Кприв=К1*(1+Ен)t-1+K2*(1+Eн)t-2+…+Kn*(1+Eн)t-n

(1+0,08)5-1=1,36

(1+0,08)5-2=1,26

(1+0,08)5-3=1,17

(1+0,08)5-4=1,08

(1+0,08)5-5=1

Рік/варіант | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | Разом

1. | 6,8 | 12,6 | 11,7 | 16,2 | 30 | 77,3

2. | 27,2 | 25,2 | 11,7 | 10,8 | 8 | 82,9

Отже, хоча загальна вартість будівництва в 1-му варіанті вища, проте внаслідок раціонального розподілу КВ по роках будівництва держава із врахуванням недоотриманого ефекту витратить меншу суму КВ. 1-й варіант вигідніший. Це пояснюється тим, що “заморожені” КВ вилучаються з обігу і не можуть бути вкладені в інші галузі, де вони давали б віддачу приблизно 8% в рік.

д) Метод розрахунку бухгалтерської рентабельності інвестицій ROI (return on investment) в літературі називають ще середньою нормою прибутку на інвестиції АRR (аverage rate of return) або розрахунковою нормою прибутку АRR (ассоunting rate of return). Bизначення RОІ може здійснюватись як на основі доходу до сплати податків та процентів за банківський кредит - ЕВIT (earnings before interest and tax), так і на основі доходу після сплати податків, але до сплати процентних платежів, - ЕВІТ (1 - П), де П виступає в якості ставки оподаткування згідно iз законодавством. Однак частіше використовують величину доходу після оподаткування, оскільки вона більш точно характеризує прибутковість проекту.

ROI=(EBIT(1 – П))/((Bп+Вк)/2);

де RОІ- рентабельність інвестицій;

ЕВІТ - дохід підприємства до сплати податків та процентних платежів;

П – ставка оподаткування;

Bп, Вк – вартість активів на початок і кінець досліджуваного періоду.

При оцінці інвестиційних проектів розраховане значення ROI порівнюють із прийнятим для п-ва рівнем рентабельності. Проект вважатиметься економічно вигідним, якщо значення показника ROI перевищує величину рентабельності, прийняту інвестором. Крім того, цей метод використовується для порівняльної оцінки альтернативних варіантів вкладення капіталу. Проект можна вважати ефективним, якщо його ROI не менше, ніж величина банківської облікової ставки. Цей метод не тільки встановлює факт прибутковості проекту, але й оцінює ступінь його прибутковості.

Слабкі місця цього методу: 1) він не враховує зміни вартості грошей в часі; 2) ігнорує можливість різної тривалості проектів; 3) розрахунки ROI носять показовий характер порівняно з іншими методами, визначення яких здійснюється на основі грошових потоків, які включають в себе чисті доходи і амортизацію. У зв’язку з цим даний метод використовують при оцінці інвестиційних проектів, пов’язаних з розробкою фінансовими організаціями та банками нових видів послуг і операцій.

Період окупності РР (payback period) належить до найпростіших і найстаріших методів оцінки ефективності інвестиційних проектів.

Період окупності – це період часу, протягом якого початкові вкладення та інші витрати, пов’язані із реалізацією інвестиційного проекту, покриваються сумарними результатами його здійснення.

Формула для розрахунку періоду окупності має вигляд:

PP=I0/?CFt,

де PP – період окупності, роки

I0 – початкові інвестиції

?CFt – величина грошових надходжень від реалізації інвестиційного проекту наростаючою сумою.

Застосування цього методу доцільне при дотриманні наступних умов:

Всі інвестиційні проекти, що порівнюються, повинні мати однаковий строк існування;

Після закінчення терміну окупності інвестор повинен отримувати приблизно однакові грошові надходження протягом усього строку існування інвестиційного проекту;

Проекти повинні пропонувати одноразове вкладення початкових інвестицій. Якщо інвестиції здійснюються протягом декількох періодів або перервно (а це часто буває на практиці), то застосування даного методу значно ускладнюється.

Перевага даного методу полягає у тому, що він досить точно сигналізує про ступінь ризикованості проекту. Адже чим більший період потрібен для повернення вкладених коштів, тим більше шансів виникнення несприятливої ситуації, яка може заперечити усі попередні аналітичні розрахунки. Тому в ситуаціях зі значним рівнем ризику в першу чергу слід звертатись до цього методу. Окрім того, чим коротший період окупності, тим більші грошові потоки надходять в перші роки реалізації проекту, а значить, тим більший рівень ліквідності має проект.

Разом з тим період окупності має і недоліки, оскільки ігнорує важливу обставину – зміну вартості грошей у часі, а також він не може служити мірилом прибутковості проекту, бо не враховує грошових потоків після того, як початкові інвестиції вже окупились.

У зв’язку із переходом на ринковий спосіб господарювання виникає потреба в розробці нової методики оцінки виробничих інвестицій. Ця методика передбачає застосування принципу дисконтування при оцінці ефективності КВ. Тому при оцінці доцільності інвестицій розраховують ставку дисконту (%ставку, облікову). Оскільки в умовах ринку постійно відбуваються інфляційні процеси, то дану ставку (номінальну), що характеризує норму прибутку, одержаного інвестором, відредаговують на даний % інфляції. Така ставка називається реальною: R=N – %I.