Другий і третій варіанти однакові між собою за результатами і відрізняються лише деякими специфічними особливостями, зв'язаними з рекламою.

Зневажаючи цими особливостями, установлено, що при реалізації даних ситуацій (другого і третього варіантів) фірма може дістати прибуток у розмірі 10% на вкладений капітал.

Четвертий варіант. Фірма може понести збитки в розмірі 20% вкладеного капіталу.

Таким чином, при реалізації варіанта:

1 — фірма виграє 40 %;

2 і 3 — фірма виграє 10 %; 4 — фірма втрачає 20% .

Фірма має шанс (імовірність) 1 з 4 (чи 0,25), що вона дістане прибуток 40%. Шанс 2 з 4 (чи 0,5) на одержання 10% прибутку і шанс 1 з 4 (чи 0,25), що фірма втратить 20% вкладеного капіталу.

Таким чином, очікувана прибуток від даного виду діяльності з урахуванням імовірності (математичне чекання) складе 10%:

Очікуваний прибуток = (0,25x40) +(0,5x10) +(0,25х(-20))= =+10 Розрахунок дисперсії і середньоквадратичного відхилення приведений у табл.1

Таблиця 1 Розрахунок дисперсії і середньоквадратичного відхилення

Можливий % прибутку | Відхилення від очікуваного прибутку | Квадрат відхилення | Імовірність | Дисперсія

+40 | +30 | 900 | 0,25 | 225

+ 10 | 0 | 0 | 0,5 | 0

-20 | -30 | 900 | 0.25 | 225

450

Середньоквадратичне відхилення = 21

З даної таблиці видно, що варіація відсотка прибутку (дисперсія) складає 450. А квадратний корінь з її, що є середньоквадратичним відхиленням, дорівнює 21. Якби розвиток фірми і її майбутнє був цілком визначений, тобто мало 100% гарантії виконання, то відхилення від очікуваного прибутку склало б 0%. І середньоквадратичне відхилення також дорівнювало б 0. Таким чином, з даного приклада видно, що середньоквадратичне відхилення і варіація є показниками невизначеності і ризику. У нашому прикладі цей ризик складає 21 одиницю.

Другий напрямок розвитку фірми, також як і перше, характеризується тим, що в ході його реалізації можуть виникнути чотири ситуації, відмінність з першим напрямком полягає в тому, що при цьому збільшується розмір прибутку по першим трьох варіантах і втрати по четвертому. Тепер при реалізації варіанта:

1 — фірма виграє 70%;

2 і 3 — фірма виграє 10%; 4 — фірма втрачає 50% .

Для даного напрямку діяльності очікуваний прибуток (математичне чекання) складає так само, як і для першого +10%, але середньоквадратичне відхилення складає 42 одиниці, що в два рази більше попереднього значення. Це означає, що другий напрямок розвитку фірми в два рази ризикованіше і з погляду ефективного керування їй варто зробити вибір першого напрямку діяльності.

Однак, як видно з приведеного приклада, величина середньоквадратичного відхилення, будучи характеристикою підприємницького ризику, ще не дає можливості проводити порівняння ризикованості напрямків діяльності і конкретних ситуацій по ознаках (утратам), вираженим у різних одиницях (наприклад, фінансовими результатами, що виражені в грошових одиницях і обсягом виробництва, що може бути виражений у натуральних одиницях). Теорія ризиків рішає дане протиріччя шляхом уведення коефіцієнта варіації [50,55].

Коефіцієнт варіації — це відносна величина, що розраховується як відношення середньоквадратичного відхилення до середньої арифметичній (математичному чеканню):

де: b — коефіцієнт варіації, —

середньоквадратичне відхилення.

За допомогою коефіцієнта варіації можна порівнювати навіть коливання ознак, виражених у різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації може змінюватися в межах від 0 до 100%. При цьому, чим менше його значення, тим велика стабільність прогнозованої ситуації, а отже, і менший ступінь ризику і, навпаки, чим більше його значення, тим більше високий ступінь ризику даного заходу або напрямку діяльності.

Даний приклад є показовим для опису методики перебування ступеня ризику конкретного напрямку підприємницької діяльності. Використовуючи її, суб'єкти підприємницької діяльності можуть розрахувати ступінь ризику практично для будь-якого напрямку діяльності, а також для будь-якого портфеля чи інвестицій замовлень. Для розрахунку необхідно володіти усіма вихідними даними. У більшості випадків їхній пошук не представляє особливих проблем, за винятком лише такого параметра, як імовірність.

Аналітична робота з цього напрямку повинна починатися з розгляду минулої імовірності. Однак, при цьому варто враховувати і той факт, що, навіть якщо подія мала велику імовірність у минулому, це ще не означає, що воно буде мати таку ж імовірність і в майбутньому. Знання історії подій дає можливість первинного формування погляду персоналу фірми, що займається даним аналізом, на минулі пріоритети, що особливо важливо при формуванні різних нових напрямків підприємницької діяльності.

Входження України у світовий ринок і розвиток усіх видів підприємницької діяльності усередині країни актуалізує необхідність вивчення світового досвіду функціонування капіталу з погляду теорії ризиків. Використання світового досвіду і його екстраполяція до українських умов є досить актуальною задачею в період початкової стадії функціонування ринкових відносин.

Метод аналізу доцільності витрат

Сутність методу аналізу доцільності витрат ґрунтується на тім, що в процесі підприємницької діяльності витрати по кожнім конкретному напрямку, а також по окремих елементах, не мають однаковий ступінь ризику. Іншими словами, ступінь ризику двох різних напрямків діяльності однієї і тієї ж фірми неоднаковий; і ступінь ризику по окремих елементах витрат усередині того самого напрямку діяльності також неоднакова. Так, наприклад, гіпотетично заняття ігорним бізнесом більш ризиковане в порівнянні з виробництвом хліба і витрати, що несе диверсифіційна фірма на розвиток цих двох напрямків своєї діяльності, будуть також відрізнятися по ступені ризику. Навіть у тому випадку, якщо припустити, що розмір витрат по статті «оренда приміщень» буде однаковим по обох напрямках, те все рівно ступінь ризику буде вище в ігорному бізнесі. Така ж ситуація зберігається і з витратами усередині того самого напрямку. Ступінь ризику по витратах,