(комітету) кредиторів зі стро-ками виконання цих зобов'язань і на переведення боргу. Право ви-бору умов проведення санації залишається за боржником у разі, ко-ли він сам звернувся до суду із заявою про визнання його банкру-том. При цьому умови проведення санації державних підприємств шляхом реорганізації погоджуються з відповідним органом, упов-новаженим управляти державним майном, та Антимонопольним комітетом України в межах його компетенції, а умови проведення санації шляхом приватизації — з відповідним органом привати-зації. Якщо в санації підприємства-божника виявили бажання взя-ти участь декілька громадян або юридичних осіб, то відбір сана-торів здійснюється відповідними органами на конкурсних засадах. Якщо порушено провадження у справі про банкрутство державно-го підприємства, його трудовий колектив має право вимагати пере-дачі підприємства йому в оренду за умови прийняття на себе боргів підприємства-боржника. У разі згоди кредиторів на переведення боргу та заміну боржника у випадку, передбаченому частиною дру-гою цієї статті, арбітражний суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі. В ухвалі суд затверджує узгоджені кредито-рами, санаторами і боржником у випадку, передбаченому части-ною другою цієї статті, умови санації юридичної особи-боржника. Господарський суд визнає боржника банкрутом у разі відсут-ності пропозицій щодо проведення санації або незгоди креди-торів з умовами проведення санації боржника. Про визнання боржника банкрутом суд приймає постанову. В постанові при-значаються ліквідатори з числа представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також Фонду державного (кому-нального) майна, якщо банкрутом визнано державне підпри-ємство або організацію. На ліквідаторів покладаються обов'язки проведення задоволення вимог кредиторів.
Порядок оголошення підприємства банкрутом і механізм розподілу конкурсної маси
Копії постанови про визнання боржника банкрутом надсила-ються: засновникові визнаної банкрутом юридичної особи; власникові майна банкрута або уповноваженому ним органу;
банкові, клієнтом якого є банкрут; Національному банкові Ук-раїни (якщо банкрутом є банк); Міністерству зовнішньоеко-номічних зв'язків України (якщо банкрут зареєстрований як учасник зовнішньоекономічної діяльності); органові, що за-реєстрував банкрута суб'єктом підприємницької діяльності; дер-жавній службі зайнятості за юридичною адресою банкрута; відповідним профспілковим органам; прокуратурі (якщо ма-теріали справи дають підстави вважати банкрутство навмисним).
З моменту визнання боржника банкрутом: припиняється підприємницька діяльність боржника; до ліквідаційної комісії пе-реходить право розпорядження майном банкрута і всі його май-нові права і обов'язки; вважаються такими, що минули, строки усіх боргових зобов'язань банкрута; припиняється нарахування пені та процентів з усіх видів заборгованості банкрута.
Суд за по-данням прокуратури, клопотанням боржника, розпорядника май-на або кредиторів може: визнати недійсною будь-яку угоду щодо продажу майна, здійсненого протягом трьох місяців до початку провадження у справі про банкрутство, якщо її здійснено в інтере-сах заінтересованої особи з боку боржника; визнати недійсною будь-яку угоду боржника щодо продажу майна чи прийняття ос-таннім на себе зобов'язань протягом одного року до початку про-вадження у справі про банкрутство, якщо продаж майна здійсне-но з метою приховування цього майна або несплати боргів, якщо боржник в результаті угоди отримав набагато менше, ніж реаль-на ціна угоди (майна), а також у разі, якщо боржник на момент укладання угоди вже був фактично неплатоспроможним чи став неплатоспроможним в результаті виконання цієї угоди.
Кошти, виручені від продажу майна банкрута, спрямовують-ся на задоволення претензій кредиторів.
По-перше, задовольняються:
а) вимоги, забезпечені заставою;
б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам бан-крута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
в) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:
витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про пору-шення справи про банкрутство;
витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;
і витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;
- витрати керуючого (розпорядника майна, керуючого са-нацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збережен-ням майнових активів банкрута;
- витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит прово-дився за рішенням арбітражного суду за рахунок їх коштів;
- витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпо-рядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в по-рядку, передбаченому статтею 27 цього Закону. По друге, задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань бан-крута перед працівниками підприємства-банкрута (за ви-нятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю грома-дян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також ви-моги громадян-до вірителів (вкладників) довірчих това-риств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).
По третє, задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
По четверте, задовольняються вимоги кредиторів, не забезпе-чені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.
По п'яте, задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.
По шосте, задовольняються інші вимоги.
Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру над-ходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.
У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимо-ги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кож-ному кредиторові однієї черги.
У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установ-леному порядку вимоги ліквідаційна комісія не враховує суму грошових вимог цього кредитора.