(шкідливих для здоров'я людей). Не випадково експансія світових тютюнових компаній в Україну збіглася з початком активної боротьби з палінням у розвинутих країнах. А в Індії, наприклад, екологи вже кілька років б'ють тривогу через збільшення шкідливих речовин, що викидають в атмосферу хімічні компанії, що належать іноземним інвесторам.
Деякі корпорації викуповують задешево профільні виробництва в країнах, що розвиваються, щоб потім закрити їх, розчистивши ринок для власної продукції. Згадаємо хоча б історію з діяльністю на українських просторах одного зі світових лідерів електротехнічної промисловості.
До того ж перевантажена іноземними інвестиціями країна дуже сильно залежить від міжнародних фінансових і фондових струсів. Такі інвестиційно багаті країни, як Сінгапур, Гонконг, Південна Корея, у 1998 році повною мірою відчули всі принадності інвестиційного “шторму”.
Усі ці ризики необхідно враховувати при плануванні урядом інвестиційної політики. Іноземні інвестиції Україні, дійсно, необхідні, але “зазивати” іноземців треба з врахуванням національної економічної безпеки.
Які перспективи:
Більш за все можуть інвестувати в Україну, звичайно, росіяни. Вони приходять всерйоз і надовго, хоча нерідко і зі скандалами. Західні інвестори не особливо цікавляться нашим ринком. Підтвердження тому — чергове відмовлення США надати нам статус країни з ринковою економікою. До речі, відбулося це почасти через скарги американських інвесторів, що працюють в Україні...
Без істотного “потепління” інвестиційного клімату нові інвестори, швидше за все , до нас не прийдуть. По-перше, усі привабливі галузі вже “забиті” конкурентами, як західними, так і місцевими. Нема рації будувати в Україні, скажімо, нову тютюнову фабрику. По-друге, внутрішній споживчий ринок досить обмежений. Час недорогих інвестиційних проектів, мабуть, вже скінчився. Вкладати ж гроші в “мутне” болото нашої економіки бажаючих не так вже й багато.
Більшість вітчизняних підприємців усе-таки хотіли б бачити портфельного інвестора, щоб зберегти за собою контроль над підприємством. Але він ще довго буде обходити наш ринок стороною.
В уряду у “загашнику” залишилося усього декілька ласих шматочків — приватизація “Укртелекому” і що залишилися обленерго. Другий цікавий для іноземців проект — приватизація й обслуговування газотранспортної системи. Але отримані від іноземців гроші підуть у “скарбницю”, вони для бізнесу малоцікаві.
Непогані перспективи в інвесторів у сільське господарство (якщо буде вирішене питання про продаж землі). Але вкладати гроші в село будуть уже працюючі тут інвестори. Якщо встигнуть, звичайно. Тому що вже через рік з невеликим в Україні почнеться підготовка до президентських виборів, і приплив інвестицій за традицією заморозиться.
Утім, іноземці прекрасно обійдуться і без нас, а гроші вкладуть у ту ж Східну Європу, більшість країн якої з дня на день одержать членство в Європейському Союзі. Там для європейського бізнесу і ризики менші, і надійність вище. Чи будуть інвестувати в Росію і Казахстан, що уже визнані США і Європою країнами з ринковою економікою.
Україна в черговий раз з інвестиціями, швидше за все , “пролетить”, незважаючи на “геополітичне положення і самі родючі чорноземи”.
Цілком можливо, що через це темпи росту промисловості в найближчі два роки можуть істотно знизитися, а заодне зменшиться і приплив валюти в країну. Усе це варто було б врахувати державним чоловікам при підрахунку макропоказників і “верстці” бюджету.
Вітчизняному бізнесу, що орієнтується на іноземні інвестиції, порадимо поки розраховувати більше на власні сили, тому що закордон, швидше за все , найближчим часом не допоможе.
Що заважає іноземцям:
У 1999 році німецька консультативна група спеціально для українського уряду провела опитування 20 іноземних компаній, що працюють в Україні. Ціль — визначити найбільше істотні перешкоди для інвестування в Україну. Інвестори назвали наступні фактори (розташовані починаючи з більш важливих), що заважають їм працювати:
нестабільність правового режиму;
невиконання урядом своїх обіцянок;
сильний державний контроль над економікою;
відсутність підтримки з боку влади;
корупція;
занадто довгі процедури одержання необхідних дозволів.
У 1999 році ЄБРР запропонував керівникам трьох тисяч підприємств Центральної і Східної Європи і СНД оцінити інвестиційний клімат у своїх країнах. З 20 країн, що ввійшли в дослідження, Україна була на передостанньому місці (перед Молдавією) по забезпеченню безпеки власності та захисту прав інвестора.
У 2000 році Український міжнародний центр політичних досліджень запропонував 65 найбільшим іноземним компаніям, що мають в Україні свої представництва, визначити головні перешкоди для інвестування в нашу економіку. Опитані компанії направили в Україну більш $2,0 млрд. прямих іноземних інвестицій.
На думку представників цих компаній, в Україні основними перешкодами для залучення іноземних інвестицій стали (починаючи з більш важливих) наступні:
нестабільність і величезний обсяг державного регулювання;
невизначеність економічного середовища;
корупція;
сильний податковий тиск;
труднощі у визначенні чітких умов одержання права власності;
занижені можливі рівні прибутку;
труднощі в переговорах з урядовими структурами;
нестабільність політичного середовища;
обмеженість матеріальної інфраструктури.
У 2002 році Адміністрація Президента України, Американська торговельна палата, компанія “Ернст енд Янг“, Бюро делегата німецької економіки, Європейська бізнес-асоціація провели анкетне опитування 122 найбільших іноземних інвесторів щодо інвестиційного клімату в Україні.
На думку іноземців, основними перешкодами на шляху поліпшення інвестиційної діяльності в Україні є:
бюрократизм і корупція в місцевих і центральних органах влади;
повільне просування податкової реформи і посилення податкового тиску.
Складні податкові процедури і проблеми зі своєчасним поверненням ПДВ;
складні і незрозумілі ліцензійні, сертифікаційні і митні процедури;
відсутність застави землі і простих процедур викупу землі;
недостатня прозорість процесу приватизації;
недостатній захист прав інтелектуальної власності;
відсутність незалежної судової влади.
Висновки
Що повинен зробити український уряд, щоб до нас прийшов іноземний інвестор:
Створити систему реєстрації бізнесу у вигляді одно етапного процесу;
Зменшити кількість контролюючих органів;
Ліквідувати незаплановані перевірки усіма контролюючими органами. Незаплановані перевірки повинні провадитися лише