Квн – 105% (1,05)

2) за нормами обслуговування:

rop. =

n – кількість устаткування.

Зм- кількість змін

Кос – коефіцієнт облікового складу

Нобс – норма обслуговування.

Наприклад: rop. = чол.

за нормами виробітку

Для цього необхідно знати:

планову кількість виробів, ефективний фонд часу роботи робітника в рік, коефіцієнт або виконання норми виробітку, норму виробітку годинну в натур. чи фізичних одиницях (Нв).

rp. =

Планову чисельність допоміжних робітників визначають так само, як і чисельність основних робітників, якщо для них встановлені певні норми виробітку чи обслуговування.

Якщо такі норми не встановлені, то тоді обчислюють: добутком кількості робочих місць (Пр), к-сті змін (Зм), коефіцієнтом обслуговування (Кобс) та к-сті основних робітників на 1 роб. місце (Но (1 р.м.)).

Чд.р. = пр.· Зм · Кобс · Но (1р.м.)

Кількість доп. роб. можна визначити у процентному співвідношенні від основних робітників (15-20%).

Чисельність к-в, спец. і службовців визначають на основі затвердженого на під-ві штатного розпису, в якому встановлюють к-сть працівників і з кожних встановлених груп згідно діючих нормативів.

Важливим моментом обчислення чисельності робітників на підприємстві є правильне встановлення корисного, ефективного фонду часу одного робітника в рік. Цей фонд визначають шляхом складання балансу робочого часу. Баланс складається:

календарний фонд часу;

номінальний фонд часу;

ефективний фонд часу, який визначається в днях і годинах.

Через цей фонд часу та календарний фонд часу з врахуванням кількості змін визначають пл. коефіцієнт змінності:

Кзм = зн

Тном = Ткап – (tсв + tв)

Теф = Тном – tзм

Планування капітального вкладення

та капітального будівництва

План

Інвестиції, їх види і характеристика.

Поняття виробничих інвестицій (кап. вкладень), їх склад.

Структура капітальних вкладень.

Планування капітальних вкладень, джерела їх фінансування.

Поняття капітального будівництва, способи здійснення будівельно-вантажних робіт.

Планування капітального будівництва.

Оцінка економічної ефективності виробничих інвестицій в умовах ринку.

1. Значну частину фінансових коштів підприємств становлять інвестиції.

Інвестиція – це довгострокове вкладення грошових коштів (капіталу) у підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку.

Юридичні і фізичні особи (підприємства), що здійснюють вкладення капіталу (інвестування) називаються інвесторами.

Всі інвестиції поділяються на зовнішні та внутрішні, тобто іноземні та вітчизняні.

Вітчизняні (внутрішні):

реальні (виробничі);

фінансові.

Реальні – це вкладення капіталу у різні сфери діяльності і галузі н/г з метою створення нових та оновлення існуючих основних фондів.

Реальні інвестиції називають виробничими, так як вони спрямовані у виробництво, але частіше їх називають капіталовкладеннями.

Фінансові – це використання капіталу для придбання облігацій, акцій, інших цінних паперів, що випускаються державою або підприємствами.

В умовах ринкової економіки найбільш поширеними видами фінансових інвестицій є купівля акцій. З метою одержання доходу у вигляді дивідендів.

2. Капітальні вкладення – це кошти, які направляються на розширене відтворення основних фондів, та збільшення об’єктів соціальної інфраструктури.

До складу капіталовкладень входять:

вартість будівельно-вантажних робіт (підготовка території під забудову, будівництво будівель і зведення споруд та монтаж обладнання);

вартість технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного устаткування, а також інструментів та інвентаря, які входять до складу основних фондів;

витрати на проектно-пошукові роботи, вартість земельних ділянок, витрати на тех. догляд, на підготовку експлуатаційних кадрів, вартість придбаних ліцензій і патентів і інші витрати, які пов’язані з підготовкою до будівництва та експлуатації суб’єкта.

3. В залежності від кваліфікаційних ознак та напрямків використання капітальних вкладень розрізняють таку структуру:

галузеву;

територіальну;

технологічну;

відтворювальну (за формами власності);

Галузева структура характеризує розподіл кап. вкладень по галузях і видах виробництв.

Територіальна структура – це співвідношення між складовими частинами: 1) затрати на будівництво; 2) на монтажні роботи; 3) на вартість обладнання машин і механізмів; 4) інші матеріальні затрати.

Поширеною тенденцією в динаміці цієї структури є поступове збільшення частки витрат на устаткування, інструменти та інвестиції.

Відтворювальна структура – це співвідношення довгострокових витрат на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння на підприємствах.

Структура капітальних затрат за формами власності свідчить про значне переваження державних інвестицій над приватними.

Поки що, вона є домінуючою, але з ростом, акціонуванням державних підприємств має зростати частка приватного капіталу і загальному його обсязі.

4. Планування капітальних вкладень проходить в два етапи:

проводять обчислення обсягу виробничих інституцій на розрахований період;

визначають джерела фінансування капіталовкладень;

Встановлення необхідного обсягу капіталовкладень залежить від економічної ситуації на ринку, яка може бути такою:

а) ринковий попит на продукцію підприємства задовольняється повністю і це не виключає нарощування обсягів виробництва на даному підприємстві;

Необхідний розмір капіталу визначається на основі даних про потребу в новому устаткуванні, цін на нього, врахування його монтажу та транспортування.

ОФ = Зпр + Зч + Зт.

б) попит на продукцію є зростаючим тому що є сенс нарощувати обсяг виробництва з метою збільшення приросту прибутку.

В цьому випадку необхідно проводити розширене відтворення і збільшення виробничих потужностей шляхом реконструкції, розширення, технічного переозброєння і нове будівництво. При цьому складається проект.

Проект складається з розділів:

зведені техніко-економічні показники;

заходи по окремих напрямках технічного, технологічного та організаційного х-ру;

потребу в устаткуванні.

Для визначення необхідного обсягу капіталовкладень в цій ситуації користуються методом прямих розрахунків за даними кошторису технічного переозброєння або реконструкції.

в) попит на продукцію підприємства різко змінюється. Втрачена конкурентоспроможність, тоді підприємство проводить модернізацію виробництва, або організовує виробництво нової продукції.

В цій ситуації слід здійснити докорінну перебудову техніко-економічної бази підприємства.

Розрахунок необхідного капіталовкладення проводять, як і в перших ситуаціях, але враховують значні розміри затрат на модернізацію та диверсифікацію виробництва.

Джерела фінансування для відшкодування матеріальних затрат є:

власні кошти підприємства у вигляді залучення частини нерозподіленого прибутку, а також доходи від реалізації цінних паперів (ЦП);

довгострокові кредити банку;

залучення закордонних інвестицій та створення спільних підприємств;

засоби державного бюджету (центральне капіталовкладення).

5. Капітальне будівництво – це процес створення нових або техніко-покращених або реконструкція та розширення діючих об’єктів та виробничої і соціальної інфраструктури підприємства.

Капітальне будівництво характеризується:

тривалий цикл складності споруджуваних об’єктів;

великими затратами трудових, матеріальних і