Мультипроекти - це проекти, здійсню-вані в організаціях та підприємствах (фірмах). Вони пов'язані з визначеною концепцією та напрямком стратегічного розвитку організацій і підприємств (фірм) на перетворення їх у прибуткові, фінансово стійкі, ефективно функціоную-чі фірми та компанії.

Монопроекти - це різні інвестиційні, інноваційні та інші проекти, що мають визначену мету та обмеження у фінан-сах, ресурсах, часі, якості та потребують створення єдиної проектної команди. За-лежно від змісту виділяють технічні, ор-ганізаційні, економічні, соціальні, змішані проекти.

Таблиця 2.2. Класифікація інвестиційних проектів за нормою прибутку

№

л. /п. |

Тип капітальних вкладень |

Мінімальна

(порогова) норма

прибутку, %

1 |

Вимушені капітальні вкладення, здійснювані з метою підвищення

надійності виробництва та техніки безпеки, спрямовані на

виконання вимог щодо збереження нав-колишнього середовища

згідно з новими законодав-чими актами у цій сфері та враховуючі

інші елементи державного регулювання |

Вимоги до норми

прибутку відсутні

2 |

Вкладення з метою збереження позицій на ринку

(підтримання сталого рівня виробництва) |

6

3 |

Вкладення в оновлення основних виробничих фондів

(підтримання безперервної діяльності) |

12

4 |

Вкладення з метою економії поточних витрат

(скорочення витрат) |

15

5 |

Вкладення з метою збільшення доходів

(розширення діяльності, збільшення виробничої потужності) |

20

6 |

Ризикові капітальні вкладення (нове будівництво,

впровадження нових технологій) |

25-30

Ця класифікація є складовим еле-ментом управління інвестиційним проце-сом корпорації. Важливу роль в інвес-тиційній політиці відіграє і часовий роз-поділ прибутку, коли залежно від фінан-сового становища корпорації у різні пе-ріоди керівництво задає різні норми при-бутку. У цих цілях розробляються дов-гострокові плани капітальних вкладень для використання прибутку, нагромадже-ного у сприятливі періоди, в менш спри-ятливих умовах (для компенсації капі-тальних вкладень з низьким прибутком).

Норма прибутку від інвестицій різ-них класів проектів може коливатись залежно від можливості доступу корпо-рації до вигідних об'єктів протягом різ-них періодів. Тому встановлюються межі коливання норми прибутку. Нижня ме-жа - це той мінімальний рівень, нижче якого норма прибутку не повинна падати, незалежно від того, який очікуваний об-сяг прибутку від проекту та які фінансові ресурси корпорації. Окрім мінімальної норми прибутку, звичайно встановлюєть-ся на досить тривалий період (5-10 ро-ків) також стандартна (нормальна) норма прибутку, прийнятна для корпорації.

Мінімальна норма прибутку, вказа-на у таблиці 2.2., розраховується виходя-чи з рівня прибутковості цінних паперів, ставок по довгостроковому кредиту і т. ін., оскільки вкладення інвестицій у цінні папери, банківські операції є альтернати-вою інвестиційних проектів виробничо-го характеру.

Необхідно зазначити, що мінімаль-на норма прибутку зростає зі збільшен-ням ступеня інвестиційного ризику та може сягати дуже високого рівня для вен-чурних (ризикових) проектів (25% і більше).

Окрім наведених елементів, еконо-мічний механізм повинен, по можливості, враховувати також екологічні та соціаль-ні вимоги й одночасно передбачати сис-тему субсидій, цільових дотацій, штраф-них санкцій, покликаних відігравати сти-мулюючу або стримуючу роль для тих чи інших видів інвестицій.

Міжнародний рух капіталів та інвестицій

Форми міжнародного руху капіталів та інвестицій

Міжнародний рух капіталів – це розміщення та функціонування капіталу за кордоном, передусім з метою цього самозростання, хоч і не тільки для цього. У цьому значенні слово “капітал” вживається у множині, щоб підкреслити, що рух капіталу між сторонами не однобічний і що в цьому русі бере участь капітал найрізноманітніших форм та видів.

Класификация форм міжнародного руху капіталів відображає різні боки цього процесу. Капітали вивозяться, ввозяться та функціонують за кордоном:

У формі приватного та державного капіталів, залежно від того, вивозиться він приватними чи державними організаціями та компаніями.

У грошовій та товарній формах. Вивозом капіталу можуть бути машини та обладнання, патенти та “ноу-хау”, якщо вони вивозяться за кордон як вклад у статутний капітал фірми, що там утворюється чи купується. Іншим прикладом можуть бути товарні кредити.

У короткостроковій та довгостроковій формах.

У позиковій та підприємницькій формах. Капітал у позиковій формі приносить його власникові доход переважно у вигляді відсотка по вкладах, позиках та кредитах. Капітал у підприємницькій формі приносить доход переважно у вигляді прибутку.

Обсяг функціонуючого за кордоном капіталу величезний. Тільки обсяг накопичених у світі прямих інвестицій до 1993 р. становив 2,0 трлн. дол.

Постсоціалістичні, соціалістичні країни та країни, що розвиваються, навіть такі великі, як Росія, Китай, Індія, Україна, є другорядними учасниками міжнародного руху капіталів. Ввезення капіталу помітно росте тільки у найбільш динамічних (Сінгапур, Таїланд, Китай, Турція) та найбільш перспективних з них (Росія, Туркменистан, Узбекистан, Україна).

Центр ООН по транснаціональних корпораціях виділяє чотири найбільш типові у світі випадки прямих капіталовкладень, пов`язаних з організацією виробництва товарів та послуг у зарубіжній країні:

Підприємницька діяльність за кордоном здійснюється тому, що ввезення деяких товарів та послуг у зарубіжну країну неможливе або ускладнене через різні обмеження або через властивості цих товарів і особливо послуг (де часто єдиний спосіб продати послугу покупцеві – це надати послугу на місці).

Торгівля з іншою країну ведеться без істотних обмежень, проте виробництво товарів та послуг на місці виявляється дешевшим, ефективнішим способом обслуговування цього зарубіжного ринку, наприклад, через економію на транспортних витратах.

Країна прикладення підприємницького капіталу виявляється найдешевшим місцем виробництва товарів та послуг для їх поставки на світовий ринок, включаючи й ринки країни походження інвестицій.

Замість нарощування виробництва на батьківщині з метою подальшого експорту виробництво налагоджується за кордоном передусім з тієї причини, що для деяких видів продукції, особливо технічно складних, важливі післяпродажне ослуговування, консультаційні та інші послуги, які потребують постійної присутності виробника на ринку. У цьому випадку мати власне виробництво в зарубіжній країні виявляється більш вигідно, ніж організувати там чисто збутову фірму, і, тим паче, ніж збувати продукцію через посередників.

В Україні до цього часу основною формою участі іноземного капіталу в