РЕФЕРАТ

З дисципліни “Економічне обґрунтування господарських рішень”

На тему: “Удосконалення структури основних виробничих фондів підприємств автомобільного транспорту в період переходу до ринку”

Основні фонди протягом свого тривалого функці-онування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння. Під фізичним (матеріальним) спрацьовуван-ням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втра-ти ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості — економічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їхня надійність та довговічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсив-не), особливості технологічних процесів, якість технічного догля-ду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, ус-таткування) можна поділити умовно на дві частини: ту, що періо-дично усувають проведенням ремонтів, і ту, що її в такий спосіб усунути неможливо. З часом спрацювання поступово збільшується і врештірешт стає таким, що унеможливлює дальше використан-ня засобу праці у виробництві, тобто настає момент повного фізич-ного спрацювання, коли треба замінити такий засіб праці на но-вий аналогічного призначення. У зв'язку з цим розрізняють усувне (тимчасове) та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних фондів.

Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: 1) за строком її експлуатації (через зіставлення фактичної та нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості); 2) за даними обстежень технічного стану. Відносну величину економічного спрацювань ок-ремої фізичної одиниці або певної сукупності основних фондів виз-начають як відношення накопиченої суми спрацювання, тобто їхньої вартості, вже перенесеної на вартість продукції, до загальної ба-лансової вартості.

Техніко-економічне старіння основних фондів — це процес зне-цінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спра-цювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характе-ризується поступовою втратою засобами праці своєї споживної вар-тості внаслідок удосконалення існуючих та створення нових за-собів виробництва, запровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів ви-робництва. Старіння властиве передовсім знаряддям праці та транспортним засобам і зв'язане з реальними економічними збит-ками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку.

Безперервний процес виробництва потребує по-стійного відтворення фізично спрацьованих і тех-нічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування.

Рис. 1.1. Склад і взаємозв'язок засобів виробництва та виробничих фондів.

Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фон-ди підприємства, усю су-купність яких поділяють на основні та оборотні (рис. 0.1).

Проте засоби виробницт-ва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, що зумовлено дво-ма обставинами. По-перше, елементи засобів виробницт-ва стають виробничими фон-дами лише з моменту їхнього безпосереднього використан-ня у виробничому процесі.

По-друге, виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є виключно вартісною економічною категорією. Це означає, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість.

Складовим частинам виробничих фондів властиві певні харак-терні ознаки, за якими можна розрізняти основні та оборотні фон-ди й обґрунтовано тлумачити сутність та значення цих економіч-них категорій для відтворювальних процесів.

Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий часу своїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється, (на платні послуги) части-нами в міру спрацювання.

Оборотні фонди — частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість про-дукції, що виробляється (на вартість платних послуг).

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто вста-новлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізич-ного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахуван-ня включають до собівартості продукції, реалізують під час прода-жу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.

Амортизаційні відрахування обчислюють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів.

За встановлення норм амортизаційних відрахувань слід виходи-ти з економічно доцільних середніх строків функціонування засобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів і врахування техніко-економічного їхнього старі-ння. Найбільш складним є правильне визначення тривалості амор-тизаційного періоду (доцільного строку використання) конкретних видів засобів праці. Звичайно його встановлюють з урахуванням багатьох факторів, зокрема загальної фізичної довговічності та еко-номічності капітального ремонту засобів праці, умов їхньої експ-луатації, строків настання техніко-економічного старіння, можли-вих темпів оновлення тощо.

У міру розвитку техніки, удосконалення технології та органі-зації виробництва змінюються тривалість і характер використання окремих видів основних фондів, виникає об'єктивна необхідність скорочення нормативних строків їхнього функціонування. У зв'яз-ку з цим норми амортизаційних відрахувань періодично треба пе-реглядати та уточнювати.

Забезпечення нормального відтворення основних фондів потре-бує правильного нарахування амортизації за встановленими нор-мами. Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів обчислюють множенням їхньої середньорічної вартості на відповідні норми амортизації та поправочні коефіцієн-ти до них, що враховують конкретні умови експлуатації окремих видів засобів праці. Середньорічна вартість кожного виду основ-І08 них фондів визначається додаванням до вартості на початок розрахункового року різниці між середньорічними величинами вве-дення в дію нових і вибуття діючих елементів засобів праці. Се-редньорічне введення (вибуття) визначають за результатом множен-ня абсолютного його розміру та коефіцієнта функціонування про-тягом розрахункового року засобів