Плату за землю введено з метою формування ресурсів для фінансування:

заходів щодо раціонального використання й охорони землі. Підвищення родючості ґрунтів,

відшкодування власникам землі і землекористувачам витрат, які пов'язані з веденням господарства на землях гіршої якості;

розвитку інфраструктури населених пунктів.

Плата за землю надходить на рахунок місцевих бюджетів. Структурно-логічну схему податку на землю зображено на рис.5.5.

Порядок обчислення і сплати податку на землю регулюється законом України "про плату за землю” від 19.06.1996 р.

Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати і встановлюється залежно від грошової оцінки землі. Власники землі сплачують земельний податок за земельні ділянки, передані в оренду, стягується орендна плата.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні ( в тому числі й на умовах оренди). Платниками є власники землі та землекористувачі (в тому числі орендарі).

Стягуючи плату за -землю, дотримуються такого .розмежування: землі сільськогосподарського призначення (придатні для сільськогосподарського виробництва або призначені для цієї мети); землі населених пунктів (у межах населених пунктів, встановлених законодавством).

З 1 липня 1997 року ставки податку на землю підвищені в 1,81 рази проти ставок, передбачених законом "Про плату за землю",

Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку щорічно за станом на 1 січня і до 1 лютого надають відповідні дані податковій адміністрації. Податок нараховується з дня виникнення права власності або права користування.

Щодо знов уведених земельних ділянок розрахунки податку здійснюються протягом місяця з дня виникнення права власності або користування ділянкою.

Суб'єкти господарської діяльності сплачують земельний податок за рахунок їхнього прибутку. Одночасно земельний податок включається до складу валових витрат. Отже, він зменшує суму оподаткованого прибутку, а відтак, і податку на прибуток крім того, для підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, сума нарахованого податку на прибуток зменшується на суму податку на землю, що використовується в сільськогосподарському обороті.

За несвоєчасну сплату земельного податку стягується штраф (пеня) в розмірі 0,3% суми заборгованості за кожний день несплати. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається в договорі оренди: однак вона не повинна перевищувати розміру пені за несвоєчасну сплату податку на землю.

Податок на додану вартість (пдв) домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію. Як уже зазначалось вище, особливість пдв полягає в тім, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.

Слід звернути увагу, що варіант обчислення пдв, який застосовується в Україні, допускає оподаткування перенесеної вартості. Це обумовлено тим, що ставки пдв встановлюються на оподаткований оборот, який включає вартість матеріальних витрат (перенесену вартість), а також попередньо включені у вартість товарів (робіт, послуг) податки

Податок на додану вартість був уведений в Україні з 1 січня 1992 р. Згідно із законом України "Про податок на додану вартість" від 20 грудня 1991 р. Декрет кабінету міністрів України "про податок на додану вартість", що почав діяти з 1993 р., було підписано 26 грудня 1992 р. З урахуванням доповнень і змін, що вносилися в пізніших періодах, указаний декрет регламентував порядок обчислення і сплати пдв протягом 1993-1997 рр. (до 1 жовтня 1997 р )

Платниками податку в бюджет є суб'єкти господарської діяльності (юридичні особи) і громадяни (фізичні особи), які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. При цьому податок стягується, якщо обсяг оподаткованих операцій платника з продажу товарів (робіт, послуг) за останні дванадцять календарних місяців перевищував 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Об'єктом оподаткування є такі операції, здійснювані платниками податку", суб'єктами господарювання:

продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу);

завезення (пересилання) товарів на митну територію україни, виконання робіт (послуг), що здійснюється нерезидентами для використання або споживання цих робіт (послуг) на митній території України; завезення (пересилання) майна з договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;

вивезення пересилання товарів за межі митної території україни і виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території України.

Отже, об'єктом оподаткування є операції, зв'язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, та їхнього імпорту чи експорту.

Слід звернути увагу, що законодавче визначено поняття продаж)' товарів (робіт, послуг). Продаж товарів — це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, іншими цивільно-правовими договорами, що передбачають передачу права власності на товари за компенсацію, а також операції з безоплатного надання товарів.

База оподаткування для нарахування пдв залежить від сфери та виду діяльності суб’єкта господарювання. Базою оподаткування є ВАТ “Коломиямільмаш”.

База оподаткування з продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості цих товарів (робіт, послуг), розрахованої за вільними або регульованими пінами (тарифами). У базу для розрахунку пдв включається акцизний збір.

Сьогодні в практиці роботи суб'єкті господарювання поширені бартерні операції і натуральні виплати в рахунок оплати пращ фізичним особам. У такому разі база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни вказаних операцій, але не нижче за звичайну ціну.

При стягненні пдв істотний вплив на фінансову діяльність суб'єктів господарювання справляє надання і погашення податкового кредиту.

Податковий кредит складається із сум пдв, сплачених платником цього-податку у звітному періоді у зв'язку з