телекомунікації, ділову інфраструктуру (офіси, ділові центри, банки даних та інші об'єкти) та побутовий сервіс. Без цього практично неможливі перехід до повно-цінного ринку та широкий розвиток між-народної інвестиційної діяльності. Розви-ток цієї сфери не тільки актуальний, але й досить привабливий для зарубіжних інвесторів, оскільки в ній, як правило, у відносно короткі строки окупаються початкові затрати й одночасно створюєть-ся сприятлива матеріальна основа для по-дальшої ділової активності іноземного ка-піталу. Акцент на коротких строках окуп-ності початкових витрат при розгляді пріоритетів іноземного інвестування про-диктований відомими причинами. Сьогод-ні, як ніколи, потрібна швидка віддача від вкладених коштів з тим, щоб максималь-но сприяти найшвидшому виходу еко-номіки з кризового стану. У той же час це буде піднімати авторитет міжнарод-ної інвестиційної співпраці на території СНД. Поруч із зазначеними сферами, зо-нами та об'єктами для пріоритетного за-лучення іноземного капіталу все більшо-го значення та актуальності набувають екологічні проблеми національного, ре-гіонального та глобального характеру. Інвестиції формують виробничий потенціал на новій науково-технічній базі й зумовлюють конкурентні позиції на сві-тових ринках. При цьому далеко не ос-танню роль для багатьох держав, особли-во тих, що вириваються з економічного та соціального неблагополуччя, відіграє залучення іноземного капіталу у вигляді прямих капіталовкладень, портфельних інвестицій та інших активів.
Особливу роль в активізації інвес-тиційної діяльності повинно мати страху-вання інвестицій від некомерційних ризи-ків. Важливим кроком у цьому напрямку стане приєднання України до Багатосто-роннього агентства по гарантіях інвести-ціям (БІГА), що здійснює їх страхування від політичних та інших некомерційних ризиків. Капітал, що інвестується в Ук-раїну, зможе застрахуватись від ризику громадянської війни та експропріації, втрат від переведення української гривні в іншу валюту, від недотримання українським урядом узятих зобов'язань. Гарантії БІГА поширюються на прямі та портфельні інвестиції, середньо- та довго-строкові позики.
Для забезпечення доступу інозем-них інвесторів до інформації про стано-вище на українському ринку інвестицій необхідне створення державного інфор-маційного центру сприяння інвестиціям, що формує банк пропозицій української сторони щодо об'єктів інвестування. Створення такого банку даних особливо важливе для регіонів, яким самостійний пошук зарубіжного інвестора не під силу через нерозвиненість їх ділової інфра-структури.
Залишається невирішеною пробле-ма забезпечення зарубіжних інвесторів інформацією про чинне стосовно інозем-них інвестицій законодавство. Тексти за-конів та інструкцій недосяжні для озна-йомлення. Практично немає єдиного під-ходу до статусу та відміни попередніх законів, тому важко визначити, які зако-ни зберігають чинність, а які були ану-льовані. Щоб дати зарубіжним інвесто-рам уявлення про правовий режим в Україні стосовно іноземного капіталу, по-трібно організувати регулярний випуск бюлетеня, що містить відповідну інфор-мацію кількома мовами.
В Україні інвестиції можуть здійсню-ватись шляхом:
створення підприємств з пайовою учас-тю іноземного капіталу (спільних підпри-ємств);
створення підприємств, цілком належ-них іноземним інвесторам, їх філіалів;
придбання іноземним інвестором у власність підприємств, майнових комп-лексів, будівель, споруд, паїв участі в під-приємствах, акцій, облігацій та інших цін-них паперів;
придбання прав користування землею та іншими природними ресурсами, а та-кож інших майнових прав;
надання позик, кредитів, майна та май-нових прав і т. ін.
Однак, незважаючи на всі зусилля (або, швидше, заклики) державних орга-нів, притік підприємницького капіталу в Україну невеликий.
Проблема полягає у стимулюванні ефективного притоку іноземного капіта-лу. У зв'язку з цим постає два питання: по-перше, у які сфери притік має бути обмежений, і, по-друге, у які галузі та в яких формах слід насамперед його залу-чати.
Україна дуже зацікавлена у прито-ці прямих інвестицій, оскільки вони не збільшують зовнішній борг (а навпаки, сприяють одержанню коштів для його погашення), забезпечують ефективну ін-теграцію національної економіки у світо-ву завдяки виробничій та науково-тех-нічній кооперації, слугують джерелом ка-піталовкладень, причому у формі сучас-них засобів виробництва, залучають віт-чизняних підприємців до передового гос-подарчого досвіду.
На наш погляд, іноземний капітал може мати доступ у всі сфери економіки (за винятком тих, що перебувають у дер-жавній монополії) без шкоди для націо-нальних інтересів. Галузеві обмеження повинні поширюватись тільки на притік прямих інвестицій у галузі, пов'язані з безпосередньою експлуатацією націо-нальних природних ресурсів (наприклад, трубопроводи, видобувні галузі, придбан-ня у власність землі), у виробничу інфра-структуру (енергомережі, дороги і т.ін.), телекомунікаційний та супутниковий зв'язок, галузі ВПК.
Зарубіжний капітал у формі підпри-ємств із 100-відсотковою іноземною участю доцільно залучати у виробництво та переробку сільськогосподарської про-дукції, виробництво будівельних матеріа-лів, будівництво (у тому числі житлове), для випуску товарів народного спожи-вання, у розвиток ділової інфраструктури. Через спільні підприємства Україна могла б отримати доступ до нових техно-логій, їх формування доцільно в тих самих галузях, що й підприємств зі 100-відсотковою іноземною участю, а також у галузі наукомістких виробництв, при приватизації оборонних підприємств, що підлягають конверсії, та у сферах діяльнос-ті, які ми називаємо "екологозберігаючими".
Притік портфельних інвестицій слід стимулювати у всі галузі економіки. Во-ни забезпечують притік фінансових ре-сурсів без втрати контролю української сторони над об'єктом інвестування. Це перевага для країни, насамперед, такої, що пов'язана з видобуванням ресурсів надр. Проте сьогодні залученню портфельних іноземних інвестицій приділяється мало уваги, й їх в Україні практично немає.
По даним державної комісії по цінним паперам та фондовому ринку , сьогодні в Україні функціонують 35,5 тис. суб`єктів підприємницької діяльності, які мають акціонерну форму власності. На початок 1999р. загальний об`єм емісій акцій, зареєстрованих Комісією, складав 24,264 млрд. грн., у тому числі в 1997р.- 9,87 млрд. грн. Та в 1998р. – 12,24 млрд. грн. Проте із загального об`єму випуску акцій лише 21% складає частку реально залучених коштів, інші 79% - емісія прі проведенні корпоратизації, акціюванні державних підприємств та зростанні статутного фонду підприємства в результаті індексації основних фондів. Тобто і