Виробництво кожного виду продукції (та надання послуг) супрово-джується витратами трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів, а також застосовуванням основних засобів (будівель, споруд, устаткуван-ня, тощо).

Собівартість реалізованої продукції складається із:

Виробнича собівартість готової продукції включає:

Прямі матеріальні витрати — це вартість сировини, матеріалів, ку-півельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, що підлягають мо-нтажу або додатковій обробці на цьому підприємстві, допоміжних або інших матеріалів, використання яких можна прямо віднести на конкре-тний об'єкт.

До прямих витрат на оплату праці відносять витрати на виплату ос-новної і додаткової заробітної плати, включаючи будь-які види грошо-вих та матеріальних доплат, виплати, передбачені законодавством про працю, інші виплати, витрати, пов'язані з підготовкою та перепідготов-кою кадрів.

Інші прямі витрати включають відрахування на соціальні заходи, плату за оренду земельних і майнових паїв, амортизацію необоротних активів, вартість остаточно забракованої продукції, витрати на виправ-лення браку.

Отже, до складу виробничої собівартості готової продукції включають лише витрати, пов'язані з процесом виробництва, та не включаються адміністративні витрати та витрати на збут.

Загальновиробничими витратами називають витрати, пов’язані з організацією виробництва у цехах та дільницях. До складу загальновиробничих витрат відносять:*

витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями);*

відрахування на соціальні заходи (медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів та дільниць тощо);*

амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільни-чного, лінійного) призначення;*

амортизація нематеріальних активів (цехового, дільничного, лінійно-го) призначення;*

витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, опера-ційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально-виробничого призначення;*

витрати на вдосконалення технології та організації виробництва;*

витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи з цієї оплати; медичне страхування робітників і загальновиробничого пер-соналу, вартість комунальних послуг, наданих виробничим підрозді-лам, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничи-ми процесами та якістю продукції, робіт, послуг);*

витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього середовища;*

інші витрати,

Порядок розподілу і включення до собівартості загальновиробничих витрат залежить від їх зв'язку з обсягом виробництва.

Постійними вважаються витрати, величина яких суттєво не зміню-ється при зміні обсягу виготовленої продукції.

Змінними вважаються витрати, розмір яких змінюється прямо про-порційно зміні обсягів виробництва.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат вста-новлюється підприємством самостійно.

Віднесення змінних загальновиробничих витрат на собівартість про-дукції здійснюється шляхом використання бази розподілу (заробітної пла-ти, обсягу діяльності, прямих витрат) виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Постійні загальновиробничі витрати розподіляються також з вико-ристанням бази розподілу, але при нормальній виробничій потужності. Нормальна виробнича потужність — це очікуваний середній обсяг діяль-ності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємс-тва протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запла-нованого обслуговування виробництва. Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійно.

Застосування бази розподілу при нормальній потужності означає, що постійні загальновиробничі витрати включаються до складу виробничої собівартості продукції в повному обсязі тільки в випадку, коли фактич-ний обсяг виробництва дорівнює або перевищує нормальну потужність.

Якщо фактичний обсяг виробництва нижчий від очікуваного серед-нього рівня виробництва, то до складу виробничої собівартості продукції включається лише частка загальновиробничих витрат. Решта витрат, які називаються нерозподіленими, визнаються витратами звітного періоду, у якому вони виникли і включаються до собівартості реалізованої продукції.

Віднесення нерозподілених постійних загальновиробничих витрат до собівартості реалізованої готової продукції є економічно обгрунтованим, оскільки виробнича собівартість не повинна підлягати різким коливанням, а витрати не знижуватись, а відображатись у тому періоді, коли вони понесені.

Загальновиробничі витрати

Змінні: Постійні

Непрямі витрати на в-во, що Непрямі витрати на в-во, що

змінюються прямо пропорційно залишаються незмінними при

обсягу в-ва зміні обсягів в-ва

Розподіл: пропорційно базі при Розподіл: пропорційно базі при

фактичній потужності звітного нормальній виробничій

періоду потужності

Відносять: на собівартість Розподілені відносяться на

виготовленої продукції собівартість виготовленої

продукції

Нерозподілені відносяться на

собівартість реалізованої

продукції у період їх

виникнення

Таким чином, при визначенні собівартості реалізованої продукції необхідно враховувати виробничу собівартість реалізованої готової продукції і нерозподілені загальновиробничі витрати.

3. Калькулювання — це процес визначення собівартості продукції, який полягає у акумулюванні затрат на виробництво і віднесення їх на готовий продукт. За допомогою калькулювання визначають собівартість одиниці продукції.

Основний принцип підприємницької діяльності — отримання прибутку. Підприємство зобов'язане дотримуватися цього в довготривалому періоді, однак у короткотривалому періоді іноді може його порушувати.

Яка ж має бути ціна товару чи послуг, щоби дотримуватися цих правил ведення господарської діяльності? Інструментом для цього є калькуляція.

Калькуляцію можна визначити як класифікування, реєстрацію і відповід-ний розподіл затрат для визначення собівартості продукції або послуг.

Розрізняють калькуляцію з повним розподілом затрат (повне каль-кулювання) і калькуляцію за змінними витратами (калькуляція часткових витрат).

Система обліку і калькулювання за повними витратами передбачає, що в собівартість продукції включають усі затрати, пов'язані з процесом ви-робництва:

- прямі матеріали;

- пряма заробітна плата;

- інші прямі затрати;

- накладні загальновиробничі затрати.

Калькулювання собівартості продукції з повним розподілом затрат може здійснюватись:

- згідно із замовленнями (проектами);

- згідно з процесами;

- на основі виробничої діяльності

Об'єктами обліку при калькулюванні витрат згідно із замовленнями є певні окремі замовлення (проекти). Кожному замовленню надають окре-мий шифр (номер), який проставляють у первинних документах обліку витрат і за яким здійснюється групування первинних документів (та за-трат) за замовленнями.

Прямі затрати відносять на собівартість замовлень на підставі групування первинних документів.

Загальновиробничі затрати, які є непрямими, протягом певного періоду (наприклад, місяця) враховують окремо, на окремих раху-нках, а в кінці місяця