Аналіз фінансової стійкості підприємства. набирали ми

№ п/п | Показники | На початок періоду | На кінець періоду | Відхилення, ()

1. | Коефіцієнт незалежності | 0,857 | 0,865 | + 0,011

2. | Коефіцієнт залежності | 1,171 | 1,155 | - 0,016

3. | Коефіцієнт маневрування | 0,471 | 0,476 | + 0,005

4. | Коефіцієнт структури довгострокових вкладень | - | - | -

5. | Коефіцієнт співвідношення власних і позичених коштів | 5,854 | 6,434 | + 0,579

Висновок: коефіцієнт незалежності порівняно з початком року зріс на 0,011. Це означає, що частина власників у загальній сумі коштів авансованих в підприємство становить 86,5 %, вона зросла на 1,1 %. Коефіцієнт залежності порівняно знизився і становить 1,15. Це означає, що в кожній 1,15 грн. вкладених в активи підприємства 1 грн. власна, а 1 коп. позичені. На звітну дату сума залучених коштів зменшилась н 1,5 коп., на 1 грн. власних.

Коефіцієнт маневрування зріс на 0,05 і становить 0,476. Це означає, що 47,6 % власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності підприємства. Коефіцієнт структури довгострокових вкладів не визначався, оскільки у підприємства немає довгострокових зобов’язань на звітну дату.

Система амортизації основних фондів і нематеріальних активів.

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості через амортизаційні відрахування, тобто процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою ї повного відшкодування.

Амортизаційні відрахування включаються до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.

Розрахування норм амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів здійснюють за формулою:

де: Ф – балансова вартість ОФ;

Л – ліквідаційна вартість ОФ;

Ап – амортизаційний період.

(нормативний строк функціонування ОФ).

Методи амортизації основних фондів:

методи лінійної амортизації, передбачає перенесення вартістю ОФ на собівартість продукції протягом амортизаційного періоду засобів праці за однаковими нормами амортизаційних відрахувань, щорічні норми амортизацій 5; 25; 15 %.

Метод подвійно-залишкової амортизації, - через подвоєння норм обчислених за першим методом щодо залишкової вартості ОФ.

Метод прискореної амортизації ОФ, відхилених за укрупненою класифікацією до третьої групи і придбаних після травня 1997 р.

Згідно ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємства” використовуються такі норми прискореної амортизації: перший рік – 15 %; другий – 30 %; третій – 20 %; четвертий – 15 %; п’ятий – 10 %; шостий і сьомий – 5 %.

Цей метод сприяє істотному зменшенню фінансових витрат від техніко-економічного старіння та інтенсифікації процесу оновлення діючих засобів праці на підприємствах і в організаціях України.

Нематеріальні активи – це категорія, яка виникає унаслідок володіння правами на об’єкти інтелектуальної власності або на обмежені ресурси та їхнього використання у господарській діяльності з отриманням доходу.

Норму амортизаційних відрахувань встановлює підприємство залежно від строку використання окремого виду нематеріальних активів (НА). Стосовно НА, щодо яких неможливо встановити період використання, норми амортизації визначаються розрахунку на 10 років, тобто 10 %.

Специфіку НА як уречевленої частини майна підприємства відображають особливості їхньої оцінки. Складність вартісної оцінки НА зумовлено:

Різноманітністю об’єктів і інтелектуальної власності;

Різними способами їхньої появи на підприємстві;

Різними формами їхнього практичного використання на підприємстві;

Імовірнісним характером отриманих результатів вартісної оцінки.

Підходи до оцінки вартості НА орієнтовано на міжнародні стандарти. Послідовність оцінки включає такі етапи:

обстеження НА;

правова експертиза;

з’ясування типу вартості і методу визначення вартості;

формування інформаційної бази;

розрахунок вартості за вибраним методом;

підготовка звіту про оцінку вартості НА.

Фінансова діяльність та зміст фінансової роботи.

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов’язань перед державою та іншими суб’єктами господарювання.

Фінансова діяльність – це система форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто та фінансова практична робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансова діяльність підприємства спрямована на вирішення таких основних завдань:

фінансову забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

виконання фінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання, бюджетом, банками;

ліквідація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

контроль за ефективним, цільовим розпорядженням та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямами:

фінансове прогнозування та планування;

аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

На стадії фінансового прогнозування на планування визначається потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної діяльності підприємств та можливість одержання таких коштів.

За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резерву на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платників у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку.

Мета планування витрат – визначення можливості най економнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу