Підіб'ємо підсумок, спробувавши представити, який повинна бути в ідеалі фондова біржа.

Вимоги до біржі як до форми організації фондової торгівлі можна сформулювати в такий спосіб: по-перше, вона повинна забезпечувати визначення курсу цінних паперів тільки під впливом попиту та пропозиції і надійно обгороджувати курс від впливу тих, хто намагається маніпулювати їм, спотворюючи курс до своєї вигоди. По-друге, між ціною продавця і ціною покупця в звичайному випадку не повинне бути великого розриву - інакше процес висновку угод гальмується. По-третє, повинні підтримуватися плавність і поступовість у зміні курсів, процес утворення курсів повинний запобігати раптові різкі стрибки.

IV Біржова торгівля облігаціями.

На розвитих фондових ринках біржова торгівля облігаціями, як правило, невелика по обсязі. Сучасні біржі виконують для облігацій головним чином представницькі функції: норми,установлювані державою для інвестиційних операцій інституціональних інвесторів, забороняють багатьом з них здобувати облігації, що не котируються на який-небудь з фондових бірж. Оскільки зараз важко знайти емітента, що не розраховує на покупку його облігацій інституціональними інвесторами, зовсім не дивно, що абсолютна більшість емітентів справно йде на біржу з проханням прийняти облігації до котирування.

Здавалося б, раз вуж облігації котируються на біржі, те й угоди з ними доцільно проводити в торговому залі. Адже у свій час біржова торгівля цінними паперами починалася саме з облігацій. Висновок угод на біржі здається тим більше виправданим, що в торгівлі облігаціями найбільш активні фірми, що входять у число найбільш великих і впливових членів біржі.

І все-таки угоди з облігаціями відбуваються головним чином у позабіржовому обороті. Головна причина укладається в тім, що динаміка ринкових цін облігацій більш передбачувана, менш піддана сильним і раптовим коливанням, чим у випадку акцій. Ніж нестійкіше курс біржового товару, тим сильніше виявляється в біржовиків "стадний інстинкт", тим охотнее збиваються вони в біржову юрбу, що уособлює концентрацію попиту та пропозиції. Якщо і далі використовувати образ біржової юрби ,то з його допомогою можна проілюструвати друга властивість біржової торгівлі - здатність переробляти великий потік доручень на купівлю-продаж цінних паперів. Дійсно, у біржовій юрбі замовлення на проведення угод швидко розчиняються - взаємодія зацікавлених сторін протікає динамічно, сама атмосфера сприяє висновку угод, і тому біржова юрба здатна пропустити через себе безліч угод.

Торговий зал біржі - місце збору біржової юрби. Для торгівлі облігаціями обоє властивості таких збор - концентрувати попит та пропозиція і переробляти великий потік угод - де вимагаються. По-перше, у силу характеру облігацій як біржового товару задачу встановлення їхньої ринкової ціни можуть брати на себе дилери, що досить добре представляють собі співвідношення попиту та пропозиції. Занурюватися в біржову юрбу необхідності немає. По-друге, темп торгівлі облігаціями неспішний, його не порівняти з виром акцій. Облігації набагато рідше акцій переходять з рук у руки.

V Оформлення біржових угод.

Якщо спочатку найбільш загадковим із происходящего на біржі здається сам процес висновку угод (і дійсно, укладаються вони в гаморі біржової юрби, біржовики обмінюються якимись неприємними знаками і т.д.), то при більш близькому знайомстві з фондовим ринком не менше дивує інша його сторона - процес доведення ув'язнених у торговому залі угод до кінця, тобто переклад грошей продавцю і доставка паперів покупцю. Адже на Нью-Йоркській фондовій біржі укладаються угоди на багато мільйонів акцій у день, а часом і кілька сотень мільйонів!

Спробуємо обрисувати головні принципи, на яких побудований існуючий нині механізм оформлення біржових угод. Насамперед необхідно виділити обов'язковість наявності клірингової палати і центрального депозитарію, у якому зберігаються багато хто із сертифікатів акцій, що котируються на Нью-Йоркській фондовій біржі.

Клірингова палата вирішує дві головні задачі: звірення інформації , подаваної членами біржі про заключенных них за день угодах; змикання початкової і кінцевої ланок у ланцюгах, по яких ті самі акції переходили з рук у руки протягом біржового дня. Порядок звірення наступний: за підсумками дня кожний з біржовиків подає в клірингову палату повний перелік всіх ув'язнених їм угод. В усіх випадках контрагентами є інші члени біржі, оскільки інвестори не мають доступу в торговий зал і зобов'язані робити операції тільки через біржовиків. Клірингова палата наступного дня повертає кожному члену біржі його ж список, але вже розділений на двох частин. У першої - угоди, зведення про які в точності збігаються з тими, котрі минулого подані зазначеними в списку контрагентами. В другий - угоди, що контрагенти, зазначені біржовиком, у своїх списках не привели. Крім того, додається третя частина, складена кліринговою палатою: угоди, по яких інші члени біржі числять даного біржовика своїм контрагентом, а він ці угоди у своєму списку не привів.

Якщо з першою частиною списку турбот ні, то з другий і з третьої частинами біржовики зобов'язані ретельно розібратися. Підкреслимо: не торкаючись інтересів своїх клієнтів. Адже біржовик, зробивши угоду, дає підтвердження замовнику - доручення виконане. І клієнта не повинна стосуватися звірення, навіть якщо в ході її з'ясовується, що відбулося непорозуміння і контрагент угоду або взагалі не зафіксував, або вважає, що вона була укладена на інших умовах. При "з'ясуванні відносин" біржовики домовляються, хто візьме на себе витрати, зв'язані з виправленням помилки. У будь-якому випадку витрати несуть самі біржовики.

Немає великої необхідності говорити про те, що звірення "ловить" саме помилки. Украй рідкі випадки, коли біржовики свідомо