Аналіз минулих факторів ризику здійснюється на підставі інформації, отриманої з усіляких джерел, таких як друковані звіти компаній про свою минулу діяльність, інформацію, розповсюджуваної державними організаціями, даних страхових компаній і т.д. Отримані в такий спосіб дані обробляються з метою виявлення залежностей між планованими результатами діяльності фірми й обліком потенційних ризиків.

На наш погляд, об'єктивні труднощі при використанні методу аналогій для оцінки ступеня ризику полягають у тому, що дані минулих періодів повинні застосовуватися в даний момент часу без обліку того факту, що будь-який напрямок підприємницької діяльності знаходиться в постійному розвитку. Ця небезпека найбільше чітко видна при розгляді виробничого напрямку підприємницької діяльності. Любою продукт проходить кілька життєвих стадій від його розробки до смерті (зняття з виробництва). На підставі цього можна зробити висновок про те, що найбільш оптимальним є порівняння минулих і дійсних показників у границях однієї стадії. У противному випадку імовірність допущення помилки при проведенні аналізу досить висока.

Доцільність використання цього методу полягає в тому, що якщо необхідно виявити ступінь ризику по будь-якому інноваційному напрямку діяльності фірми, коли відсутня строга база для порівняння, краще знати минулий досвід хоч і не цілком відповідним сучасним умовам, чим не знати нічого.

Комплексна оцінка економічного ризику

При проведенні комплексного аналізу ймовірносни втрат, при проведенні оцінки ризику важливо не тільки установити всі джерела ризику, але і виявити, які джерела домінують. При цьому доцільно класифікувати можливі втрати по ознаці впливу на діяльність фірми на визначальні і побічні (непрямі). До визначального втратам можуть бути віднесені такі втрати, які при своєму виникненні безпосередньо впливають на діяльність підприємства, а до побічних — ті, вплив яких на фірму здійснюється опосредованно (наприклад, підвищення життєвого рівня населення і, як наслідок цього, зміна пріоритетів у харчуванні, що може спричинити зниження попиту на так називані нижчі товари).

Крім цього, логічним є і вичленовування випадкових складових утрат, тобто тих, розрахунок яких представляє найбільшу складність через високий ступінь невизначеності, і відділення їхній від систематично повторюваних (одним з наочних прикладів систематичних утрат може служити ріст цін в умовах низької інфляції).

Ризик може вимірятися, як було сказано раніше, в абсолютному і відносному вираженнях.

В абсолютному вираженні ризик може бути обмірюваний величиною прогнозованих утрат (збитків), а у відносному вираженні він може бути визначений як величина збитків, віднесена до визначеної бази. База віднесення збитків можег бути обрана безпосередньо самою фірмою в залежності від її специфіки і виду оцінюваного конкретного ризику. Нею можуть бути витрати на виробництво, вартість основних виробничих фондів, активи підприємства, прибуток, чисельність персоналу, вартість окремих ресурсів і т.д.

При вимірі ризику в абсолютному вираженні п практиці широко застосовується спрощений підхід [9,10,37,62]. Його сутність зводиться до того, що оцінюється, яким образом впливає ступінь ризику на основні показники роботи фірми, і на підставі даної інформації робиться висновок про доцільність прийняття даного ризику і заняття даним підприємництвом.

Розрахунок абсолютного значення ризику (абсолютного рівня втрат) можна зробити по наступній формулі:

\Л/,=Р,*Ь,

де: \Л/( — абсолютне значення ризику по ^параметрі; Р! — планове значення 1-параметра при успішному результаті;

Ь — розрахункове значення ступеня ризику.

Перевагою даного розрахунку є те, що в якості 1-го параметра (Р,) можна використовувати широкий спектр показників, по яких фірма прогнозує збитки у випадку реалізації визначеного чи ризику групи ризиків.

Аналогічно може бути зроблений і розрахунок абсолютного рівня нерискуемой частини:

Li=Pi (1 - b),

де Li — величина нt частини i-пару-метра, що піддається ризику, або

Li=P - Wi.

На практиці часто можуть виникнути ситуації, коли недостатньо знати тільки лише величину ризику в абсолютному вираженні, а його значення необхідно порівняти визначеними показниками, що характеризують діяльність фірми.

Розрахунок ризику у відносному вираженні може бути зроблений по формулі:

де Ri — відносне значення ризику по i-параметрі. Визначення відносної величини ризику є досить важливою задачею для господарського суб'єкта також і в силу причин, про які говорилося в ході характеристики критеріїв, використовуваних при аналізі ризиків.

Незадоволеність фірми у високому значенні ризику в абсолютному і відносному вираженні є однією з головних причин усвідомленого прийняття нею ризику, а в ряді випадків її відмовлення від заняття даним видом діяльності, або спонукальним мотивом для внесення змін у стратегію свого розвитку.