Отже?

Фактороінтенсивність визначає відносні затрати факторів виробництва на створення певного товару.

Факторонасиченість визначає відносну забезпеченість країни факторами виробництва.

Згідно з теорією співвідношення факторів виробництва Хеккшера-Оліна різниця у відносних цінах на товари у різних країнах , отже, торгівля між ними пояснюється різною відносною подільністю країн факторами виробництва. Кожна країна експортує ті товари, для виробництва яких вона має надлишкові фактори виробництва, та імпортує ті товари, щодо яких у неї відносна нестача факторів виробництва.

У 1948 р. американський економіст Пол Самуельсон довів теорію вирівнювання цін на фактори виробництва (Faktor Price Egualization Theorem), яка отримала назву теореми Хекшера-Оліна-Скмуельсона – міжнародна торгівля приводить до вирівнювання абсолютних та відносних цін на гомогенні фактори виробництва у країнах, що торгують.

Гомогенний капітал – це капітал, який має однакові продуктивність та ризикованість; гомогенна праця – це праця з однаковим рівнем підготовки, освіти та продуктивності; гомогенні землі – це землі з однаковою родючістю, станом ґрунтів тощо, Для доведення теореми про вирівнювання відносних цін на фактори виробництва скористуємося графіком.

(Р1/Р2)

D

E

F

О П Р Ш ц.к

Рис. 1.4. Вирівнювання відносних цін на фактори виробництва.

Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва базується на тих самих припущеннях, що і теорія Хекшера-Оліна. Відповідно до вихідних умов ціна праці (w), виражена через ціну капітул (r), - відносна ціна праці як фактора виробництва (w/r) – відкладена на горизонтальній осі, а ціна товару 1, виражена через ціну товару 2, - відносна ціна товару 1 (Р1/Р2) – на вертикальній осі.

За відсутності торгівлі відносна ціна праці як фктоора виробництва у країні 1 становить ОG, а у країні 2-ОІ.

Відповідно відносна ціна товару 1 у країні 1 дорівнює OF, а у країні 2-OD. До початку торгівлі ринкова рівновага у країні 1 досягається у точці А, а у країні 2 – у точці В.

Оскільки співвідношення (w/r) до початку торгівлі менше для країни 1 та більше для країни 2, це означає, що країна 1 має відносну перевагу у виробництві працемісткого товару 1, а країна 2 – у виробництві капіталомісткого товару 2.

Внаслідок міжнародної торгівлі країна 1 починає спеціалізуватися на виробництві працемісткого товару 1, і тому відносний попит на працю в цій країні буде зростати, що, своєю чергою. Призведе до зростання відносної ціни праці (w/r), а це – до зростання відносної ціни (Р1/Р2) товару 1 у цій країні.

Оскільки країна 2 буде спеціалізуватися на виробництві капіталомісткого товару 2, відносний попит на капітал у цій країні буде зростати, що призведе до зростання відносної ціни капіталу (r/w) або, що те ж саме, до падіння відносної ціни праці (w/r). Це своєю чергою, призведе до зростання відносної ціни (Р2/Р1) товару 2 у цій країні або, інакше, до падіння відносної ціни (Р1/Р2) товару 1.

Точка А та В починають переміщатись назустріч одна одній доти, поки не зливаються у точці С, у якій відносна ціна товару 1 в обох країнах збалансується у точці Е, що призведе до вирівнювання в обох країнах відносної ціни праці, витраченої на його виробництво, у точці Н.

Отже, вирівнювання в результаті міжнародної торгівлі відносних цін на товари (або досягнення відносною ціною на товар рівноважного стану) приводить до вирівнювання відносних цін і на фактори виробництва, за допомогою яких ці товари були вироблені.

Доведення цієї ж теореми стосовно абсолютних цін на фактори виробництва передбачає, що міжнародна торгівля вирівнює абсолютний рівень зарплат, які виплачуються за однакові види праці, та % ставки, яка виплачується на однаковий тип капіталу в країнах, що торгують.

Недоліки теорії Хекшера-Оліна та теореми Хекшера-Оліна-Самуальсона виплачують із припущень, на яких вони базуються:

Два товари продукуються в обох країнах. Але відмінності у факторах виробництва, необхідних для створення цих товарів, можуть бути настільки значними, що їх відносна ціна не буде зрівноважуватись.

Технологія у країнах, що торгують, однакова. Але країна, яка володіє досконалішою технологією, може мати одночасно і вищу відносну ціну праці, і вищу відносну ціну капіталу порівняно з країною, в якої технологія примітивніша.

Існує абсолютна внутрішня мобільність факторів виробництва та товарів. Але цього фактично немає через природні (транспортні витрати) та штучні (прописка, реєстрація) перешкоди, які створюються на шляху міжгалузевого руху факторів виробництва та товарів.

Міжнародний рух факторів виробництва відсутній. Теорії не враховують постійні динамічні коливання у забезпеченості країн факторами виробництва, такими як міграція робочої сили, міжнародний рух капіталу, торгівля технологією, які характерною рисою сучасної міжнародної економіки.

Теорема вирівнювання цін на фактори виробництва описує повністю статичний світ, враховуючи фактори, що впливають на макроекономічну рівновагу в певний момент.

Теорема не враховує, що абсолютні розміри факторів виробництва різні у різних країнах, і тому абсолютні розміри доходів на капітал будуть більші у тій країні, у якій капіталу більше, ніж у тій, у якій його менше.

До переваг теорії різної відносної забезпеченості факторами виробництва, що складається із 2-х взаємозв’язаних теорем – теореми Хедера-Оліна та теореми Хекшера-Оліна-Самуельсона, належить те, що вона є важливим інструментом аналізу міжнародної економіки, який ілюструє та доводить принцип загальної рівноваги, якому повинен підпорядковуватись економічний розвиток.

Неокласична концепція Хекшера-Оліна виявилася зручною для пояснення причин розвитку торгівлі між метрополіями та колоніями, коли в обмін на сировинні товари, які надходили у розвинені країні, назад вивозились машини, обладнання, капітал.

Концепція Хекшера-Оліна використовувалася для пояснення переваг країн у експорті окремих видів продукції в