У деяких випадках різниця між обсягом в-ва, за якого діє позитивний ефект масштабу і обсягом, за якого починає діяти негативний ефект масштабу, може бути доволі значною (див. рис.1 а). У такому разі середні витрати на виготовлення продукту за різних обсягів в-ва будуть однаковими (відрізок Д1, Д2), тобто цей відрізок вказує на постійну віддачу при зростанні масштабів в-ва.

Якщо позитивний ефект масштабу є порівняно тривалим, а негативний – віддаленим, то крива понижується протягом тривалого відрізку горизонтальної осі (рис.1 б).

Якщо позитивний ефект масштабу швидко зникає і змінюється негативним, то мінімальні витрати в-ва одиниці продукції досягаються за порівняно малого обсягу в-ва (рис.1 в).

б) Спеціалізація промислового в-ва – це така форма його організації, за якої виготовлення продукції, її частин або виконання окремих операцій відбувається в окремих галузях і на окремих п-вах (в цехах, дільницях).

До спеціалізованих належать п-ва (цехи), які виготовляють однорідну продукцію в оптимальних або близьких до них обсягах. Таким чином, спеціалізація – це є розподіл праці.

Розрізняють 3 форми спеціалізації:

Предметна: в самостійне в-во виділяється виготовлення закінчених, готових до експлуатації виробів. Така спеціалізація дає змогу доволі повно врахувати вимоги до конструкції машин, умов їхньої експлуатації.

При подетальній спеціалізації в самостійне в-во виділяється виготовлення окремих деталей, вузлів. Якщо номенклатура продукції, що виготовляється п-вом звужується, підвищується ступінь однорідності в-ва і його ефективність.

При технологічній спеціалізації в самостійне в-во виділяються стадії технологічного процесу (складальні, штампувальні тощо).

Поряд із спеціалізацією галузей, п-в існує внутрішньозаводська спеціалізація, коли цехи, ділянки спеціалізуються на випуску окремих деталей, готових виробів. Одним із важливих напрямків спеціалізації є функціональна спеціалізація, коли в самостійні виділяються допоміжні і обслуговуючі в-ва: ремонт обладнання, виготовлення інструментів і оснащення.

Переваги спеціалізації:

Виготовлення однорідної продукції сприяє підвищенню рівня кваліфікації працюючих (інженерів і робітників), а також створює умови для вдосконалення технологічних процесів їх механізації і автоматизації.

Спеціалізація як постійне виконання одних і тих самих робіт і виготовлення однієї і тієї ж продукції зменшує втрати часу на зміну одного виду робіт іншим.

Спеціалізація дає можливість кожному регіону виготовляти ті товари, які за його ресурсів можна виготовити найефективніше.

Недоліки спеціалізації:

Монотонність спеціалізованої праці;

Спеціалізація тісно пов’язана з кооперацією, а це означає сильну залежність від інших п-в-партнерів.

в) Кооперування в-ва – це система тривалих (договірних) виробничих зв’язків між п-вами, які спільно виготовляють певну продукцію, але зберігають господарську самостійність.

Для характеристики рівня кооперування використовують такі показники:

Питома вага комплектуючих, деталей, напівфабрикатів і заготовок, отриманих зі сторони в загальному обсязі продукції галузі або в собівартості виробів;

Кількість п-в, які кооперуються із цим п-вом;

Середній радіус відстані кооперування.

Причинами кооперування можуть бути:

Доступ до нових ринків збуту;

Застосування нових технологій;

Доступ до нових постачальників;

Спільне використання ресурсів;

Покращення позицій у справах закупівлі сировини.

Кооперування може мати коротко- чи довгостроковий характер (кооперація за угодою (контрактом), яка орієнтується тільки на впровадження одного проекту (програми), що проводиться п-вом, причому цей проект може і не бути головним і створення спільного п-ва, яке охоплює багато програм і проектів п-ва).

Основними перевагами кооперування через створення СП є:

Оптимальне вкладення капіталу;

Обмеження ризику;

Використання можливостей всіх партнерів;

Можливість поетапного входження на новий ринок;

Зниження бар’єру (порогу) при виході з ринку.

До недоліків цієї форми кооперування належать:

Необхідність розподілу всіх прибутків;

Імовірність зміни мотивації партнерів з часом;

Складності в оперативному управлінні.

3. Виробничий процес – це сукупність організованих в певній послідовності процесів праці і природних процесів, в результаті яких сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію. Залежно від ролі в процесі виготовлення продукції виробничий процес поділяється на основний, допоміжний і обслуговуючий. Основний виробничий процес – це технологічний процес, в результаті якого змінюється форма, розміри, фізичний чи хімічний склад виробів. Допоміжний виробничий процес – це процес, в результаті якого виготовляється продукція, яка використовується на п-ві для забезпечення основного виробничого процесу. Обслуговуючий процес – це виробничий процес, який забезпечує необхідні умови для протікання основного і допоміжного виробничих процесів.

4. Під структурою п-ва розуміють кількісний склад його підрозділів, взаємозв’язки і співвідношення між ними та їх територіальне розміщення. Визначальним чинником, який впливає на структуру п-ва, є його виробничий процес. У зв’язку з цим розрізняють виробничу і загальну структуру п-ва. Виробнича структура є формою організації виробничого процесу і виражається через розміри п-ва, кількість і склад його підрозділів (дільниць, цехів, філіалів). Загальна структура п-ва включає виробничу і організації по обслуговуванню трудового колективу (жеки, поліклініки, палаци культури, спорткомплекси, дитячі заклади, навчальні комбінати.

Основні цехи на п-ві формуються за технологічним принципом (спеціалізуються на виконанні певної частини технологічного процесу), предметним принципом (спеціалізуються на виготовленні певного виробу) або за змішаним принципом (поєднують технологічний і предметний принцип). Найчастіше п-ва використовують змішаний принцип.

Залежно від того, що лежить в основі виробничої структури п-ва, є цехова, безцехова, корпусна і комбінатська виробничі структури. При корпусній структурі цехи об’єднуються у блоки. При комбінатській структурі кожен комбінат виготовляє певну частину до завершеного виробу.

Первинною ланкою виробничої структури п-ва є робоче місце. Це частина виробничої площі, де робітник чи група виробників виконує окрему операцію по виготовленню виробу, використовуючи обладнання і технологічне оснащення.

Первинним структурним підрозділом п-ва є виробнича дільниця – це сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні операції чи виготовляється однотипна продукція.

На великих п-вах дільниці об’єднуються в цехи – виробничі підрозділи, де виготовляється продукція або здійснюється певна стадія в-ва, в результаті якої виготовляється напівфабрикат, який використовується на даному п-ві.