу-ти, але вони мають істотне значення для економічного управлі-ння діяльністю трудових колективів.
-17-
К
Л
А
С
И
Ф
І
К |
- Державна економічна та
соціальна політика
- Інституціональні механіз-ми
Інфраструктура
Структурні зміни | ,
';: **"
З
О
В
Н
І
Ш
Н
І
О
К
Р
Е
М
І
Ч
И
Н
И
К
Місце реалізації чинників у системі управління діяльністю
А
Ц
І
Й
Н
І
Ч
И
Н
И
К
І
В
Д
І
Я
Л
Ь
Н
О
С
Т
І | -Тверді» чинники:
Технологія
устаткування
матеріали та енергія
вироои
-М'які» чинники:
працівники
організація та системи
методи роботи
стильуправління | В
Н
У
Т
Р
І
Ш
Н
І |
Ч
И
Н
И
К
И
З
Р
О
С
-Науково-технічний прогрес
- Структура виробництва
- Організаційні системи управління
- Форми та методи організації
ДІЯЛЬНОСТІ
- Конкурентоспроможність продукції
(послуг)
- Планування та мотивація діяльності
- Зовнішньоекономічна діяльність |
С
Т
А
Н
Н
Я
Д
І
Я
Л
Ь
Н
О
С
Т
І
Основні напрями
розвитку та
вдосконалення
діяльності
- Зростання продуктивності праці
Зниження:
* фондомісткості продукції *
матеріаломісткості продукції *
зарплатомісткості продукції
Раціональне використання природних
ресурсів
Джерела
Підвищення
ефективності
Рис. 4. Інтегрована модель і класифікація чинників ефективності діяльності первинних суб'єктів господарювання.
5. 2 Напрямки дії та використання окремих чиників.
Можливі напрямки реалізації внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності підприємств та організацій неоднакові за мірою впливу, ступенем використання та контролю. Тому для практики господарювання, для керівників і відповідних спе-ціалістів (менеджерів) суб'єктів підприємницької чи інших видів діяльності важливим є детальне знання масштабів дії, форм конт-ролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю трудових колективів. Той чи той суб'єкт господарювання може й мусить постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників через розробку та послідовну реалізацію власної програ-ми підвищення ефективності діяльності, а також ураховувати вплив на неї зовнішніх чинників. У зв'язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання.
1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності виробниц-тва продукції (надання послуг). За принципом ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві (нерідко докорінні) зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів тощо.
2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підви-щення ефективності передовсім виробничої, а також іншої діяль-ності суб'єктів господарювання. Продуктивність діючого устатку-вання залежить не тільки від його технічного рівня, а й від належ-ної організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаження в часі тощо.
3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефек-тивності діяльності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбере-ження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції (послуг), раціоналізується управління запасами матеріальних ре-сурсів і джерелами постачання.
4. Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками ефективності діяльності суб'єктів господарювання. Рівень останньої має корелювати