компанії орієнтуються на обслуговування підприємств певної галузі. Багато в чому галузеві лізингові компанії орієнтуються на підпримку держави. Лізингові компанії – дочірні підприємства різних торгових домів, фірм-виробників, а також створені приватними особами, не маючи доступу до достатніх фінансових ресурсів, укладають мало лізингових угод. Ряд іноземних фірм-виробників (в основному це стосується ринку великих вантажних автомобілів) використовують лізинг в якості інструмента збуту продукції. Лізингові угоди, укладені ними, звичайно передбачають участь українського банку, прийнятного для іноземної фірми, який дає гарантію за свого клієнта — кінцевого лізингоодержувача.
Попит на ринку лізингу забезпечуть в першу чергу підприємці всіх галузей народного господарства, а також окремі громадяни. Споживачі лізингових послуг мають відповідати наступним вимогам: забезпечувати високу норму та масу прибутку, мати достатню професійну та економічну підготовку та надійні гарантії платоспроможності.
Аналіз поведінки орендарів в різних господарських ситуаціях, мотивів їхніх дій та цілей, які вони ставлять, дозволяє попередньо виявити два типи лізингоодержувачів:
Перший тип — це підприємці, які за допомогою лізингу намагаються досягти декількох цілей: отримати високий доход, затвердитися у суспільстві як самостійна вільна особистість, створити комфортні умови життя та побуту.
Другий тип — це люди, які не мають достатнього стартового капіталу. Вони прагнуть отримати максимум прибутку за рахунок нарощування об’ємів виробництва, вводять жорсткий режим економії, мало піклуються про умови праці та побуту, добиваються своєї мети в основному важкою виснажливою працею.
Посередники — професійні учасники лізингових операцій, виступають в якості:
представника клієнта перед іншими учасниками лізингових відносин;
самостійного суб’єкту угод з постачальниками, який купує у них устаткування у власність з метою подальшої реалізації іншим клієнтам.
Серед посередників, що приймають участь в лізингових угодах, виділяються ряд професійно спеціалізованих підприємців з різноманітним колом прав та обов’язків (схема 1).
Посередники — це особи, які представляють інтереси товаровиробника та споживача, а нерідко і діють від їхнього імені. Вони сприяють підвищенню ефективності роботи виробників, оскільки дозволяють їм зосередитися на самому процесі виробництва, передаючи функції просунення товару посереднику. Крім того, включення посередників до лізингових операцій істотно скорочує строк обертання капіталу і, як наслідок, підвищує доходність виробництва.
В складних лізингових операціях приймає участь велика кількість юридичних осіб на боці позикодавців, лізингодавців, постачальників та орендаторів, так як в угоду включаються різноманітні посередники (брокерські фірми, страхові та трастові компанії тощо).
Коли ж постачальником та лізингодавцем виступає одна і та ж особа, то склад учасників угоди скорочується до мінімуму — до двох осіб. В таких випадках лізинговими операціями займаються спеціальні філіали чи дочірні фірми підприємства-виробника устаткування (машин) чи його структурні підрозділи, які займаються просуненням своїх товарів на ринку за допомогою лізингу.
Схема 1.
Професійні підприємці — посередники лізингових угод.
№ | Суб’єкт | Характеристика, права і обов’язки
1 | Дистриб’ютор (оптовик) |
Діє цілковито від свого імені на основі незалежних відносин як з виробниками, так і з покупцями лізингового майна
Встановлює ціни, вивчає ринок, надає сервісні послуги
2 | Ділер |
Дрібний незалежний підприємець, який за свій рахунок купує необхідне устаткування та продає споживачам, може приймати участь в рекламі та сервісному обслуговуванні техніки
3 | Брокер |
Діє за дорученням та за рахунок клієнтів
Зводить зацікавлені сторони, проте ризик на себе не бере
4 | Комісіонер |
Укладає угоди від свого імені, але за рахунок комітента (клієнта)
Відповідає за збитки, якщо перевищує свої повноваження
5 | Маклер |
Підбирає та зводить зацікавлені сторони для угоди, проте сам в ній участі не приймає
Без офіційного схвалення сторін не може укладати угоди
6 | Консигнатор |
Отримує у виробників устаткування (майно) на умовах комісії та організує збут за цінами, не нижчими за встановлені продавцем
Право власності на майно залишається за постачальником
7 | Довірений (представник) |
Укладає угоди від імені і за дорученням своєї фірми
Діє в межах, встановлених в договорі-дорученні повноважень
8 | Агент виробника (споживача) |
Діє за рахунок і від імені клієнта на певній території
Повноваження має не на одну певну угоду, а на узгоджений строк
9 | Комівояжер |
Не тільки продає, а й доставляє об’єкт лізингу споживачу
10 | Посилторговець |
Роз’їздний представник фірми
Реалізовує лізингове майно шляхом розсилання каталогів потенційним покупцям-орендарям
11 | Консультант |
Проводить дослідження в ділових колах з оплатою в відсотках від угод
Не бере участі в доходах і не дає гарантії замовнику
2.3. Види лізингу
Ринок лізингових послуг характеризується багатоманітністю форм лізингу, моделей лізингових контрактів та юридичних норм, які регулюють лізингові операції.
Під час виділення видів лізингу виходять передусім з ознак їх класифікації, які характеризують відношення до орендованого майна, тип фінансування лізингової операції, тип лізингового майна, склад учасників лізингової угоди, ступінь окупності лізингового майна, сектор ринку, де проводяться лізингові операції, відношення до податкових, митних та амортизаційних пільг та преференцій, порядок лізингових платежів Чекмарева Е. “Лизинговый бизнес”, Москва, “Экономика”, 1993 год, стр. 58.
У відношенні до орендованого майна (чи по об’єму обслуговування) лізинг поділяється на:
Чистий (net leasing), коли всі витрати по обслуговуванню майна приймає на себе лізингоодержувач. При цьому лізингоодержувач переказує лізингодавцю чисті, або нетто, платежі. Більшість послуг на вітчизняному лізинговому ринку устаткування є чистими.
Повний, або, як його ще називають "мокрий" лізинг (wet leasing), коли лізингодавець приймає на себе всі витрати по обслуговуванню майна. Його використовують, як правило, самі виробники устаткування. За вартістю повний лізинг один з найдорожчих, так як у лізингодавця збільшуються витрати на технічне обслуговування, супроводження кваліфікованим персоналом, ремонт, постачання необхідної сировини та комплектуючих виробів тощо
Частковий (з частковим набором послуг), коли на лізингодавця покладаються лише окремі функції з обслуговування