Виробництво впливає на споживання: по-перше, до-ставляючи продукт для споживання; по-друге, визначаю-чи спосіб споживання (наприклад, те, що за допомогою молотка забивають цвяхи, а не шиють одяг, закладено в самому виробництві предмета); по-третє, збуджуючи в споживачі потребу (наприклад, на початку XX століття не було потреб у комп'ютерах, телевізорах, тому що вони ще не вироблялися, створення таких продуктів породи-ло одночасно у споживачів і потребу в них).

Споживання впливає на виробництво тим, що, по-перше, знищує створенні продукт і додає закінченості процесу виробництва; по-друге, створює потребу в но-вому акті виробництва.

Розподіл також, перш ніж стати розподілом про-дуктів, виступає розподілом, закладеним всередині вироб-ництва. Це є розподіл засобів виробництва і людей по різних сферах, що визначає розподіл результатів вироб-ництва. Чому одні люди одержують зарплату, а інші — прибуток? Від чого це залежить? Це визначається тим,1 що вже в самому виробничому процесі засоби виробницт-ва і праця розподілені так, щоб одна людина виступала як власник засобів виробництва, а інша — як найманий робітник. Цим визначені форма і розміри одержуваного доходу. Відносини і форми розподілу результатів вироб-ництва виступають як зворотний бік розподілу чинників виробництва. Зовні розподіл може впливати на вироб-ництво, стимулюючи або, навпаки, стримуючи його по-дальший розвиток. Зрівняльний розподіл позбавляє працівників стимулів до поліпшення виробництва, а різні заохочувальні системи оплати праці призводять до зростання продуктивності праці.

Обмін, я к і розподіл, не тільки є фазою руху продукту, але й внутрішнім моментом виробництва. Всередині ви-робництва він закладений як обмін діяльністю, здібнос-тями, як обмін між виробниками засобів виробництва. Зовні виробництво й обмін також впливають один на од-ного. Платіжна криза в Україні призвела до затримок об-мінних операцій і до падіння виробництва, яке, у свою чергу, вело до згортання обміну. Інфляція, знецінення грошей як засобу обміну, негативно позначається на роз-витку виробництва.

Зовнішня видимість того, що виробництво, розподіл, обмін і споживання — просто фази руху продукту, обман-лива. Приховуються більш складні відносини, сутність яких полягає в тому, що виробництво, розподіл і обмін — це внутрішні моменти самого виробництва, відмінності всередині єдності, сторони єдиного. Вони взаємопроникають і взаємовизначають один одного. У взаємодії ви-значальна роль належить виробництву. Воно — вихідний пункт і пануючий момент усього руху виробництва в широкому розумінні. Спроби ігнорувати це, наприклад, займаючись фінансовою стабілізацією, це звергаючи ува-ги на спад виробництва, завжди закінчувалися сумно. Взаємозв'язок відносин виробництва, розподілу, обміну і споживання — один з найважливіших аспектів структу-ри економічних відносин.

Інший важливий аспект — співвідношення власності і системи виробничих відносин. Власність — суспільна форма привласнення благ, яка пронизує всю систему ви-робничих відносин, утворюючи її ситність. Немає таких виробничих відносин, які б не були відносинами влас-ності. Але й виробничим відносинам притаманні й інші риси, визначення, які виводять їх за межі лише відно-син власності. Виробничі й у більш широкому розумінні всі економічні відносини — форми реалізації відносин власності. Найсуттєвішими змінами виступають ті, котрі доходять до відносин власності як сутності економіч-них відносин. Загальновизнано, що ринкова економіка не може затвердитися, якщо не буде проведена прива-тизація, а приватизація сформулює найбільш глибокі підстави для установлення ринкових відносин. Систе-ма економічних відносин може бути проаналізована у різних структурних зрізах: за суб'єктами, об'єктами, фор-мами привласнення, фазами виробництва, територіально-галузевими характеристиками, за формами логічної й історичної субординації тощо. Кожен аспект виявляє нові моменти. Залежно від конкретних обставин вису-вається той чи інший структурний зріз.

Таким чином, предметом економічної теорії висту-пають відносини між людьми з приводу використання обмежених ресурсів у процесі виробництва, розподіли, обміну і споживання благ з метою задоволення потреб індивіда і суспільства.

Об'єктивна структура предмета відповідно відбита в структурі економічної теорії.

Структура економічної теорії

Об'єктивні економічні процеси і явища в ході науко-вого вивчення дістають докладне відображення в системі економічних категорій і законів.

* Економічна категорія — узагальнене теоретичне відоб-раження явищ і процесів економічного життя суспільства. За допомогою економічних категорій пізнання поглиб-люється до розкриття економічних законів, які відобража-ють найбільш суттєві, стійкі, повторювані причинно-наслідкове зв'язки між економічними явищами й процесами. Економічна наука відбиває об'єктивні закони, що існу-ють незалежно від свідомості і бажання людей.

Економічні категорії і закони утворюють складну субординовану систему. Одні категорії відбивають поверх-неві явища, інші — більш глибинні процеси, треті висту-пають синтезом сутності і форм прояву тощо. Можна ви-явити вихідну категорію, з якої починається розгортання системи, основний закон, який відображає сутність сис-теми і спрямованість її руху і т. ін. Пізнати економічну дійсність — означає теоретично ЇЇ відтворити за допомо-гою системи економічних категорій і законів.

Структурі і логіці розвитку предмета відповідає струк-тура і логіка розгортання економічної теорії. Якщо в еко-номіці діють економічні суб'єкти, що вступають між со-бою в економічні відносини, в результаті чого виробляєть-ся, розподіляється, обмінюється і споживається сукупний суспільний продукт, то і в теорії кожна зі складових (суб'єкт, продукт і відносини) повинна відповідно ви-ступати системою категорій. Історично розгортання кожної зі складових у теоретичну систему здійснювалося в різні періоди різними науковими школами. За сучасних умов