Тема: Інвестиції.
Поняття і класифікація інвестицій.
Поняття і структура реальних інвестицій (капітальних вкладень).
Планування і фінансування капітальних вкладень.
Економічна ефективність інвестицій:
а) загальна (економічна) ефективність;
б) порівняльна (відносна) ефективність;
в) економічна ефективність реконструкції;
г) врахування фактору часу в підвищенні ефективності капітальних вкладень;
д) визначення ефективності інвестицій методом розрахунку бухгалтерської рентабельності інвестицій (ROI) і за періодом окупності (РР).
1. В умовах ринкового способу господарювання забезпечення ефективної діяльності п-в визначається їх виваженою інвестиційною діяльністю. Інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Інвестиції (І) – це довгострокове вкладення капіталу в підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку.
Інвестиції класифікують на:
за об’єктом вкладення:
реальні І
капітальні вкладення інновації нематеріальні активи
фінансові І
депозити облігації акції
за характером участі в інвестуванні:
прямі І
непрямі І
за періодом інвестування:
короткотермінові
довготермінові
за формою власності:
державні
приватні
за місцем розташування:
всередині країни
за межами країни
за причиною виникнення:
первинні
похідні
за функціональною спрямованістю і значенням в інвестиційному процесі:
валові
чисті
Фінансові І передбачають вкладення капіталу для придбання цінних паперів, що випускаються державою чи п-вами (акції, облігації) з метою одержання прибутку.
Акції можуть бути іменними і на пред’явника. Акції на пред’явника вільно продаються на фондовому ринку, і будь-які бажаючі можуть їх придбати. За іменними акціями дані про їх власника вносяться у книгу реєстрації акціонерних товариств, що значно ускладнює можливості їх продажу. Акції також є звичайні (розмір дивіденду, який виплачується по цих акціях, залежить від ефективності діяльності п-ва (прибутку) і привілейовані (дивіденд по них є фіксованим і не залежить від прибутку п-ва).
Облігацією є цінний папір, який засвідчує внесення її власником певної суми грошових коштів і підтверджує зобов’язання емітента повернути власнику облігації в певний термін її номінальну вартість з виплатою фіксованого %.
Депозит – це грошові або інші види активів, розміщені на збереження у фінансово-кредитних закладах.
Реальні (або виробничі) І – це вкладення капіталу з метою забезпечення відтворення ОФ (нове будівництво, реконструкція, розширення і технічне переоснащення п-в). Ці І ще називають капітальними вкладеннями (КВ).
Прямі І передбачають вкладення капіталу за кордоном, величина яких не менша 10% вартості проекту.
Портфельні І – це вкладення капіталу за кордоном величиною до 10% вартості проекту.
Пряме інвестування здійснюють інвестори, які беруть безпосередню участь у виборі об’єктів інвестування та вкладанні в них коштів (майна, активів). Непрямі І здійснюють інвестиційні чи фінансові посередники.
Причинами виникнення первинних І є зовнішні фактори (досягнення НТП, розширення зовнішніх ринків, демографічні зміни, пов’язані із приростом населення, політичні катаклізми). Похідні І – це створення капіталу внаслідок збільшення рівня споживацьких витрат.
Валові І – це загальний обсяг інвестування в даному періоді.
Чисті І – це сума валових І без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді.
2. Капітальні вкладення (КВ) – це вкладення на просте (капітальний ремонт) і розширене відтворення (нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення ОФ п-в).
Розрізняють валові і чисті КВ. Валові – це засоби, які направляються на просте і розширене відтворення виробничих фондів п-в. Чисті – це засоби, які направляються лише на розширене відтворення ОФ п-в.
Структура КВ – це співвідношення між КВ, що направляються на різні цілі. Є такі види структури КВ:
технологічна
відтворювальна
галузева
регіональна.
Всі витрати капіталу на відтворення виробничих фондів поділяються на:
витрати на будівельно-монтажні роботи
витрати на придбання обладнання
інші витрати (на проектно-пошукові роботи, утримання дирекції, підготовку кадрів…)
Співвідношення між цими видами витрат характеризує технологічну структуру КВ – це співвідношення між КВ, які направляються за різними призначеннями: будівельно-монтажні роботи – приблизно 40%, придбання обладнання – 50%, інші витрати – 10%.
Прогресивнішою є така технологічна структура, в якій частка витрат на придбання обладнання зростає.
Відтворювальна структура КВ включає їх розподіл на просте і розширене відтворення, а також співвідношення КВ між формами розширеного відтворення.
При простому відтворенні відтворюються лише паспортні характеристики ОФ. Прогресивною вважається така відтворювальна структура, яка забезпечує співвідношення між простим і розширеним відтворенням 1:4 (20%:80%).
Враховуючи той факт, що реконструкцію і технічне переозброєння здійснюють швидше, ніж нове будівництво, прогресивною слід вважати таку відтворювальну структуру, яка передбачає співвідношення КВ у реконструкції до вкладень у нове будівництво як 2:1, тобто витрати на нове будівництво і розширення, реконструкцію і технічне переоснащення співвідносяться таким чином: нове будівництво – 1/3, все решту – 2/3.
Галузева структура КВ відображає співвідношення між КВ, що направляються в різні галузі. Прогресивною галузевою структурою слід вважати таку, яка забезпечує належний розвиток економіки в цілому, направлення КВ в галузі, які визначають науково-технічний розвиток (машинобудування, енергетика…).
Регіональна структура КВ відображає співвідношення між КВ, які направляються в різні економічні райони країни.
3. Планування КВ здійснюється в 2 етапи:
розраховується необхідний обсяг КВ на розрахунковий період;
визначаються конкретні джерела фінансування даного проекту.
Обчислення необхідного обсягу КВ залежить від ситуації на ринку та п-ві. Якщо попит на продукцію, яка виготовляється п-вом повністю задоволений, то збільшення обсягів в-ва є недоцільним, тому на п-ві необхідно здійснити лише просте відтворення ОФ: застаріла техніка повинна замінюватися новою в міру потреб. Кошти на придбання нового обладнання визначаються добутком ціни і кількості. Якщо ж продукція має зростаючий попит на ринку, то є необхідність у нарощуванні обсягів в-ва шляхом введення в дію додаткових виробничих потужностей. Виникає необхідність у здійсненні розширеного відтворення ОФ, що дасть змогу збільшити виробничу потужність п-ва.
Основною формою планування КВ є річні і багаторічні плани, оскільки капітальне будівництво – процес тривалий. В цих планах містяться: завдання для кожної будови по введенні в дію основних потужностей і ОФ, і обсяг КВ з розбивкою по роках відповідно до тривалості будівництва.
Річні
