Реферат
на тему:
“Основні напрямки і характер еволюції економічної теорії в Україні в період наростання державного тоталітаризму (20-30 рр. ХХ ст.)”
Політична економія соціалізму у цьому розумінні є особливою економічною доктриною не лише завдяки своїй оригінальності, дог-матичності та чіткій ідеологічній спрямованості, а ще й тому, що економічна думка породила унікальний феномен — суспільство, яке будувалось у суворій відповідності з наперед сконструйованою тео-ретичною моделлю.
Джерелом політичної економії соціалізму були ідеї соціалістів-утопістів, що відбивали одвічну мрію людства про справедливе су-спільство, і класична доктрина, використана К. Марксом та Ф. Ен-гельсом для економічного обґрунтування справедливості класової боротьби та об'єктивної обумовленості заміни капіталістичного су-спільства на комуністичне.
Основні принципи побудови соціалізму та комунізму було сфор-мульовано Марксом та Енгельсом, дальший теоретичний розвиток основних концептуальних положень марксистської доктрини здійс-нив В. І. Ленін.
Однак загального уявлення про основи соціалізму виявилось недо-статньо, коли постала проблема формування реальної економічної си-стеми. Хоча було очевидним, що встановлення суспільної форми вла-сності на засоби виробництва (тобто скасування приватної власності) об'єктивно спричинятиме докорінні зміни в економічній структурі, однак щоденно виникали суто практичні проблеми, які потребували теоретичного обгрунтування та прогнозування їхніх наслідків.
Уже в перші роки Радянської влади розгортаються дискусії з приводу основних закономірностей та напрямків розвитку еко-номічної теорії, визначається основне коло питань, які належало розв'язати.
Тепер навіть важко уявити собі, як багато уваги приділяли еко-номісти розвиткові теоретичних досліджень. Тільки російською мовою тоді було надруковано близько тисячі праць з проблем ра-дянської економіки. Ставилися і розв'язувалися найрізноманітніші питання: про доцільність та форми суспільної власності, про форми розподілу, державного управління, необхідність контролю, товарно-грошові відносини, стимули виробництва, завдання самої економіч-ної теорії.
Характерною рисою економічної теоретичної думки перших пореволюційних років був справжній плюралізм. Безперечно, у видан-нях того часу відображалася класова боротьба, але поки що у формі теоретичних дискусій. Більше того, економісти різних напрямів та шкіл надзвичайно шанобливо ставилися один до одного. Траплялося навіть, що наукова праця пробуржуазного напрямку друкувалася з критичною передмовою більшовика, і навпаки.
Проте з другої половини 20-х pp., а особливо з 1929 p., станови-ще змінилося. Належність автора до більшовицької партії стає чи не найпереконливішим аргументом слушності його теорій. Науково-аналітичний підхід замінюється класово-партійним та ідеолого-етичним.
Немарксистські автори намагалися протестувати проти цього. Цікаву характеристику більшовицького підходу до економічного аналізу дав автор немарксистської орієнтації, відомий історик Р. Ю. Віппер, в книжці «Криза історичної науки» (Казань, 1921). У ній він підкреслював, що до революції багато російських учених віддавало належне економічному матеріалізму, погоджуючись, що світом правлять економічні фактори, а не ідеї. Та після Жовтня до влади прийшли люди, які визнають ідею важливішою за об'єктивні фактори.
Р. Ю. Віппер мав рацію: багато хто бачив у радянській економіці те, що наказано було бачити, а не те, що там було насправді.
Однак помилковим буде і твердження, що всі економісти ідеологізували економічну науку або сліпо захищали партійні інтереси. Російські марксисти в 20-х—на початку 30-х pp. зробили значний внесок в економічну теорію. З них треба назвати передовсім М. Кондратьева, О. Чаянова, О. Челінцева, М. Левитського, Є. Слуцького, В. Леонтьєва та багатьох інших.
Наприкінці 20-х років колишні дискусії з приводу головних на-прямків розвитку економіки радянської держави та основних прин-ципів побудови соціалістичної системи підмінюються визначеними «згори» теоретичними формулюваннями. Починається догматизація основних положень марксистсько-ленінського вчення. За основну функцію економічної теорії визнається ідеологічна, тобто захист іс-нуючого ладу, постійні докази правильності партійного курсу, кри-тика всіх економічних доктрин, що не відповідають радянським іде-ологічним настановам.
Однак суто прикладні аспекти економічної теорії ще розглядаю-ться радянськими економістами, причому досить оригінальне й ці-каво. Саме в цей час було започатковано балансовий метод розвитку народного господарства, економіко-математичне моделювання, ста-тистичні методи, сформульовано принципи планування та прогно-зування.
Однак під політичним тиском погляди багатьох економістів за-знають змін, теорії пристосовуються до ідеологічних вимог.
Варто проаналізувати, наприклад, еволюцію поглядів на оцінку планової роботи у Радянській державі, великого авторитета радян-ської економічної науки С. Струмиліна.
До початку 30-х pp. госпо-дарські проблеми планового народного господарства — «кризу збу-ту» 1923 p., «товарний голод» 1925 p., падіння обсягів виробництва, він зв'язує з помилковою економічною політикою радянських ві-домств. Так, він указував, що свавільне втручання в якусь ланку економічного організму призводить до негайного розладу всієї сис-теми. Він справедливо зазначає, що більшість негараздів у сільсь-кому господарстві пояснюється надто високими цінами на промис-лові товари, нещадно критикує кредитну політику Держбанку, указуючи, що його діяльність розбалансовує економіку, призводить до криз, стимулює інфляцію. Цікаво, що свою критику Струмилін аргументує з допомогою неокласичних наукових теорій.
Але якщо у 20-ті роках зриви у плановій роботі пояснювалися Струмиліним з класичних позицій, які базувались на тезі про само-врівноваження економіки, то на початку 30-х років його погляди дуже змінилися.
Уже 1932 p. він причиною всіх невдач називає «засилля» у Держплані буржуазних спеців та опозиційних елементів за дуже малого прошарку спеціалістів-комуністів. Сама структура Держплану, під-креслює Струмилін, робила планування процесом загостреної кла-сової боротьби. Такі працівники Держплану, як В. Базаров, Н. Кондратьєв, В. Громан, виходили з концепції непу, за якою не план обмежує стихію ринку, а навпаки, ринок регулює і коректує план. Саме їхня діяльність нібито призвела до невдачі перших спроб на-родногосподарського планування.
Лише після того, як було розгромлено «шкідницьку організацію» у Держплані, з'явився «науково обгрунтований» перший п'ятиріч-ний план.
Еволюція поглядів Струмиліна характерна для доби повороту країни на шлях побудови тоталітарної, адміністративно-командної економіки. Це була реакція на реальну