принципи платного природокористування в умовах переходу України до ринку, а також проекти нормативно-правових актів про введення платного природокористування на території України. Пізніше платність використання природних ресурсів була закріплена в ст. 20 Закону «Про охорону навколишнього середовища». Уведені нормативи плати за викиди (скидання) забруднюючих речовин і розміщення відходів виявилися зручними для практичних розрахунків із природокористувачами, доказові з погляду позивача і відповідача при виникненні арбітражних справ.
Раніше діюча редакція Закону «Про охорону навколишнього середовища» містила окрему статтю 20 (Платність використання природних ресурсів), що закріплювала:
1. Платність природокористування включає плату за природні ресурси, за забруднення навколишньої природного середовища і за інші види впливу.
2. Плата за природні ресурси (земля, надра, вода, ліс і інша рослинність, тваринний світ, рекреаційні й інші природні ресурси) стягується:
за право користування природними ресурсами в межах установлених лімітів;
за понадлімітне і нераціональне використання природних ресурсів;
на відтворення й охорону природних ресурсів.
3. Плата за забруднення навколишньої природного середовища й інші види впливу стягується за:
викиди, скидання забруднюючих речовин, розміщення відходів і інші види забруднення в межах установлених лімітів;
викиди, скидання забруднюючих речовин, розміщення відходів і інші види забруднення понад установлені ліміти.
Нині діючий закон «Про охорону навколишнього середовища» не містить окремої статті, присвяченої врегулюванню плати за природокористування, але це не означає, що із сучасних правовідносин виключена платність природокористування.
Даному принципу листується норми Закону «Про охорону навколишнього середовища» (Платність природокористування), відповідно до якого, плата за природні ресурси (земля, надра, вода, ліс і інша рослинність, тваринний світ, рекреаційні й інші природні ресурси) стягується:
за право користування природними ресурсами в межах установлених лімітів;
за понадлімітне і нераціональне використання природних ресурсів;
на відтворення й охорону природних ресурсів.
І однієї з головних проблем низької прибутковості платежів за природні ресурси є явно занижені ставки плати і високий рівень тіньової діяльності.
Торкнемося, наприклад, платежів за лісові природні ресурси. У період, що пройшов після кризи 1998 року, темпи росту відповідних ставок відставали від темпів росту цін на продукцію лісового комплексу.
Особливо слід зазначити недосконалість системи розподілу доходів від надходжень плати за водяні об'єкти. У порушення діючого водяного законодавства і конституційних норм доходи від плати за водяні об'єкти цілком передаються в бюджети суб'єктів України.
Специфічними особливостями природно-ресурсного потенціалу країни є його розмаїтість, а також масштабність і комплексність вхідних у нього елементів. Одночасно для природних ресурсів України в багатьох випадках характерні, з одного боку, слабка задіяність у господарському використанні, а з іншого боку - складність і високий рівень витрат по їхньому освоєнню.
Детальний аналіз закордонного досвіду показує, що ефективне регулювання природокористування може здійснюватися при одночасному використанні двох видів платежів за природні ресурси: за їхню витрату (споживання) і за право користування природними об'єктами в межах визначеної території. За допомогою першого виду платежів регулюється інтенсивність використання природних ресурсів і забезпечується нагромадження засобів на їхнє відтворення й охорону. Платежі за право користування природними ресурсами покликані регулювати розподіл території між конкуруючими видами природокористування. За рахунок надходжень від цих платежів можна здійснювати фінансування природоохоронних, соціальних і інших нестатків даної території. Рівень цих платежі повинний корелювати з ринковими цінами на відповідне сировину з урахуванням попиту і пропозиції і, одночасно, сприяти цілям ресурсозбереження.
Україна володіє певним природно-ресурсним потенціалом. Крім того, на території України розташована значна кількість об'єктів загальносвітового і загальнонаціонального надбання, що мають особливе природоохоронне, наукове, культурне, естетичне, рекреаційне й оздоровче значення. Майбутнє України досить сильно залежить від ефективного використання природно-ресурсного потенціалу. От чому в умовах переходу до стійкого розвитку пріоритет повинний бути відданий невичерпному природокористуванню, охороні і відтворенню природних ресурсів. Тому ресурсні платежі повинні бути економічно значимими, мати істотну питому вагу в загальній структурі податків. Три групи податкових платежів покликані скласти систему оподатковування в сфері природокористування: податки за право користування природними ресурсами; платежі на відтворення й охорону природних ресурсів; платежі за понадлімітне і нераціональне використання природних ресурсів. Податкова система повинна забезпечувати вилучення економічної ренти на користь усього суспільства.
Використана література:
Основи екологічного права. – Харків, 2000.
Природокористування: в питаннях і відповідях. – К., 2001.