Реферат на тему:
Характеристика повної та обмеженої матеріальної відповідальності
Факт отримання готівки з каси накладає на працівника певну відповідальність, тому особа, що її одержала, повинна звітуватися перед підприємством за її цільове витрачання. Звідси назва особи - підзвітна.
Проте слід зазначити, що особа підзвітна й особа, що зветься матеріально відповідальною, - не одне і те ж. Касири, продавці, експедитори, інші працівники, робота яких постійно пов'язана із збереженням цінностей, називаються матеріально відповідальними особами.
З кожним із таких працівників при влаштуванні на роботу укладається договір про їх матеріальну відповідальність. I якщо матеріально відповідальною особою може бути далеко не кожен працівник (існує офіційно затверджений список посад), то підзвітною особою може стати будь-хто з персоналу. Підзвітна особа теж є відповідальною матеріально, але її відповідальність настає лише у момент отримання авансу на цільові витрати, і діє така відповідальність лише протягом певного часу, а саме до моменту подання бухгалтеру документально підтвердженого звіту.
Новий аванс такому працівнику не видається доти, доки він не відзвітує у витрачанні попереднього. У разі ж непідтвердження витрат і неповернення готівки до каси залишок заборгованості може бути утриманий із заробітної плати особи, котра до цього часу значилася у списку підзвітних.
Що стосується осіб матеріально відповідальних, то у разі розтрати їх вину іноді доводиться розглядати у судовому порядку. Тут і стане в пригоді попередньо укладений договір.
Оце і вся різниця: матеріально відповідальна особа відповідає за ввірені цінності постійно і згідно з договором, підзвітна особа - тимчасово і без жодних офіційних домовленостей.
Таким чином, виникає потреба в контролі за видаванням і витрачанням тимчасово довірених сум. Цей контроль полягає в аналітичному обліку розрахунків підприємства з підзвітними особами.
В КЗпПУ передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. За законодавством України, працівники несуть матеріальну відповідальність лише в межах прямої дійсної шкоди, якщо керівництво підприємства створило працівнику належні умови, необхідні для збереження дорученого їм майна. В іншому випадку суд може звільнити працівника від відповідальності, або розмір відповідальності буде значно зменшено.
Невиконання незаконно покладених на працівника трудових обов'язків не може бути підставою для притягнення працівника до матвідповідальності.
Головним недоліком, для підприємств є, те, що за шкоду, заподіяну підприємству, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше їхнього середнього місячного заробітку, незважаючи на те, що шкода може складати мільйони гривень.
Повна матеріальна відповідальність.
Ст. 134 КЗпПУ передбачено наступні випадки повної матеріальної відповідальності працівника перед підприємством:
1) між працівником і підприємством укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей. При спільному виконанні кількома працівниками окремих видів робіт (якщо неможливо розмежувати їхню відповідальність), може запроваджуватися колективна відповідальність. Письмовий договір про колективну відповідальність укладається між підприємством і всіма членами колективу. Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна відповідальність, а також типовий договір затверджено наказом Мінпраці України від 12.05.1996 р. № 43;
Працівнику провинно бути не менше 18 років і він повинен займати посади або виконувати роботи (перелік повинен бути затверджений КМУ), безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Типовий договір про повну матвідповідальність затверджуються в порядку, який визначається КМУ. Оскільки на сьогоднішній день КМУ не було затверджено ні перше, ні друге, то застосовуються перелік робіт і посад працівників та типова форма договору, затверджені Постановою Держкомпраці СРСР та ВЦРПС від 28.12.1977 р. № 477/24.
2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки злочину;
Серед злочинів, які може вчинити працівник, що завдасть шкоди підприємству, можна назвати крадіжку (ст. 185 ККУ), порушення порядку зайняття господарською діяльністю (ст. 202 ККУ), ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 ККУ), ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212 ККУ) тощо.
4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
Під нетверезим станом на практиці розуміють токсичне і наркотичне сп'яніння.
5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям ценностей в т.ч. при їх виготовленні;
6) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків (наприклад, використання автомобіля в особистих цілях, внаслідок чого було завдано шкоди майну);
7) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу. Матеріальна шкода в даному випадку виражається у розмірі виплат, здійснених підприємством незаконно звільненому або переведеному працівнику;
8) керівник підприємства винний у несвоєчасній виплаті зарплати, що призвело до виплати компенсацій.
За умови, що Держбюджет України та місцеві бюджети, юрособи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
Розмір заподіяної підприємству шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухобліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими законодавством нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсування матеріальних цінностей, розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди. Розмір шкоди, що підлягає покриттю, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.
Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього
