Політична економія вивчає всі економічні явища і про-цеси як форми економічних відносин. Вона зводить усю різноманіть економічного життя і його предметних форм до економічних відносин і виводить з них всі економічні прояви. Специфіка ЇЇ предмета полягає в пізнанні еконо-мічних відносин. Виявляється, що економічні відносини утворюють економічну структуру суспільства, вони більш стійкі, ніж форми суб'єктів і результатів виробництва. З'являються і зникають підприємства, фірми, створюєть-ся і споживається продукт, змінюються покоління людей, а економічний лад суспільства, його система економічних відносин за своїми корінними характеристиками зали-шається тривалий час відносно незмінною. Однак еко-номічні відносини існують і проявляються тільки за до-помогою діяльності економічних суб'єктів, насамперед фірм і домогосподарств, які визначають свою економіч-ну поведінку залежно від умов тієї чи іншої ринкової структури. Вивченням поведінки економічних одиниць зай-мається макроекономіка. Вона становить другу структур-ну частину економічної теорії. Взаємодія економічних суб'єктів синтезується в загальному підсумку у функціо-нуванні економіки, яке вивчається макроекономікою.

Зазвичай, економічна теорія починається із системи економічних відносин, що втілює економічну структу-ру суспільства, доводить пізнання до вивчення прояву структури в економічній поведінці господарюючих суб'єктів й у загальних результатах функціонування економіки. Відповідно економічна теорія розкриває зміст через політичну економію, мікроекономіку та макроекономіку.

Функції економічної теорії

Економічна теорія знаходиться у взаємодії з усією системою знань і суспільною практикою і виконує ряд функцій. Як наука вона відбиває економічну дійсність і виконує теоретика-пізнавальну функцію, яка реалізуєть-ся в системі економічних категорій і законів. Але надалі система використовується як засіб, метод пізнання для пояснення нових явищ і процесів, здобуття нових знань і для вироблення практичних рішень з перетворення й вдосконалення економічної дійсності. У процесі пізнан-ня система економічних категорій і законів виконує ме-тодологічну функцію, виступає методологічною основою для власного подальшого розвитку і для інших економіч-них наук.

Методологічне значення економічної теорії для пере-творення економічної дійсності виражається в її прак-тичній функції. А оскільки практична діяльність має дві великі сфери — матеріально-практичну і духовно-прак-тичну, то і практична функція економічної теорії отри-мує відповідні визначення. У духовно-практичній діяль-ності люди оперують економічними ідеями, уявленнями, поняттями, які входять до їхнього світогляду. У світо-гляді, як правило, сполучаються наукові і повсякденні уявлення, моменти помилок, стереотипів тощо. Еконо-мічна наука не може бути індиферентною до масової еко-номічної свідомості. Наукові досягнення завжди прони-кають у масову свідомість. Однак масова свідомість не може їх засвоїти в об'єктивній, тобто науковій формі, тому що усі мали б перетворитися на вчених, що вільно орієн-туються в усіх складностях економічного життя. Але це неможливо. Масова свідомість сприймає економічні ідеї відірвано від їхнього реального ґрунту, конкретних обста-вин, з аналізу яких вони здобуті. Наукові, теоретичні по-ложення перетворюються на абстрактні гасла, ідеологічні настанови, які вживаються доречно і недоречно , тому що для суб'єктів масової свідомості є невідомими всі кон-кретні обставини і власні наукові межі ідеї.

Отже, те, що було наукою, стає ідеологією, тобто знан-ням, здобутим ззовні у вигляді абстрактних положень, без їх наукової основи, перевірки, коригування, взятих на віру. Наука неминуче при виході в масову свідомість на-буває ідеологічної форми. Але в самій ідеологічній формі наука виступає як протилежність ідеології, відстоює на-уковий підхід, конкретність істини. Це означає, що еко-номічна теорія виконує ідеологічну функцію в негативній визначеності. Інакше кажучи, економічна теорія, виходя-чи в масову економічну свідомість, перетворюється на ідеологію, але й в ідеології економічна теорія бореться за те, щоб залишитися наукою, не перетворювати теорію на абстрактний набір гасел.

У матеріально-практичній сфері методологічне зна-чення економічної теорії втілюється в господарській функції. Економічна теорія виробляє практичні рекомен-дації розвитку економічних відносин, господарського механізму, удосконалення форм і методів господарювання. їй належить визначальна роль у виробленні економіч-ної політики. Але, виходячи в практику, економічна тео-рія залишає свої власні межі, перетворюючи у свого роду господарську ідеологію. Тут економічна теорія госпо-дарську функцію виконує негативно. У господарській сфері економічна теорія відстоює науковий підхід на противагу вузькопрагматичному. Практичне ж значення еко-номічної теорії в її власних межах полягає у ступені істин-ності її теоретичних положень. Чим адекватніше еконо-мічна теорія відбиває економічну дійсність, тим більшим є її практичне значення. І в такому розумінні немає нічого практичнішого за ґрунтовну, справжню теорію.

Взаємозв'язок функцій економічної теорії можна ви-разити схематично (рис.1).

Економічна теорія взаємодіє з усією системою су-спільних економічних наук. Економіка — визначальна сфера суспільства, від якої залежить розвиток всіх інших сфер. Економіко-теоретичні знання неминуче викорис-товуються в вирішенні питань розвитку інших наук. Комп'ютеризація виробництва здається суто технічною проблемою, що перебуває у сфері компетенції технічних наук. Але в дійсності процес комп'ютеризації виступає також розвитком матеріальної форми здійснення всезагальної праці, вивченням якої займається економічна те-орія (насамперед), а також філософія, психологія тощо. На основі економічних знань формується тип економіч-ного мислення, від якого залежить поведінка людей у сфері економіки. Перехід від командної до ринкової еко-номіки істотно змінює тип мислення й економічну пове-дінку людей. Але зрозуміло, що ні тип мислення, ні еко-номічна поведінка людей не можуть бути змінені відразу.