Головною умовою визначення пе-ріоду формування інвестиційної стратегії є передбачуваність розвитку економіки в цілому та інвестиційного ринку, зокре-ма. В умовах теперішнього нестабільного (та - на окремих напрямках - не передбачуваного) розвитку економіки країни цей період не може бути надто тривалим та в середньому не може виходити за рамки 3-5 років (для порівняння слід відзначи-ти, що інвестиційна стратегія найбільших компаній країн з розвиненою ринковою економікою розробляється на період 10-15 років).

Однією з умов визначення періоду формування інвестиційної стратегії фір-ми є її галузева приналежність. Результа-ти обстеження окремих компаній США показують, що найбільший період (понад 10 років) характерний для розробки ін-вестиційної стратегії так званими інституційними інвесторами (інвестиційними фондами, інвестиційними компаніями і т. ін.); менший період (5-10 років) харак-терний для компаній та фірм, що здійс-нюють свою діяльність у сфері виробни-цтва засобів виробництва та у видобув-них галузях промисловості; ще більш ко-роткий період (3-5 років) характерний для компаній та фірм, що здійснюють свою діяльність у сфері виробництва спо-живчих товарів, роздрібної торгівлі та по-слуг населенню. Очевидно, і в наших умовах таку галузеву диференціацію се-реднього періоду формування інвестицій-ної стратегії слід вважати доцільною.

Мал. 1.2. Основні етапи процесу формування інвестиційної стратегії підприємства (фірми)

Однією з важливих умов визначен-ня періоду формування інвестиційної стратегії є також розмір підприємства (фірми). Інвестиційна діяльність великих компаній звичайно прогнозується на більш тривалий період.

Формування стратегічних цілей ін-вестиційної діяльності повинно виходити передусім із системи цілей загальної стратегії економічного розвитку. Ці цілі можуть бути сформовані у вигляді забез-печення приросту капіталу; зростання рівня прибутковості інвестицій та суми доходу від інвестиційної діяльності; змін пропорцій у формах реального та фінансового інвестування; змін технологічної та відтворювальної структури капіталь-них вкладень; змін галузевої та регіональ-ної спрямованості інвестиційних програм і т. ін.

Основними критеріями оцінки розробленої інвестиційної стратегії фірми (підприємства) є:

узгодженість інвестиційної стратегії фірми із загальною стратегією її еконо-мічного розвитку;

внутрішня збалансованість інвестицій-ної стратегії;

узгодженість інвестиційної стратегії з зовнішнім середовищем;

можливість реалізації інвестиційної стратегії з урахуванням наявного ресурс-ного потенціалу;

прийнятність рівня ризику, пов'язаного з реалізацією інвестиційної стратегії;

результативність інвестиційної стратегії.

Одним з найефективніших шляхів реалізації стратегічних цілей інвести-ційної діяльності є розробка стратегічної спрямованості інвестиційної діяльності, яка базується на системі цілей цієї діяль-ності. У процесі розробки послідовно ви-значаються: співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах перспек-тивного періоду; галузева та регіональна спрямованість інвестиційної діяльності.

Проблеми інвестування відтворення основних фондів на сучасному етапі

ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА КАПІТАЛЬНЕ БУДІВНИЦТВО НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Розвиток економічного потенціалу та суспільний розвиток у кожній країні, підвищення життєвого рівня населення, поліпшення якості продукції в основно-му залежать від активності інвестиційної політики.

Інвестиційна політика в кожен пе-ріод розвитку суспільства визначається співвідношенням довгострокових вкла-день капіталу в різні галузі економіки та у виробничу сферу всередині країни та за кордоном. Загалом інвестуються промисловість, транспорт, сільське госпо-дарство, житлове будівництво, наука, сис-тема підготовки кадрів та інші сфери життєдіяльності суспільства.

Капітальні вкладення являють со-бою складну економічну категорію вартісних та матеріально-речових факторів, перетворюваних у системі капітального будівництва в основні фонди, що безпосередньо впливають на темпи та характер розвитку сус-пільного виробництва. Вони висту-пають як матеріалізована форма тех-нічного прогресу, найважливіший фак-тор інтенсифікації, підвищення темпів та ефективності розвитку суспільного виробництва.

Вплив капітальних вкладень на сус-пільне виробництво виражається у досяг-ненні високого рівня продуктивності сус-пільної праці, неухильному рості націо-нального прибутку та підвищенні життє-вого рівня населення.

Обсяги та пропорції розподілу капі-тальних вкладень за зазначеними напрям-ками в кожній країні зумовлені в основ-ному рівнем ЇЇ економічного розвитку, У країнах, де накопичено досить потужний виробничий потенціал та створено не-обхідні резервні потужності, існує мож-ливість спрямовувати більшу частку ін-вестицій у невиробниче будівництво. І, навпаки, у країнах, що інтенсивно розви-вають промислове виробництво, більша частина капітальних вкладень використо-вується у сфері виробничого будівництва.

Відповідно до досягнутого рівня розвитку продуктивних сил, у різних краї-нах істотно відрізняється частка валового продукту, що спрямовується у капітальне будівництво. Так, у колишньому СРСР на капітальне будівництво використовува-лось до 10% національного доходу та валового суспільного продукту, в Україні та країнах колишнього РЕВ - 8~12%, у США - 4,2, ФРГ - 7,3, у Франції - 6,8, в Японії - 7,8 валового внутрішнього продукту. Співвідношення інвестицій у виробничому та невиробничому будів-ництві значною мірою характеризується часткою вкладень у житлове будівництво.

Галузева структура капітальних вкладень в Україні у динаміці розвитку характеризується даними, наведеними у табл. 2.1.

2.1. Галузева структура капітальних вкладень в Україні,

%, до підсумку

Як видно з наведених у табл. 2.1. даних, пріоритетним напрямком інвести-цій в Україні на розглянутих етапах роз-витку народного господарства були ка-пітальні вкладення у розвиток промисло-вості, при ігноруванні соціально-еконо-мічних потреб населення.

Підлягає реалізації комплексна про-грама перебудови в капітальному будів-ництві проектно-кошторисної справи на базі широкого використання систем ав-томатизованого проектування, зміцнення матеріально-технічної бази та науково-інформаційних служб проектних органі-зацій. До початку 2000 року рівень авто-матизації проектування повинен був досягти не менше 50%.

Найважливішим напрямком у ін-вестиційній політиці стає здійснення еко-логічних заходів. Щорічні капітальні вкладення в охорону навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів явно недостатні. Від інвестиційної політики залежить і ре-сурсомісткість матеріального виробни-цтва.

На жаль, у наш час інвестиційна по-літика не відображає поки що у належ-ній мірі капітальних заходів з охорони навколишнього середовища. Окрім поси-лення охорони сільськогосподарських угідь, лісових та водних ресурсів, потрібні великі кошти на очисні споруди для захисту водного та повітряного басейнів. Абсолютно ясно, що нарощування капі-тальних вкладень в екологічні заходи повинно у перспективі зростати.

У кінцевому підсумку у сфері еконо-міки України будуть встановлені такі пропорції інвестицій у галузевому, відтворювальному,