Тема: Основні фонди і виробнича потужність підприємства.
Поняття, класифікація, облік і оцінка основних фондів (ОФ).
Види і показники зношення ОФ.
Амортизація необоротних активів підприємства.
Показники використання ОФ.
Поняття і розрахунок виробничої потужності і фактори, які на неї впливають.
1. Засоби виробництва, що знаходяться в розпорядженні п-ва і виражені у вартісній формі, складають його виробничі фонди. Виробничі фонди поділяються на основні і оборотні. Головною особливістю ОФ п-ва є специфічний характер перенесення своєї вартості на продукт. ОФ переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань. Другою особливістю ОФ є те, що вони використовуються у в-ві в незмінній натуральній формі.
ОФ – це засоби праці, які приймають участь у виробничому процесі на протязі багатьох періодів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на вартість виготовленої продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань. В промисловості ОФ складають приблизно 80%.
За участю у виробничому процесі ОФ поділяються на основні виробничі і основні невиробничі фонди. Основні виробничі фонди – це ті, які приймають безпосередню участь у виробничому процесі. Вони поділяються на активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі, завдяки чому забезпечується належний обсяг і якість продукції – машини, обладнання, транспортні засоби) і пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва – будівлі, споруди). Проте віднесення об’єктів до активної чи пасивної частини залежить від специфіки галузі. Так, для машинобудування машини і обладнання – активна частина. У нафтодобувній промисловості активною частиною є споруди (наприклад, свердловини).
Основні невиробничі фонди – це фонди, які знаходяться на балансі підприємства і призначені для обслуговування працівників.
Облік і оцінка необоротних активів здійснюється в натуральній і вар-тісній грошовій формі.
Оцінка матеріальних необоротних активів в натуральних показниках використовується для розрахунку виробничих потужностей, складання ба-лансів обладнання, для визначення рівня його використання і т. д.
Вихідним документом при цьому є паспорти робочих місць, устатку-вання і підприємств в цілому.
Вартісна оцінка необоротних засобів здійснюється за первісною вар-тістю або переоціненою вартістю.
Первісна вартість — це фактична сума коштів, витрачених на придбан-ня або створення необоротних активів.
До первісної вартості необоротних активів включають такі витрати:
суми (без непрямих податків), що сплачують постачальники активів;
суми, що сплачують підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт;
реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, здійснені у зв'язку з придбанням прав на об'єкт основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків;
витрати із страхування ризиків, пов’язаних з доставкою основних засобів;
витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;
інші витрати.
Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включають-ся до первісної вартості необоротних активів, придбаних або створених повністю або частково за рахунок позикового капіталу.
Первісною вартістю необоротних активів, що віднесені до статутно-го капіталу підприємства, є погоджена засновниками (учасниками) під-приємства їх справедлива вартість.
Справедливою вартістю необоротних активів звичайно є їх ринкова вартість, визначена експертами або фахівцями підприємства.
Наприклад: підприємство А отримало від підприємства Б патент на винахід в обмін на акції підприємства А. Вартість патенту — 10000 грн., номінальна вартість 1 акції — 0,25 грн., ринкова 1 грн. за акцію. Виходячи з цього первісна вар-тість придбаного патенту — 40 000 грн.
Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює справедливій вартості на дату отримання.
Наприклад, підприємство безоплатно отримало тару, залишкова ва-ртість становить 32 000 грн.
Ринкова вартість тари з урахуванням зносу оцінюється в сумі 11300 грн. Витрати підприємства на перевезення цієї тари 600 грн. Справедлива вартість тари дорівнює:
11 300 грн. + 600 грн. = 11 900 грн.
Після надходження необоротних активів підприємство може мати витрати, пов'язані з їх експлуатацією або поліпшенням їх стану.
Витрати, пов'язані з поліпшенням стану основних засобів, що при-водить до збільшення очікуваних майбутніх економічних вигід, включа-ють до балансової вартості основних засобів. Поліпшення стану основ-них засобів може відбуватися за рахунок:
модифікації з метою продовження терміну експлуатації або збільшен-ня виробничої потужності;
впровадження більш ефективного технологічного процесу;
заміни окремих частин машин або обладнання тощо.
Крім первісної та справедливої вартості необоротних активів, визна-чають ліквідаційну та балансову (залишкову) вартість основних засобів. Ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від продажу (ліквідації) об’єкта після закінчення терміну його експлуатації за вирахуванням витрат, пов’язаних із продажем (ліквідацією). Балансова вартість – це вартість, за якою ОФ обліковуються на балансі підприємства. На даний час балансовою вважається залишкова вартість ОФ (визначається як різниця між первісною або відновною вартістю ОФ та сумою їх спрацювання за весь період експлуатації).
Початкова (первісна вартість) із врахуванням зношення:
Sп із врах. зношення=Sп-Аморт.відрах.*t (к-сть років використання)
Відновна вартість (вартість на відтворення ОФ у сучасних умовах):
Sв= Sп /(1+ДП/100)t , ДП – річний приріст продуктивності праці в країні
Sв із врах. зношення= Sв-?А* t
Як правило, Sв < Sп.
Розрізняють галузеву, вікову і технологічну структуру ОФ. Галузева структура характеризується співвідношенням питомої ваги ОФ різних галузей до загальної вартості ОФ в промисловості. Вікова структура – це співвідношення різних вікових груп ОФ в їх загальній вартості. Технологічна структура показує співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів.
2. В процесі використання ОФ зношуються. В економіці розрізняють фізичне (матеріальне) і моральне (економічне) зношення. Фізичне зношення – це матеріальне зношення ОФ, в результаті якого вони перестають задовольняти вимоги, які до них ставляться. Воно може наступити в результаті використання, неправильного використання (зберігання) і невикористання. Всі ОФ підлягають ремонту, щоб усунути зношення. Міра фізичного зносу розраховується за показником коефіцієнту фізичного
