Позитивне сальдо торговельного балансу в порівнянні з 1993р. виросло більш ніж на 43% і досягло 33,2 млрд. доларів, причому практично цілком за рахунок країн дальнього зарубіжжя.

В зовнішньоторговельному обороті України в 2000р. на страны дальнього зарубіжжя приходилося 75%, у 2002р. – 78%, на країни СНД – 25% і 22% відповідно.[6, с. 167]

Серед країн дальнього зарубіжжя найбільшими торговельними партнерами України в 2002р. були:

З країн СНД:

Експорт України виріс за цей період з 59,2 млрд. доларів до 79,9 млрд. доларів, або на 35%, при цьому в дальнє зарубіжжя він зріс з 44,3 млрд. доларів до 65,7 млрд. доларів (+48,2%), у ближнє – скоротився з 14,9 млрд. доларів до 14,2 млрд. доларів (-4,3%). У результаті цього частка країн дальнього зарубіжжя в загальному обсязі експорту України зросла з 74,9% у 1993р. до 82,2% у 1997р., а країн СНД – скоротилася з 25,1% до 17,8%.[10, с. 648]

Аналіз географії експортних постачань свідчить про орієнтацію українських учасників ВЕД в основному на промислово розвиті країни. У плині останнього років істотних змін у географічному розподілі експорту по регіонах дальнього зарубіжжя не спостерігалося. Товарна структура експорту продовжувала носити сировинну спрямованість з перевагою в ній енергоносіїв. Разом з тим частка неопрацьованих сировинних матеріалів у цей період трохи знизилася за рахунок випереджального росту експорту металопродукції, добрив, нафтопродуктів, продукції органічної і неорганічної хімії, папера й ін. Частка експорту енергоносіїв у країни дальнього зарубіжжя скоротилася за цей період з 46 до 41%. [9, с. 367]

Ріст експорту в країнах дальнього зарубіжжя був обумовлений не тільки збільшенням його фізичного обсягу, але й у значній мірі підвищенням світових цін на паливно-сировинні товари. У результаті дії цих двох факторів, аміаку – у 1,7 рази, мінеральних добрив – у 2,2 рази, каучуку – у 2,6 рази, целюлози і папери – у 4,3% разу, алюмінію і феросплавів – у 1,8-3,0 рази.

Експорт продукції українського машинобудування в 2002р. був вище рівня 1993р. на 12,7% і склав 8,1 млрд. доларів. Однак, незважаючи на ріст вартісного обсягу, його частка в загальному експорті України скоротилася з 12,1% у 1993р. до 10,2% у 1997р. Продовжується спад обсягу експорту машин устаткування цивільного призначення в країни дальнього зарубіжжя при одночасному його росту в країни СНД, де їхня частка склала в 2000р. близько 20%.

Обсяг українського імпорту в 2002р. зріс у порівнянні з 1993р. з 36,61 млрд. доларів до 46,7 млрд. доларів (+29,5%), у тому числі з дальнього зарубіжжя – з 26,8 млрд. доларів (+23,7%), із ближнього – з 9,2 млрд. доларів до 33,2 млрд. доларів (+46,2%).[10, с. 659]

У 1993-2002р. відзначалися визначені зміни в географії українського імпорту. Частка країн дальнього зарубіжжя знизилася – з 73,3 до 71% при збільшенні частки країн СНД із 25,7% до 29%. Відбувся також перерозподіл обсягів імпорту між державами дальнього зарубіжжя.

На структуру імпорту вплинуло подальше зниження виробництва усередині країни. Зокрема, цим фактором обумовлений значний обсяг імпорту продовольства (близько 30%). Підвищенню ефективності імпортних операцій і росту їхніх обсягів сприяла стабілізація курсу гривні стосовно долара.[10, с. 687]

У 1993-2002р. у кілька разів збільшилися закупівлі основних продуктів харчування – м'яса, птаха, тваринної і рослинної олії, фруктів, кави. Продовжувалося збільшення імпорту алкогольних і безалкогольних напоїв, що досяг у 2002р. майже 2млрд. доларів, що склало понад 4% загального українського імпорту. Одночасно в порівнянні з 1993р. різко скоротився імпорт зерна, особливо з країн дальнього зарубіжжя (у 8 разів), а також одягу і взуття (у 3 рази).

Імпорт машин і устаткування з країн дальнього зарубіжжя зріс за цей період у 1,7 рази при деякому його зниженні з держав СНД. Частка машин і устаткування в імпорті України в 2002р. склала 34%. Збільшення імпорту машин і устаткування в порівнянні з 1999р. на 31,4% – до 17,9 млрд. доларів підтверджує позитивні зміни в структурі імпорту: після спаду імпорту машинно-технічної продукції в 1993р. її закупівлі починаючи з 1998р. стали збільшуватися. [4, с. 17]

ВИСНОВКИ

Розвиток і ускладнення міжнародної торгівлі знайшло відображення в еволюції теорій, що пояснюють рушійні сили цього процесу. У сучасних умовах розходження в міжнародній спеціалізації можна проаналізувати лише на основі сукупності всіх ключових моделей міжнародного поділу праці.

Якщо розглядати світову торгівлю в плані тенденцій її розвитку, то в наявності з одного боку - явне посилення міжнародної інтеграції, поступове стирання границь і створення різних міждержавних торговельних блоків, з іншого боку - поглиблення міжнародного поділу праці, градація країн на промислово розвиті і відсталі.

В історичному плані не можна не відзначити ріст впливу азіатських країн на процеси світової торгівлі, цілком ймовірно в новому тисячоріччі цей регіон займе ведучі ролі у світовому процесі виробництва і реалізації товарів.

Маючи майже 48-мільйонне населення, володіючи значними енергетичними ресурсами, досить висококваліфікованими трудовими ресурсами при зниженій вартості робочої сили, Україна являє собою величезний ринок товарів, послуг і капіталів. Однак ступінь реалізації цього потенціалу в зовнішньоекономічній сфері досить скромна. Частка України у світовому експорті в 1995 р. склала близько 1,5%, а в імпорті - менш 1%.[8, с. 254]

Але якщо роль України у світовій