Кейнсіанська політика – регулювання сукупного попиту з допомогою фіскального (бюджетно-податкової) і кредитно-грошового впливу.

При спаді виробництва кейсіанці рекомендують:

а)збільшити державні розходи на закупку товарів і послуг, щоб компенсувати недостатній попит, не боячись при цьому дефіциту бюджету і інфляції.

б)зменшити податкові ставки на особисті доходи і на прибуток, щоб стимулювати інвестиції.

в)державі створювати робочі місця.

г)впливати на норму банківського проценту з метою більш дешевого кредитування і розширення інвестицій.

При піднесенні виробництва зробити навпаки а, б, в, г.

В економічній літератур Кейнса звали людиною, яка відкрила дорогу капіталізму в ХХ ст.. Його політика широко практикувалась після ІІ-ї світової війни, внаслідок чого економіка швидко ожила. В 60 р. ХХ ст.. після надмірного дефіциту бюджету в конкретних країнах на озброєння (холодна війна) Кейнсіанські методи регулювання стали критикувати.

3.Монетаризм і регулювання сукупного попиту. Мільтон Фрідмен і його школа.

В 70-х роках причиною інфляції і зниження темпів росту економіки почали вважати втручання держави.

На чолі наступу на кейсіанство стала чикагська школа, лідером якої був Мільтон Фрідмен. Головна ідея його теорії: тільки гроші мають значення, все залежить від кількості грошової маси в країні. Головне, по Фрідмену: державі не втручатись у стихійний механізм ринку, механізм цін. Важливою функцією ціни є передача інфляції, щоб вона своєчасно поступила до того, хто її може використати. Цінова система вирішує це автоматично.

На думку Фрідмена, ринковий механізм не тільки найкращим способом розприділяє ресурси між галузями, але й роз приділяє доходи між власниками ресурсів: землі, капітальних споруд, людського капітул. Одні наслідують від батьків капітальні блага, інші – своїми здібностями, кожний діє у відповідності з тим, що має, і багато залежить від того, як примінити свої здібності чи свій капітал. Держава по Фрідмену, мінімально повинна втручатися в економічну і соціальну сферу, хіба тільки контролювати пропозицію грошей, щоб не допустити різких спадів в кількості готівки і кредитних грошей, тоді стабільність економічного розвитку буде забезпечена. Монетарна концепція особливо ефективна у боротьбі з інфляцією при невеликому спаді.

Правила монетаристів грошовішої політики.

Постійно підтримувати темпи росту грошової маси. Вони повинні бути достатньо низькими, щоб не допустити значної інфляції від 2,5 до 8%. Нижче цих границь може пройти скорочення виробництва.

Ця концепція стала використовуватися на початку 80-х років ХХ ст. в усіх розвинутих країнах.

У 80-х роках політика моніторингу проводилась особливо у США і Великобританії. З ростом безробіття і економічними спадами, скороченням розходів на соціальну програму населення, ростом дефіциту бюджету виявилась, що грошова політика здатна позитивно впливати на економіку під час невеликих спадів.

Монетаризм в умовах України на початку 90-х р.

Грошове регулювання можливе лише при наявності розвинутого ринку і її структури та ринкових інститутів: банки, біржовий і не біржовий ринок, різні засоби платежів (готівка, чеки, депозити, векселя), ринок капіталу, курс валюти і ін.

В Україні, де цього немає в достатньому розвитку, монетаризм не дасть результатів, так як монетарне регулювання – це пряме обмеження платоспроможності господарств, штучно доводячи їх до банкрутства.

Навіть у високого розвинутих капіталістичних країнах, які володіють сильними важелями саморегулювання і то існує обмежений діапазон переміщення його – в основному, для боротьби з інформацією при умові відсутності глибокого спаду економіки і падіння курсу національної валюти. З 1991 – 1995 р. в Україні спад виробництва перевершив більшу половину. У багатьох підприємствах це привело до технологічного розпаду. Цьому посприяли романтики монетаризму.

4.Критика фіскальної монетарної політики.

Як фіскальні важелі, так і немонетарні на ділі вимагають серйозного і глибокого погодження із компетентними економістами і прийняття необхідних законів, причому своєчасних. Часто приймаються рішення не для людей, а вигоди окремих або невеликої групи людей, які при керівництві.

Грошова концепція – це стійкий попит на гроші і постійність швидкості грошового обігу.

В дійсності такої стійкості ні короткотермінової, ні довготермінової в Україні не було. Швидкість грошей в обороті різко змінювалась, особливо в умовах інфляції (наша дійсність 1991-95 р.р.), тому монетаристські заходи не завжди дають результати.

5.Теорія регулювання пропозицій.

Кейнсіанці і монетаристи виходять з необхідності контролю за сукупним попитом. В 70 р. ХХ ст., щоб вирішити проблему макроекономічної рівноваги, з’являється теорія регулювання через сукупну пропозицію. Ідея: буде пропозиція – буде попит. Мотиви і стимули:

а)зниження податків;

б)доступність кредитів;

в)захист державною прав власника.

Розвиток економіки, згідно концепції пропозиції, залежить також від того, як справно держава справляється з регулюванням вищесказаних правил.

Фактично потрібно регулювати безпосередньо виробництво. Для цього потрібно значних капіталовкладень. А для того, щоб це підтримати необхідно:

а) різко збільшити пільги на інвестований капітал, амортвідрахування, державні інвестиції, особливо у галузях, де працює велика кількість людей (будівництво, промисловість, що орієнтована на експорт, сільське господарство), а також сприяти розвитку малого бізнесу. В цьому не зникає роль держави.

6.Індивідуальна політика і планування. В Леонтьєв і його праці.

Не можна сказати, що кожна країна обмежується вибором одного із 3-х способів регулювання економіки. Більшість з них здійснюють свою політику у відповідності з конкретною економічною ситуацією і національними особливостями.

Японська політика передбачає:

виділення пріоритетних галузей для їх розвитку, продукція яких могла б конкурувати на світовому ринку.

допомога держави пріоритетним галузям.

допомога держави непріоритетним галузям в їх модернізації і підготовці кадрів.

Японія – єдина країна, яка найсильніше і найбільше поєднує підприємництво приватне з державним плануванням.

Франція є світовим прикладом успішного державного планування. Ключеві галузі промисловості (транспорт, енергетика. добувна промисловість) є державною власністю. У Франції