балансовий метод (розробка спеціальних таблиць-балансів, в одній частині яких із різним ступенем деталізації показують всі напрямки витрачання ресурсів згідно з потребами, а в другій – джерела надходження цих ресурсів);

нормативний метод (найбільш точний; планові показники розраховуються на підставі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їх змін в результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді);

метод економіко-математичних моделей (оптимізація планових рішень);

ресурсний метод, який базується на врахуванні умов господарювання та наявних ресурсів і може застосовуватись за монопольного становища підприємства або за слабкої конкуренції;

методи екстраполяції – вивчення динаміки планових показників у минулому, припускаючи, що темпи і пропорції, досягнуті на момент розробки плану, буде збережено в майбутньому;

інтерполятивний метод (протилежний екстраполятивному), за якого підприємство встановлює мету для досягнення її в майбутньому і на цій підставі визначає тривалість планового періоду і проміжні планові показники;

дослідно-статистичний метод (метод середніх показників) передбачає для встановлення планових показників використання фактичних статистичних даних за попередні роки, середніх величин;

факторний метод – планові значення показників визначають на підставі розрахунків впливу найважливіших чинників, які обумовлюють зміни цих показників;

матричний метод є подальшим розвитком балансового методу і полягає в побудові моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами і показниками.

Є такі види планування:

1. перспективне (середньострокове – 2-5 років (питання забезпечення підприємства сировиною, матеріалами, водою, плати за енергію) і довгострокове – 5-15 років і більше (питання придбання устаткування та його використання, кадрова політика, визначення асортименту продукції і ринків збуту);

2. поточне (до одного року).

3. оперативне (передбачає детальну розробку планів підприємства, його підрозділів – цехів, дільниць – на короткі проміжки часу: місяць, декаду, зміну, добу. Воно передбачає 2 етапи:

календарне планування: розробка планів і графіків випуску продукції

оперативне регулювання (диспетчерські відділи слідкують і фіксують виконання календарних планів).

Бізнес-план є важливим документом з обґрунтування дій, які забезпечують досягнення мети фінансово-економічної діяльності. Його призначення – допомогти підприємцям в оцінці своїх можливостей, визначитися щодо місткості і перспектив майбутнього ринку, оцінити необхідні витрати і порівняти їх із цінами реалізації продукції для визначення прибутковості справи, переконати інвесторів у привабливості і конкурентоспроможності обраної діяльності, виявити можливі труднощі в діяльності підприємства, встановити контакти із зовнішнім середовищем підприємства тощо.

Бізнес-план повинен бути простим, зрозумілим і доступним для користування. Його структура і зміст не регламентовані. Він може мати різну кількість розділів. Оптимальним за структурою і змістом вважається бізнес-план, який містить такі розділи:

1. Мета і завдання підприємницького проекту.

2. Основні параметри і показники бізнес-плану (строки реалізації проекту, витрати, ефективність і результативність, обсяг виробництва і реалізації продукції, виручка, власні і позичкові кошти, прибуток, рентабельність, якість продукції, строк окупності капітальних вкладень, рівень ризику, гарантії запланованого результату тощо).

3. Характеристика діяльності підприємства (дані про продукцію, послуги, споживачів, регіон, групи населення, організації, які є покупцями, прогнозні ціни на продукцію із врахуванням інфляції).

4. Аналіз і оцінка кон’юнктури ринку збуту, попиту, обсягу продажу.

5. План (програма) маркетингової діяльності і організаційні заходи (реклама, контакти зі споживачами, визначення їх запитів, їх обслуговування, закупівля, зберігання, транспортування, реалізація товарів, виробництво продукції).

6. Ресурсне забезпечення (матеріальні, фінансові, трудові ресурси, статистична, науково-технічна, правова інформація).

7. Фінансовий план (баланс доходів і надходження коштів, таблиця доходів і витрат, зведений баланс активів і пасивів, стратегія фінансування, оцінка діяльності підприємства за основними фінансовими показниками).

3. Одним із найважливіших розділів плану підприємства є виробнича програма (план в-ва і реалізації продукції). Тут вказано обсяги реалізації продукції, в-во її найважливіших видів в натуральних вимірниках, частка продукції вищої категорії якості.

Виробнича програма підприємства – це планові завдання для п-ва по обсягу випуску продукції в розгорнутій номенклатурі, асортименті і якості, виходячи із потреб в ній і реальних можливостей їх задоволення (номенклатура – це певний вид продукції; асортимент – її різновид в межах даного виду). При плануванні виробничої програми використовуються натуральні і вартісні показники. Натуральні показники відображають обсяги в-ва і реалізації продукції в натуральних одиницях (кг, т, шт....), а вартісні – у вартісних одиницях вимірювання. Це – обсяги валової, товарної, реалізованої, чистої продукції і незавершеного в-ва.

N – натуральні одиниці

Q – вартісні одиниці

Обсяг валової продукції визначається за формулою:

Qв=Qт+?НВ+?НФінстр.

Qт – товарна продукція

?НВ – залишки незавершеного в-ва

?НФінстр. – залишки напівфабрикатів і інструментів

m

Qт=?Ni*Ці

і=1

Ці – ціна одиниці продукції

Проте валова продукція не досить ефективно відображає діяльність п-ва. Товарна продукція, що входить до її складу, може зростати за рахунок матеріаломісткості в-ва.

Крім готової продукції, у товарну продукцію включають вартість робіт промислового характеру: вартість капітальних ремонтів обладнання, вартість ремонтних робіт „на сторону”, вартість реалізованих „на сторону” напівфабрикатів, капітальне будівництво для непромислової сфери.

Реалізованою в економіці вважають продукцію, за яку грошові кошти надійшли ? мають надійти на розрахунковий рахунок п-ва.

Qр=Qт+?Г+?Відвант.неоплач.

?Г – залишки готової продукції на складах

?Відвант.неоплач – залишки відвантаженої і неоплаченої продукції

Чиста продукція – це продукція, яка враховує реальний вклад даного п-ва у суспільне в-во. Дана продукція дорівнює витратам живої праці і прибутку. На рівні держави чиста продукція – це національний дохід.

Qч=Qв-(матер.витр.+аморт.)

Qум.ч=Qч+аморт.

Qум.ч – умовно-чиста продукція

Величина незавершеного в-ва на п-ві розраховується за формулою:

НВ=(Сі*Ni*Тц*Кнарост.витр.)/360

Сі – собівартість

Тц – тривалість циклу виготовлення продукції в днях

Кнарост.витр. – коефіцієнт наростання витрат

Кн.в.=(С0+0,5Сп)/(С0+Сп)

Одноразові витрати (С0) – це початкові інвестиції; поточні витрати (Сп) – подальші витрати.

Внутрізаводський оборот – це кількість продукції, що використовується всередині даного підприємства.