Р Е Ф Е Р А Т
з дисципліни
“Основи економічної теорії”
на тему:
ПІДПРИЄМНИЦТВО І ПІДПРИЄМСТВО
ВСТУП
Вихідною ланкою економіки є підприєм-ства (фірми). Саме вони вирішують пробле-му створення сотень і тисяч видів товарів і послуг для задоволення потреб членів сус-пільства. Ефективна діяльність підпри-ємств визначальною мірою залежить від знань, організаторських здібностей та ініціативи підприємців.
Умовами діяльності підприємств і під-приємців є наявність таких чинників, як інтелектуальний, речовий (фізичний) і при-родний капітал. Результат підприємниць-кої діяльності виявляється у створенні но-вих благ і якостей.
1. СУТНІСТЬ ПІДПРИЄМНИЦТВА УМОВИ
ЙОГО ІСНУВАННЯ
ПОНЯТТЯ «ПІДПРИЄМЕЦЬ» І «ПІДПРИЄМНИЦТВО»
Визначальною умовою переходу до ринку є формування суб'єктів ринкових відносин, у ролі яких виступають підприємці. Підприємництво є необхідною, визначальною рисою ринку, його обо-в'язковим атрибутом. Немає підприємців — немає і ринку, і навпаки.
Поняття «підприємництво» надзвичайно містке. Зумовлено це тим, що в ньому переплітається сукупність економічних, юридич-них, політичних, історичних та психологічних відносин. Уявлення про нього складалося впродовж значного історичного часу, змінювалось під впливом базисних та надбудовчих інституцій, психології людей.
У науковий обіг поняття «підприємець» увів банкір-економіст Р. Кантільйон на початку XVII ст. До підприємців він зараховував людей з нефіксованими прибутками (ремісників, селян), тобто тих, хто був зайнятий економічною діяльністю в умовах нестабільності та непередбаченості цін. Головною рисою підприємця він вважав готовність до ризику.
Вагомий внесок у дослідження підприємництва у XVIII-XIX ст. зробили М. Вебер, В. Зомбарт, Й. Шумпетер, а також Ф. Кене, А. Тюрго, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж. Б. Сей, А. Маршалл.
А. Сміт розглядав підприємця як власника. Саме цим зумовлені Гйого психологія, поведінка в економічному житті. А. Сміт зазначав, що підприємець має на увазі лише свій власний інтерес, переслідує І свою власну вигоду. При цьому він часто дійовіше служить інтере-I сам суспільства, ніж тоді, коли намагається робити це свідомо.
Ураховуючи інтерес, вигоду як невід'ємний атрибут підприємця, не можна лише ним визначати мотиви його діяльності. Адже в умовах ринкового середовища суб'єктів підприємницької діяльності багато, і між ними точиться конкурентна боротьба за кращий результат — прибуток. Одержати його можна лише за умови вибору найбільш ефективного варіанту використання ресурсів, економічного ризику, новаторських ідей. Це спонукає підприємця йти непротореним шля-хом, застосовувати найкращі якості працівника: творчість, сумлінну працю, організаторські здібності. Прагнення проявити себе як осо-бистість у певній сфері діяльності, реалізувати свої ідеї та результа-ти праці, зробити їх надбанням суспільства — це також інтерес підприємця, який відіграє значну роль у житті суспільства, є рушієм його поступу.
Все це і робить підприємця піонером, який веде переду своїй справі, а підприємництво — локомотивом економічного, соціального і культурного розвитку людського суспільства
Свою діяльність підприємець (особливо висококваліфікований) спрямовує на виготовлення не товарів-аналогів, а виробів, що мають якісно нові риси. Зрозуміло, що виробництво їх не може принести підприємцю миттєву віддачу (прибуток). Однак віддача обов'язково виявиться через певний час, коли відбудуться зміни у виробництві, його структурі, а отже, і у потребах суспільства. Причому прибуток, який отримуватиме підприємець, в умовах, що склалися в результаті зазначених перемін, перекриває всі витрати. Через це підприємець переважну частину прибутку, що отримує, направляє у госпо-дарську діяльність, а не на власні потреби.
Поняття «підприємець» часто застосовують як синонім таких понять, як «господар», «бізнесмен». Людину, яка організувала свою справу і веде її, називають саме одним з цих понять. Однак виникає запитання: ким є суб'єкт, що має свою ферму або майстерню, де ви-I робляється певна продукція, реалізація якої дає йому змогу лише безбідно існувати? Чи можна його назвати підприємцем, бізнесме-ном? Якщо так, тоді і великий власник, багатство якого зростає вивисокими темпами, і дрібний товаровиробник, прибутки якого невели-кі,
Рис. 1. Найхарактерніші риси підприємця
а то й на межі банкрутства, — підприємці? Обидва вони, як і всі інші, хто самостійно на свій страх і ризик займаються певною спра-вою, одержуючи від неї певний доход, є господарюючими суб’єктами. Це поняття більш широке і об'ємніше, ніж «підприємець».
Найхарактерніші риси підприємця, які виділяють його серед гос-подарюючих суб'єктів, влучно узагальнив Й. Шумпетер:
1) виготовлення нового блага або нової якості того чи іншого блага;
2) освоєння нового ринку збуту;
3) одержання нового джерела сировини або напівфабрикатів і запровадження нового методу виробництва;
4) здійснення відповідної реорганізації (рис. 1).
Для того щоб здійснювати постійний пошук нових способів комбі-нування ресурсів, потрібно мати відповідні якості: волю і здібності; здатність визначати головні моменти діяльності, «плисти проти течії», долаючи опір соціальних сил; здійснювати вплив на інших результа-тами своєї діяльності, духовною свободою, витратами сил та енергії (рис. 2).
Рис. 2. Якості підприємця
Реальне підприємництво несумісне ні зі спекуляцією, ні з так званим паперовим підприємництвом, що зводиться до концентрації виробництва і капіталу за рахунок придбання, злиття та поглинан-ня, що так характерно для України в період перехідної економіки. На цю проблему свого часу звертав увагу і видатний англійський економіст Дж. М. Кейнс. Спекулянти не завдають шкоди, писав він, якщо вони залишаються бульбашками на поверхні чистого потоку підприємництва. Однак становище стає серйозним, коли перетво-рюється на бульбашку у вирі спекуляції. Коли розширення вироб-ничого капіталу в країні стає побічним продуктом діяльності ігро-вого дому, важко чекати добрих результатів.
Формування високої, економічно ефективної та соціальне відповідальної підприємницької культури є одним з головних завдань, що стоїть перед Україною, визначальною умовою вихо-ду її з економічної кризи.
Справжнє підприємництво можна втілити в життя за умови еко-номічної свободи людини, права вибору діяльності для реалізації своїх потенцій, а