Для прикладу наведемо державний бюджет України (табл. 1).

Як видно із таблиці 1 основну частку бюджетних доходів складають податки (51,8%) і внески у державні цільові фонди (22,3%). Серед видатків найбільш вагомими є такі статті: фінансування соціально-культурних заходів та соціального захисту населення (19,2%), інші видатки (17,4%), виплати із державних цільових фондів (15,0%), витрати на національну оборотну та безпеку держави (13,6%), фінансування народного господарства (13,3%).

Головною ознакою держбюджету на 1998 рік є його дефіцит, який передбачається на рівні 3,3% ВВП або 13,8% до всіх видатків. Законом України “Про Державний бюджет України на 1998 рік” передбачаються і певні джерела фінансування бюджетного дефіциту. Так, із цією метою надходження із джерел внутрішнього фінансування передбачаються в сумі 1130723 тис. грн., а із джерел зовнішнього фінансування – 2250000 тис. грн. Звичайно, це викличе суттєве збільшення державного боргу, яке в наступних періодах ляже додатковим тягарем на видаткову частину державного бюджету.

Головною метою фіскальної політики є стабілізація економіки. Цій меті підпорядковується і державний бюджет. Регулюючи структуру і співвідношення між окремими частинами державного бюджету, фіскальна політика впливає одночасно на економічний розвиток і стан державного бюджету. Отже, фіскальна політика виконує дві взаємопов’язані функції: стабілізаційну і бюджетну.

У залежності від фази економічного циклу фіскальна політика викликає неоднакові бюджетні наслідки. Так, під час падіння виробництва доцільною (ефективною) слід вважати стимулюючу політику, яка має збільшувати державні закупки і знижувати чисті податки, або застосовувати перелічені заходи одночасно. Неминучим наслідком такої політики є виникнення бюджетного дефіциту або його збільшення.

Припустимо, що навпаки, в економіці спостерігається інфляційне зростання, викликане надмірним попитом. За цих умов ефективною (доцільною) слід вважати стримуючу політику, яка повинна зменшувати державні закупки і підвищувати чисті податки, або застосовувати зазначені заходи одночасно. Неминучим результатом такої політики буде скорочення бюджетного дефіциту або виникнення бюджету з надлишком.

Статті | Тис.грн. | У % до заг. суми

Доходи, всього:

з них | 21101050,9 | 100,0

Платежі за використання природних ресурсів | 560910 | 2,7

Податки | 10937746 | 51,8

Неподаткові надходження | 3137444 | 14,9

Доходи від операцій з капіталом | 1141560 | 5,4

Офіційні трансферти | 610662,9 | 2,9

Державні цільові фонди | 4701115 | 22,3

Видатки, всього

з них | 24481773,9 | 100,0

Державне управління | 1075314,9 | 4,4

Судова влада | 112995 | 0,5

Міжнародна діяльність | 350304 | 1,4

Наука | 541058 | 2,2

Національна оборона та безпека держави | 3330359 | 13,6

Фінансування соціально-культурних заходів та соціального захисту населення | 4701335 | 19,2

Фінансування народного господарства | 3262574,4 | 13,3

Державні цільові фонди | 3698235 | 15,0

Охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека | 69927,6 | 0,3

Фінансування надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха | 78790 | 0,4

Обслуговування державного боргу | 2885220 | 11,8

Поповнення державних запасів і резервів | 126455 | 0,5

Інші видатки | 4249206 | 17,4

Дефіцит

У % до ВВП

У % до видатків | -3380723

3,3

13,8

Табл. 1. Державний бюджет України на 1998 рік (Обчислено на основі “Закону про Державний бюджет України на 1998 рік”. Див.: Урядовий кур’єр. №13-14. 1998, 22 січня).

Відзначимо, що стан державного бюджету залежить не тільки від дискреційних заходів фіскальної політики, але й від циклічних коливань. Так, під час спаду виробництва стан державного бюджету погіршується, тобто виникає або збільшується бюджетний дефіцит. Під час піднесення економіки виникають протилежні наслідки.

З метою розмежування впливу на стан державного бюджету дискреційних фіскальних заходів і циклічних коливань слід розрізняти фактичне і потенційне бюджетне сальдо. В загальному контексті формулу бюджетного сальдо можна записати таким чином:

БС=ЧП-ДЗ.

Відмінність між фактичним і потенційним бюджетним сальдо полягає в тому, що вони обумовлюються різною величиною ВВП як доходу, від якого залежить величина чистих податків.

Фактичне бюджетне сальдо (БСф) – це величина, яка забезпечується в умовах фактичного рівня зайнятості, тобто фактичного ВВП:

БСф=(ВВПф*СКП)-ДЗ, де СКП – середній коефіцієнт чистих податків, який відбиває їхнє відношення до ВВП, (ВВПф*СКП) – чисті податки.

Потенційне бюджетне сальдо (БСп) – це величина, яка забезпечується в умовах повної зайнятості. Вона показує, яка могла бути різниця між доходами і витратами державного бюджету за умов, коли б економіка виробляла потенційний ВВП: БСп=(ВВПп*СКП)-ДЗ.

Порівнюючи між собою фактичне і потенційне бюджетне сальдо, можна зробити два висновки:

Перший – циклічне падіння виробництва викликає певну втрату доходів для державного бюджету. Такі втрати відображаються через циклічне бюджетне сальдо (БСц). Воно обчислюється як різниця між фактичним і потенційним бюджетним сальдо:

БСц=БСф-БСп.

Другий – оскільки потенційне бюджетне сальдо виключає вплив циклічного падіння на державний бюджет, то завдяки цьому воно дістає здатність відбивати ефективність бюджетної діяльності держави. Так, в умовах неповної зайнятості фіскальна політика має бути стимулюючою, а потенційне бюджетне сальдо – повинне збільшуватися відємно. Це свідчить про ефективну бюджетну діяльність держави. Якщо воно збільшується позитивно, то бюджетна діяльність держави є неефективною, тобто дискреційна фіскальна політика не виконує стабілізаційну функцію: держзакупки занижені або чисті податки завищені. В умовах повної зайнятості фіскальна політика має бути стримуючою, а потенційне бюджетне сальдо повинне позитивно збільшуватись. Це ознака ефективної бюджетної діяльності. Якщо воно збільшується відємно, то бюджетна діяльність держави є неефективною, тобто дискреційна фіскальна політика не виконує стабілізаційної функції: державні закупки завищені або чисті податки занижені.

Отже, динаміка фактичного бюджетного сальдо не завжди може дати правильну відповідь про бюджетну ефективність фіскальної політики. На це питання